Ревінь (рос.- ревень; лат.- Rheum L.) — багаторічна рослина родини Гречкові (Polygonaceae).
Видове різноманіття ревеню
В Україні поширені три види ревеню: татарський, чорноморський та пальчастий.
Ревінь татарський (R. tataricum L. fil.) вирізняється цільнокраїми листками з майже циліндричним черешком і великою округло-ниркоподібною листковою пластинкою з дрібними зубчиками по краю. Батьківщина цього виду — Середня Азія. Рослина багаторічна, висотою 25-70 см. На території України зрідка трапляється на півдні. Має харчове значення.
Ревінь пальчастий (R. palmatum L.) походить із Західного Китаю. В Україні трапляється дуже рідко, має лікувальне значення. Вид вирізняється жовтуватим забарвленням оцвітини. Горішок тригранний, червоний, широко-крилатий. Черешок жорсткий від коротких сосочків. Корінь веретеноподібний, великий, важить 8-12 кг, на зламі — яскраво-жовтий. Рослина багаторічна, висотою до 2 м.
Ревінь чорноморський (R. rhaponticum L.) вирізняється зеленуватим забарвленням оцвітини, плід — овальний горішок, на верхівці і біля основи з виїмками. Нижні листки округло-яйцеподібні, по краю дещо хвилясті. Багаторічна рослина висотою 1-1,5 м. Батьківщина — Болгарія. Вирощується по всій території України як овочева рослина на городах. Оскільки сорти й екоформи ревеню, що вирощуються в Україні, відносяться переважно до даного виду, далі описуватимемо саме його.
Ботанічна характеристика і біологічні особливості ревеню
Кореневище м’ясисте, добре розвинуте. Розетка формується з великих листків на довгих, м’ясистих і соковитих черешках. Стебла голі, дудчасті. Рослина перехреснозапильна, пилок переноситься вітром та комахами. Зацвітає на другий рік вегетації; тривалість цвітіння одного суцвіття — близько 15 діб, однієї квітки — 3-4 доби. Від весняного відростання до дозрівання насіння минає 80-100 діб.
На одному місці ревінь росте до 15 років, найбільший урожай черешків і насіння дає на 5-6-ий рік. Рослина морозостійка, кореневища не вимерзають при -30°С навіть за незначного снігового покриву. Насіння проростає за температури +2…3°С, листки відростають за +4…10°С, а посилений ріст спостерігається за температури + 10…15°С. Оптимальна температура для росту і розвитку ревеню +15…18°С. Насіннєві посіви розміщують на сонячних, добре освітлених ділянках, а рослини, призначені для одержання товарної продукції, можна висаджувати у затінку.
Ревінь дуже вибагливий до вологи, особливо в період формування листків. Оптимальна вологість ґрунту в цей період має бути на рівні 70-80%. Ця рослина дуже вибаглива і до родючості ґрунту, тому плантацію закладають на щедро удобрених органічними добривами ділянках. Оптимальне значення рН 6-6,5.
Висока температура і сухість повітря прискорюють появу квітконосного пагона та зменшують період цвітіння ревеню. За високої температури повітря у літні місяці в черешках нагромаджується щавлева кислота, знижується якість товарної продукції.
Господарське значення
Цінність ревеню полягає в тому, що продукція з відкритого ґрунту надходить у ранньовесняні строки. У черешках міститься велика кількість органічних кислот (яблучна, янтарна, лимонна), які надають їм приємного освіжаючого смаку. Продукція багата на вітаміни (А, В, С, О, РР), а також пектин, мінеральні речовини, клітковину.
Черешки використовують у свіжому вигляді в салатах, окрошках, із них готують компоти, освіжаючі напої, начинку для пирогів. Із черешків можна варити варення, цукати.
Технологія вирощування ревеню для товарних потреб
Плантації ревеню закладають на збірних полях разом з іншими багаторічними рослинами. Ґрунт має бути структурний, належно удобрений, помірно зволожений, з глибоким гумусним горизонтом (до 50 см). Основний обробіток розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8-10 см з метою подрібнення, загортання рослинних решток, підрізання бур’янів, що вегетують, і провокування до проростання їхнього насіння. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники. В даному випадку глибина першого обробітку становить 12-14 см, а другого, що проводиться через два тижні, -14-16 см.
