Глід – нова плодова культура


Глід — не тільки загальновідомий чагарник або дерево, що росте повсюдно, але й плодова культура. Особливе значення мають великоплідні види: азароль — у Середземномор’ї, дулона, або алюч — у Центральній Азії, шань-цза чи гонг-куа — у Кипіаї, техокоте — у Мексиці. Хоч глід належить до другорядних плодових культур, але, наприклад, у Північному Китаї він має провідне значення. З 2001 р. він занесений до Реєстру сортів рослин України, що сприятиме більшому поширенню цієї нової плодової культури. Садівники використовують глід також як підщепу для айви, груші, мушмули, горобини, хеномелесу, яблуні тощо та як декоративну рослину з повноквітковими або простими різнобарвними квітками. Окрім того, усі частини глоду (плоди, квітки, листя, кора, корені, насіння) мають лікувальні властивості.

Раніше ми розповідали про глід Пояркової. На жаль, цей кримський ендем належить до дуже рідкісних видів і тому майже невідомий садівникам-аматорам. Більш поширені в Україні великоплідні види, які походять з Північної Америки. Багато з них можна залучити до свого саду.

Цікаво, що саме людина, навіть не підозрюючи того, створила умови для поширення глодів. Колонізація європейцями території сучасних Канади та СІЛА призвела до багатьох змін, у тому числі в природі, і посприяла поширенню глодів. Американські глоди в цілому не пристосовані до лісових умов і більшість видів — це рослини лісових галявин, полян, пасовиськ, відкритих берегів річок та прерій. Саме для захисту від жуйних тварин глоди озброєні такими великими і міцними колючками. Великі масиви непорушених лісів, які займали майже всю територію від Атлантичного узбережжя до степових районів, не давали можливостей для поширення глодів. Масове викорчовування лісів різко змінило становище, що зумовило вибухове видоутворення у місцевих глодів. Не останню роль у цьому відіграла міжвидова гібридизація. У кінці XIX ст. ботаніки описали понад 1000 північноамериканських видів глоду. Згодом за детальнішого вивчення кількість справжніх видів зменшилася і тепер вважається, що їх налічується близько 200. Але і після цього скорочення їх залишається майже удвічі більше, ніж у Євразії. До України інтродуковано понад 40 видів північноамериканських глодів.

Північноамериканські види вирізняються великими колючками завдовжки 3—14 см та слабо-розчленованими листками, тоді як більшість європейських та азійських видів має глибоко-надрізані листки та колючки завдовжки лише 1—2 см. Великі й смачні плоди дають глоди Арнольда, Ельвангера, золотистоплідний, м’який, м’якуватий, квітконіжковий тощо. Слід зауважити, що в дендрологічних колекціях нерідко ростуть зразки, що потребують таксономічної перевірки. Доволі часто глоди вирощують під невідповідними або застарілими назвами. Але звичайного аматора ці проблеми не цікавлять. Йому головне мати врожайну великоплідну форму зі смачними плодами. Для цього слід звернутися до найближчого наукового закладу, де є колекція глодів і отримати насіння або живці найкращих зразків. Багато великоплідних видів використовують у зеленому будівництві, тому цінну форму можна побачити у парку або на міській вулиці.


На Артемівській дослідній станції розсадництва зібрано колекцію, яка налічує понад 90 зразків глодів, що становлять садівничий інтерес. Серед північноамериканських видів у колекції найцікавіші зразки належать до глодів Арнольда, віялового, Ельвангера, крапкового, м’якуватого, Татналла тощо.

Сорти Збігнєв, Людмил, Шаміль, які з 2001 р. занесені до Реєстру сортів рослин України, також належать до північноамериканських глодів.

Збігнев. Пагони колінчасті, брунатні, потім сірі, з численними колючками 5—6 см завдовжки. Листки великі, широко-яйцеподібні, неглибоколопатеві, З гострою верхівкою і округлою основою, пилчасті, зверху голі, знизу опушені на жилках. Плоди кулясті, по 2 см в діаметрі, яскраво-червоні зі світлими цятками, середня маса — 3,5 г, найбільших
— до 5 г. М’якуш соковитий, кислувато-солодкий, відмінного смаку. Строк достигання — середина серпня. Ціниться за високі смакові якості та ранній строк достигання. Недолік — колючкуватість гілок, що заважає догляду за деревом та ручному збиранню плодів, але стиглі плоди легко обсипаються, тому можна їх струшувати.

Людмил. Пагони прямі, сірі, як правило, неколючі. Листки середньої величини, оберненояйцеподібні, інколи з неглибокими лопатями, з клиноподібною основою, пилчасті, зверху гладенькі. Плоди більш-менш кулясті, 2 см в діаметрі, світло-помаранчево-червоні зі світлими цятками, середня маса — 4,5 г, найбільших — до 10 г.

