Середньовічні араби вважали диню одним із плодів раю. На їхню думку, вона була принесена на землю архангелом. У Європі диня відома давно, про що свідчать стародавні фрески Ватікану. Тоді з’явився один із найбільш знаменитих сортів дині — канталупа, яка одержала свою назву від заміської резиденції римських пап. Сьогодні сорти динь розподіляються на групи і десятки чудових різновидів.
Не обминув цей солодкий десерт і наш город. Протягом кількох років ми вирощували багато сортів динь із різних країн. Підбирали сорти із гарним зав’язуванням плодів, високою енергією росту, відмінними смаковими якостями.
Звертали також увагу на транспортабельність плодів, стійкість рослин до високої температури й хвороб, їхню невибагливість, на можливість одержання раннього урожаю та придатність його до тривалого зберігання. Про деякі кращі сорти розповім детальніше. Всього я вирощую більше 40 сортів.
Суперновинкою була азіатська диня Тигр. Насіння цього сорту я одержав із США. Це один із дивовижних сортів, які я вирощував минулого року. Плід жовтий, із блискучими вогненно-червоними зигзагоподібними смужками. Надзвичайно красиво! Це найароматніша з усіх динь. Якщо плід розрізати, то зразу з’явиться солодкий, п’янкий аромат, що заповнює кімнату. М’якоть біла, соковита, товстостінна. Невелика вага плодів, до 1 кг, ідеально підходить для однієї порції. Таку диню можна з’їсти за один раз. На одній рослині зав’язується до 15 плодів. Сподобалася мені вона ще й тим, що плодоносить аж до приморозків. Такої унікальної дині у мене ще не було.
Ще одна новинка із США – сорт Банана – здивував видовженими жовтогарячими плодами. За формою і запахом ця диня нагадує банан. Шкірка в неї гладенька, жовта. М’якоть жовтогаряча, солодка, цукриста. Довжина плодів до 30-35 см, діаметр до 8-14 см. Дозріває за 90 днів. Це одна з моїх улюблених динь.
Сподобалася мені також і диня Довга з Багдада. Це дуже ранній сорт азіатської дині. Плоди в неї завдовжки до 15 см, діаметром 5 см. Шкірка жовтогаряча із сірими штрихами. М’якоть темно-оранжева, в момент розрізання сік аж капає. Дуже солодка й смачна. Вага цієї дині — до 1 кг. Кущ не займає багато місця, батоги виростають лише до 1 м.
Взяти, скажімо, дуже ранній сорт сітчастої дині Супермаркет італійської селекції. Він чудово вписався у нашу колекцію і потішив своїми якостями. Плоди у нього овальні, злегка сегментовані, жовтого кольору, м’якуш оранжевий. Середня вага плоду 2.5-3 кг. Дині можуть зберігатися понад 60 днів після збирання. Цей сорт стабільно плодоносив протягом сезону, швидко адаптувавшись до умов літа.
Ще одна «італійка» – Золотий амарил — має пізній термін достигання. Плід у неї овальний, слабо зморшкуватий, жовтий. М’якуш білий. Диня довго зберігається і не втрачає смакових якостей. А ранньостигла новинка Берегиня дозріває через 74 дні після появи сходів. Плоди у цього сорту кулясті, жовто-оранжевого кольору, масою 2,5-3 кг, з дуже ароматним м’якушем.
До числа кращих належить і диня Дубівка. Середньорання, транспортабельна, лежка, вона обдарувала нас короткоовальними, дуже смачними плодами жовто-оранжевого кольору. Чудова також новинка Подарунок сонця. Початок плодоношення у неї настає через 58-60 днів після появи сходів, воно стабільне. Плоди у цієї дині овальні, сітчасті, вагою 4-5 кг. Зриваючи їх, моя мама не могла натішитися: дуже вже приємний і сильний аромат від них іде. На одній рослині зазвичай зав’язується 3-5 плодів. Цьому сорту властива висока польова стійкість до захворювань.
Ультраскоростиглий, холодостійкий сорт Золото скіфів має рослини середньої сили росту, із гарною стійкістю до захворювань і стресових умов, зав’язує по кілька плодів одночасно. Причому дозрівають вони на 55-й день після появи сходів. Короткоовальні дині в середньому важать 1,5-3 кг. Мають жовто-оранжеву шкірку й невелику сітчастість. яка при достиганні зливається із забарвленням шкірки. М’якуш у цих динь білий, ніжний, соковитий дуже солодкий, з добре вираженим ароматом.