Через 15-20 діб, залежно від погодних умов, проводять оранку на глибину до З0 см. Під оранку вносять до 100 т/га перегною або компосту та мінеральні добрива: суперфосфат і калійну сіль по 250 кг. У разі необхідності — за масового з’явлення сходів бур’янів — проводять культивацію на глибину 10-12 см.
Рано навесні, коли настає фізична стиглість ґрунту, ділянку боронують у два сліди з метою затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію у два сліди на глибину 8-10 см з одночасним боронуванням. Під передпосівну культивацію вносять 100-150 кг/га аміачної селітри. Доцільно передпосівний обробіток здійснювати комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести декілька операцій: розпушити ґрунт до дрібногрудочкуватого стану, вирівняти й ущільнити його. При цьому максимально зберігається волога у ґрунті та створюються оптимальні умови для сівби насіння і його дружного проростання.
Ревінь розмножується насінням та вегетативно. Насіння можна висівати на постійне місце, або на холодні грядки для вирощування дворічної розсади. У розсаднику ширина міжрядь становить 25 см. Перевагою розсадного способу є те, що легше доглядати за сіянцями, які з’являються за сприятливих погодних умов приблизно через 14 діб після сівби. Якщо висівають безпосередньо на постійне місце, ширина міжрядь становить 70 см. Норма висіву насіння — 3-5 кг/га.
Для вегетативного розмноження необхідно відбирати кращі, найбільш розвинуті, типові за морфолого-біометричними ознаками для даного сорту маточні рослини з 4—5-річної плантації. Рано навесні або восени рослини викопують, кореневища ділять на частини так, щоб кожна з них мала корені і одну чи дві великі бруньки. Від однієї добре розвинутої маточної рослини можна одержати більше 10 посадкових частин.
Висаджують їх на постійне місце з шириною міжрядь від 70 до 140 см. У рядку рослини висаджують на відстані 1 м одна від одної. Після висаджування розсади і до повного її приживлювання ділянку поливають.
Догляд за рослинами у перший рік вегетації передбачає 3-4 розпушування міжрядь (до змикання рядків; глибину обробітку збільшують з 5-6 см до 10-12 см), боротьбу з бур’янами, в разі необхідності поливи. Під час сівби насінням перше з двох прополювань у рядках проводять у фазу 3-5 справжніх листків з одночасним формуванням густоти стояння рослин, залишаючи їх через 15-20 см. Восени або навесні другого року вегетації доцільно провести повторне прорідження, залишивши рослини через 60 см, а видалені з коренями використати як розсаду для закладання нових плантацій ревеню.
Починаючи з другого року вегетації під першу весняну культивацію і розпушування після збирання товарного врожаю необхідно вносити мінеральні добрива. В разі нестачі вологи у ґрунті проводять полив. У загущених посівах знижуються товарні якості продукції, не повністю проявляються морфологічні і сортові ознаки рослин, тому, при потребі, починаючи з другого-третього року вегетації проводять додаткове проріджування.
Черешки придатні до збирання через 20 діб після припинення заморозків. їх виламують, викручуючи біля основи. Довжина черешків — 20-30 см (залежить від сортових особливостей та дотримання агротехнологічних заходів догляду за рослинами). Товарний вигляд черешків зберігається 4-5 діб. Через 14-16 діб після першого збирання наростають нові черешки. Влітку збирання не проводять через накопичення у черешках щавлевої кислоти, що погіршує якість продукції.
Можна отримувати черешки у несезонний період шляхом вигонки із старих кореневищ, висаджених у теплицях, у ящиках в кімнатних умовах, прикопаних у підвалах (за температури +10°С, достатнього зволоження субстрату, без освітлення).
Особливості насінництва
На насіннєвих ділянках черешки не збирають. При дозріванні квітконосні стебла й насіння набувають коричнево-бурого забарвлення. їх зрізують рано вранці, коли маса ще волога, що сприяє зменшенню втрат насіння від осипання. Після дозарювання насінники обмолочують, насіння очищають від домішок. Урожайність його становить 0,5-0,8 т/га. Схожість насіння зберігається 3-4 роки.
