Похід за садовим варом


Питання про садовий вар: де його взяти, який краще, чи можна зробити самостійно — піднімалось на нашому форумі. Тож доречним буде надрукувати лист нашого читача стосовно садового вару.

Догляд за садом потребує не лише великих фізичних зусиль, але й постійного уважного ставлення до рослин. Варто лише з’явитися на дереві будь-якій рані, як дбайливий садівник відразу ж вживає заходів для її лікування, отож без садового вару тут не обійтися.

Садовим варом садівники користуються з давніх часів. І не випадково в кожному регіоні є власні рецепти його приготування. Слід зазначити, що всі вони здавна готувалися без застосування «хімії», тобто без штучних речовин, які могли б негативно вплинути на деревні рані або зашкодити щепленим компонентам. Щоб у цьому переконатися, варто познайомитися з кількома рецептами.

Ось перший: льняна олія (сира) — 2 частини; смола ялинова — 1 2 частини; скипидар — 1 частина і мазь для коліс — 1 /2 частини.


Деякі садівники на легкому вогні розтоплюють бджолиний віск і прополіс, а затим додають подрібнену каніфоль. Коли ж суміш охолоне, до неї вливають скипидар. Також із 800 г живиці, 400 г несолоного свинячого сала 400 г бджолиного воску виходить чудовий садовий вар.

Але не завжди садівники готують для себе вар, бо для його приготування витрачається багато часу. Та й хто готуватиме порцію у 100 г, коли тобі його потрібно не багато? Так сталося і в мене цього разу. Вару не було, я вирішив пошукати його, кращого за якістю, у торгівельній мережі. І переконався, що вару в продажу аж занадто багато. І ціни бувають різні: від 20 грн. з копійками до 100 грн. за упаковку.

Виготовлений у Києві (Лісовий проспект) вар упакований у пластикову коробку, на якій красиво зазначені реквізити виробника і напис на етикетці «Садовий вар». А от з яких компонентів його приготували — дізнатися неможливо, бо рецепт не вказаний. В руках він схожий на желе темного забарвлення. А, відкривши кришечку упаковки, за запахом також неможливо визначити, з чого він зроблений. Такий вар брати я не ризикнув. До того ж тут був другий вар, виготовлений у Рівненській області. Молодці! Вказали складові вару, зазначивши, що він складається із суміші парафінів, природних масел та живиці. Здавалося б, чого ще треба? Але в руках він твердий, як камінець, та й інструкція відсутня, отож невідомо, як і на чому його розігрівати, знаходячись на дереві. Викликала сумнів і вартість упаковки масою 90 г — лише 20 грн. з копійками. Подумалося: хто за таку низьку ціну, враховуючи вартість зазначених складових, та ще й приготування і реалізацію, буде працювати собі на збиток? Зрозуміло, що тут, як кажуть, не вір написаному.

Наступна упаковка садового вару була виготовлена в Польщі. На ній наявна інструкція, де вказано: «… при використанні у випадку потрапляння на тіло необхідно змити водою, щоб уникнути опіків». А ще вказано. що вар слід зберігати окремо від продуктів харчування. І вартість упаковки — близько 90 грн. Але і цей вар я не купив, бо побоявся. Як же працювати з цим варом, коли можна отримати опіки тіла? Виходить, що опіки отримає й рослина, адже вона також жива.

Походивши по магазинах, я вирішив повернутися до приготування власного вару, який готую за таким рецептом: 100 г соснової живиці, 50 г воску бджолиного, 50 г внутрішнього свинячого сала несолоного, 150 г олії соняшникової нерафінованої.

Спочатку варю живицю в алюмінієвій каструлі, потім додаю віск, олію, свинячий жир, розтоплений на пательні. Коли все закипить і добре перемішається, знімаю з вогню й розливаю у невеликі ємкості.

Цей садовий вар має чудові фізичні властивості. Він не рідкий і не твердий — пластичний, його добре наносити на рослинні рани. Зберігається до п’яти років і не потребує розігрівання. Коли використовую його при щепленні, маю майже стовідсоткове приживлення живців.

А.І. Кочур, м. Київ




Поділитись своєю думкою