Дрібноплідна диня В’єтнамська здивувала цікавою формою плодів. Це середньостиглий азіатський сорт. Батоги в неї короткі, плоди незвичайного забарвлення: темно-коричневі смуги чергуються зі світло-коричневими. Вага плодів — до 200 г. м’якоть жовта, ніжна, мясляниста. з незвичайним ароматом.
Рання диня китайської селекції Новий білий Іліша добре витримує низькі температури й недостатнє освітлення. Плоди круглі, білі, солодкі, вагою до 1 кг. На одній рослині їх буває до 10 штук і більше.
За 60 днів після сходів достигає сорт Рання 133. Плоди у цього сорту гарного товарного вигляду, округло-овальні, жовтого забарвлення, дещо сітчасті, масою 1,2-1,7 кг. М’якуш білий, розсипчасто-щільний, товстий, ніжний, солодкий, доброго смаку. Сорт стійкий до хвороб. Транспортабельний, посухостійкий.
Диня Йелоу Канарі має довгасто-овальні плоди вагою до 2.5 кг. Кора не товста, але тверда, жовтого кольору. М’якоть біла, ароматна, в’язкувата. Сорт призначений для літнього використання, транспортабельність добра.
Здивувала урожаєм торік також Змієподібна диня (інша назва — диня Тарі). Плоди видовжені, пальцеподібні, нагадують змію, багатонасінні, із соковитим і солодким м’якушем. Недостиглі вони зелені, а зрілі жовті.
Є сорт і з білими плодами. Достигає він у липні-вересні. За смаковими якостями схожий на звичайні дині. Однак у нього своя родзинка: запах огірка, а смак — дині. До речі, молоді плоди у віці 3-5 днів використовують як огірки. Ми готуємо з них смачні салати, впереміш із помідорами та перцем, консервуємо й солимо в бочку. Плоди Змієподібної дині містять до 13% легкозасвоюваних вуглеводів (цукру), 15% сухої речовини, 7% крохмалю, 30 мг/% вітаміну С, 0,9% мінеральних солей, від 17 мг/% провітаміну А (каротину) та інші корисні речовини. Набір вітамінів і мікроелементів у цій дині справляє благотворний вплив на обмін речовин в організмі.
Сорт Цукрове яблуко (рос. — Сахарное яблоко) став для нас відкриттям. У цієї незвичайної дині насіння схоже на зернятка яблука. Плоди ідеально круглі, вагою до 2 кг. Насіння у них практично немає, один м’якуш. Цей сорт найсолодший і найсоковитіший з усіх, які я куштував. Просто диво, якому немає аналогів.
А тепер кілька слів про агротехніку дині
Для дині я виділяю добре прогріване й провітрюване місце. Грунт готую з осені: внесення гною та оранка. Навесні — обов’язкова культивація. Кращими попередниками є томати, буряки, капуста, картопля, бобові та городні культури (але не рослини родини гарбузових). Насіння усіх сортів минулої весни висіяв у відкритий ґрунт наприкінці квітня. Посіяв по 3-4 шт. в одну ямку. Схема сівби -1,5×1 м, глибина загортання насіння — 5-7 см. Попередньої обробки насіння не проводив.
Сходи з’явилися через 6 днів. За повної появи їх міжряддя розпушував, видаляв бур’яни та зайві сіянці, залишаючи по дві рослини у ямці. Минула весна не балувала теплом, тому рослини трохи загальмували в рості. Але наприкінці травня дні ставали спекотнішими, і в міру поліпшення погоди почало наростати огудиння.
Поливав один раз на 12-14 днів. Під час цвітіння полив проводив частіше, кожні 8-10 днів. Наприкінці червня настала спека, на кущах зав’язалося багато плодів, отож щоб їх врятувати, поливати доводилося кожні 3-5 днів. Вручну жодну рослину дині не запилював, огудиння не обрізував і не формував, воно росло вільно, як хотіло. Поливи припинив після появи першого стиглого плоду. З початку серпня не поливав жодного разу.
Догляд за динями протягом усього літа полягав у поливах, прополюванні, видаленні нижнього старіючого листя. За вегетаційний період додаткових підживлень не проводив. Щоб плоди не пошкодили шкідники, клав їх на фанеру або дощечку. В умовах минулого літа урожайність динь в цілому була непоганою. Особливо вдалися ранньостиглі сорти. Слід зазначити, що в усіх сортів не було виявлено хвороб. У цьому році планую висіяти сорти, випробувані мною протягом кількох років, а також новинки, які обіцяють здивувати і формою плодів, і врожаєм.
Руслан Духов, с. Мишурин Ріг, Верхньодніпровський р-н, Дніпропетровська обл.