М’якуш соковитий, задовільного смаку. Строк достигання — кінець вересня. Ціниться за великоплідність, тривалий строк зберігання плодів, відсутність колючок. Недолік — посередні смакові якості.

Шаміль. Пагони трохи колінчасті, брунатні, потім сірі, з нечисленними колючками 3—4 см завдовжки. Листки великі, широкояйцеподібні, з неглибокими лопатями, з гострою верхівкою і округлою основою, пилчасті, зверху шорсткуваті. Плоди кулясті, 2 см в діаметрі, червоні зі світлими цятками, з великими чашолистиками, середня маса — 4 г, найбільших — до 6 г. М’якуш соковитий, кислувато-солодкий, відмінного смаку. Строк достигання — кінець вересня. Ціниться за великоплідність, добрий смак. Недолік — плоди мають доволі велику чашечку, що йде у відходи.

Недостатня поширеність садових глодів у культурі деякою мірою пов’язана з труднощами розмноження. Насіння глодів захищене міцною кісточкою, через що сходить лише на другий рік після висівання. Для прискорення проростання насіння кісточки скарифікують, застосовуючи хімічну обробку сірчаною кислотою. Сухі кісточки заливають концентрованою сірчаною кислотою на 1-2 год., а потім швидко й ретельно промивають водою від обвуглених оболонок та залишків кислоти. Скарифіковане насіння висівають у відкритий грунт з осені або навесні після штучної стратифікації протягом 2-З місяців за температури 0-5°С. Доброго ефекту можна досягти комбінуванням теплового та холодового етапів стратифікації. Позитивно впливає на схожість замочування насіння з недостиглих плодів в 1%-ному розчині азотнокислого калію. Порушити цілість кісточок можна намочуванням і підсушуванням насіння на сонці. Таке насіння добре виходить із стану спокою після холодної стратифікації і дружно сходить у рік сівби. За розмноження насінням слід враховувати, що значна кількість кісточок у глодів буває порожнистою.

У садівництві розмноження насінням застосовують, як правило, з селекційною метою та для вирощування підщепного матеріалу, Сорти перехреснозапильних рослин потребують вегетативного розмноження, бо їхнє насіннєве потомство дуже мінливе і не зберігає особливостей материнської рослини. У цьому відношенні глід є винятком, що може стати в пригоді садівникам-аматорам, які не мають досвіду щеплення або не можуть дістати сортових живців. Деякі великоплідні види глоду можуть формувати насіння без запилення чужорідним пилком і їхні сіянці добре наслідують ознаки материнської рослини. Проте сортові глоди слід розмножувати вегетативним способом. Тільки воно гарантує ідентичність вихідного сорту і його нащадків, які належать до одного клону. Крім того, щеплені саджанці починають плодоносити удвічі швидше, аніж сіянці, які вирощені з насіння.

У присадибному саду дерева висаджують на відстані 3-5 м одне від одного. А тому, що багато видів глоду здатні плодоносити без перехресного запилення, то можна садити поодинокі дерева. Спеціального обрізування, окрім санітарного, рослини не потребують. Дерева з надмірно загущеною кроною слід проріджувати. У десятирічному віці дерева сягають висоти 4-5 м і дають по 7- 12 кг плодів. Стиглі плоди збирають вручну або струшують. Шкідники і хвороби практично не завдають шкоди деревам і збитків, що дає змогу отримувати продукцію, не застосовуючи засобів хімічного захисту. Відмова від отрутохімікатів поліпшує стан довкілля, здешевлює продукцію та підвищує цінність екологічно чистих плодів, які є джерелом важливих біологічно активних сполук.

Плоди глодів не тільки смачні та поживні. Вони відзначаються вмістом ряду біологічно активних речовин, які забезпечують лікувально-профілактичний ефект, зокрема, за хвороби серця, гіпертонії, атеросклерозу, неврозів. Офіційна медицина застосовує настоянку квіток, а рідкий екстракт плодів входить до складу кардіовалену. У наш час, коли людина потерпає від поганої екології, постійного стресу та неякісного харчування, введення до раціону плодів глоду сприятиме поліпшенню здоров’я.

Автори шукають донорів великоплідності з метою селекційного поліпшення нової плодової культури. Просимо читачів повідомити нас про особливо великоплідні форми північноамериканських видів (діаметр плодів не менший 2,5 см).

В.М. Меженський, Л.О.Меженська, Артемівська дослідна станція розсадництва УААН




Поділитись своєю думкою