У первинному насінництві ревеню застосовують переважно вегетативне розмноження, при якому зберігаються сортові ознаки і однорідність. Проводячи апробацію, варто враховувати, що показники розміру листка (довжини і ширини листкової пластинки та черешка) значно варіюють залежно від віку рослини та умов вирощування, дотримання агротехнологічних заходів тощо.
Основне завдання в насінництві сорту — збереження господарсько-цінних показників і властивостей, його генетичної однорідності, високої урожайності та стійкості до грибкових хвороб. З метою недопущення старіння та виродження маточних плантацій ревеню необхідно через кожні 5-7 років переносити насадження на нові родючі ділянки. У зістарених маточних рослин на посадку відбирають більш молоді периферійні частини кореневища з однією-двома великими бруньками.
Основний метод у насінництві — масовий клоновий відбір. Якщо з часом у результаті спонтанних мутацій, старіння маточних плантацій тощо сортові якості маточних рослин та вирощеного з них насіння погіршуються і не відповідають потрібним характеристикам, необхідно переходити на вирощування насіння методом індивідуального клонового добору.
Масовий добір полягає у відбиранні з елітних посадок ревеню найбільш типових, таких, що відповідають опису сорту, продуктивних рослин у супереліту та розмноження їх частинами кореневища. Вегетативне потомство від виділених окремих рослин-клонів об’єднують і висаджують на ізольованій ділянці для отримання насіння еліти.
На плантаціях, закладених оригінальним садивним матеріалом, що вирізняється високою однорідністю, відбирають усі добре розвинуті, типові рослини, з притаманними сорту морфолого-біометричними ознаками. Достигле насіння обмолочують і змішують в одну партію.
Найбільш типові рослини, попередньо помічені кілочками, стрічками чи іншим способом, відбирають у супереліту, яку використовують для закладання насінницької ділянки методом поділу кореневища. Нетипові, малопродуктивні, з ознаками ураження хворобами рослини вибраковують і видаляють з ділянки. На їхнє місце підсаджують типові рослини, аби уникнути «вікон» на плантації.
Індивідуальний клоновий добір полягає в індивідуальному відборі у посадках еліти кращих рослин для наступного випробування клонів у розсаднику випробування. У цьому випадку клони від виділених маточних рослин висаджують на окремих ділянках.
У період господарської придатності потомства кожного клону випробовують і оцінюють у розсаднику випробування першого, другого і третього року вегетації за господарсько-цінними показниками: сортності, типовості, однорідності, продуктивності (оцінка візуальна), товарними якостями черешка, здатності утворювати генеративні пагони, стійкості до хвороб (плямистості листків, несправжньої борошнистої роси, іржі та інших, поширених у зоні вирощування) й за іншими показниками. Клони оцінюють за здатністю до раннього відростання листків і за часом з’явлення квітконоса: визначають період господарської придатності, стійкість до раннього (швидкого) стеблування.
У даному розсаднику вибраковують клони, які формують дрібну розетку листків, з тонкими черешками, з нетиповими для сорту морфологічними ознаками, ті, що утворюють велику кількість квітконосних стебел, хворі, з явними ознаками спонтанних соматичних мутацій тощо. Рослини, відібрані з виділених клонів, у розсадниках випробування другого і третього року вегетації є маточними оригінальними рослинами, які далі розмножують вегетативним способом. Їх об’єднують і використовують для вирощування насіння еліти.
Оскільки ревінь — рослина перехреснозапильна, просторова ізоляція між насадженнями (плантаціями) різних сортів і дикими видами (здичавілими формами) на відкритій місцевості має становити 2 км, на захищеній — не менше 600 м. Насадження одного сорту, але різних репродукцій, також розміщують ізольовано.
Сортове обстеження посадок проводять до цвітіння. Протягом вегетаційного періоду не менше двох-трьох разів (до апробацій, перед цвітінням, за умови виявлення рослин із відхиленнями) проводять сортові та фітопатологічні прочистки. Під час прочисток видаляють всі виявлені домішки: нетипові, відмінні від основного сорту за формою листкової пластинки, забарвленням черешків, хворі, малопродуктивні рослини. На місце видалених підсаджують типові для сорту рослини.
Апробацію і відбір рослин проводять у період господарської придатності, коли листки добре розвинуті і починають утворюватися поодинокі квітконоси.
О.В. Позняк, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН, Чернігівська обл.
