Ехінацея пурпурова. Агротехніка вирощування


Сучасна екологічна ситуація призводить до погіршення стану здоров’я населення, зростання онкологічних та хронічних захворювань, зниження імунітету проти інфекційних хвороб. А лікування нині досить дороге. Хворому іноді доводиться вибирати: купити упаковку таблеток чи буханець хліба?!

Але деякою мірою можна уникнути цих проблем, якщо використовувати для лікування фітопрепарати з лікарських рослин, вирощених на присадибній ділянці. Зокрема, це відома, але тимчасово забута рослина — ехінацея пурпурова, яку зараз широко рекламують завдяки и неперевершеним лікувальним властивостям.

Світова і вітчизняна наука довела високу імуностимулюючу дію фітопрепаратів, до складу яких входить ехінацея пурпурова, їхню ефективність у лікуванні запальних процесів внутрішніх органів, гострих хронічних та інфекційних захворювань, психічних розладів депресій, фізичного та нервового виснаження, з її допомогою вдається нормалізувати вуглеводний обмін у хворих на цукровий діабет. Вивчена радіопротекторна дія цієї рослини, тобто здатність виводити з організму шкідливі радіонукліди та важкі метали. Численними експериментами й клінічними спостереженнями підтверджено відсутність шкідливої дії ехінацеї на людський організм.

Дедалі ширше ехінацею використовують як лікувальну та кормову культуру в тваринництві. За кормовими якостями вона не поступається перед високобілковими бобовими культурами (конюшина, люцерна, горох, вика), а за лікувальними властивостями значно перевершує їх. Додавання у корм тваринам ехінацеї у вигляді зеленої маси, сіна, трав’яного борошна і випоювання відварами сприяє зменшенню яловості корів, підвищенню приросту маси молодняка, несучості птиці та є профілактичним заходом проти різних захворювань сільськогосподарських тварин.


Ехінацея — чудовий літньо-осінній медонос. На гектарі посіву можна утримувати 100—150 бджолосімей і одержувати 300—400 кг цінного лікувального меду, адже квітують рослини ехінацеї протягом чотирьох місяців — з червня по жовтень.

Зрозуміло, що ехінацея не може замінити «український снікерс» — сало, і овочі, завдяки яким і виживає пересічний українець. Вона є тільки профілактичним заходом та підтримкою імунітету організму як людини, так і тварин.

Як відомо, ехінацея — багаторічна декоративна, лікарська, лікувально-кормова, медоносна культура, досить невибаглива до грунтово-кліматичних умов і її можна вирощувати на різних типах грунтів на одному місці 10—12 років за незначних норм мінеральних і органічних добрив та мінімального догляду за посівами. На присадибній ділянці кожний може виділити невеличкий клаптик землі для закладання багаторічного насадження ехінацеї. Цю діляночку можна розмістити обабіч доріжок у саду чи біля будівлі, вона буде слугувати чудовим декоративним квітником і джерелом лікувальної сировини для вас і вашої родини впродовж багатьох років.

Сіяти необхідно доброякісним насінням, бажано з врожаю поточного року, тому що в процесі зберігання протягом двох-трьох років втрачається схожість та енергія проростання — майже на 50 %. Сіяти можна навесні, влітку, під зиму до настання перших справжніх морозів.

Весняний строк сівби — березень-квітень, літній — червень-липень, а пізній осінній — жовтень-листопад. Ехінацею вирощують і розсадою, як звичайні овочі. При цьому вже в перший рік рослину використовують на ліки і збирають насіння для подальшого її розмноження. Існує ще один спосіб розмноження ехінацеї. Це ділення і розсаджування кущів рослин 2—3-річного віку. Звичайно, розсадний спосіб підходить для невеликих площ (0,01—0,02 га), а якщо йдеться про гектари, тоді доцільна сівба. Норма висіву незначна — лише 10—20 г на 0,01 га (1-2 кг/га). Сіяти необхідно широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см на глибину 1—2 см у вологий грунт.

Сходи з’являються на 12—15-й день після сівби. Далі розпушують міжряддя, залишаючи захисну смугу в рядку завширшки 6—7 см, а потім вручну прополюють рядок. У перший рік розвитку рослини утворюють розетку листків та стеблостій висотою 40—70 см, а у деяких з них формуються суцвіття і вони зацвітають. На 2—3-й рік рослини інтенсивно ростуть і квітують.

Надземну масу (листя, стебла, суцвіття), корені використовують для приготування фітопрепаратів. З надземної маси та коренів заварюють водяні настої, тобто фіточаї (10 г сухої подрібненої або розмеленої маси на склянку окропу), або готують спиртові витяжки для внутрішнього вживання й компресів (10 г сировини заливають 90 мл спирту чи горілки і настоюють 7 днів). П’ють по 20 — 30 крапель тричі на день перед їдою протягом двох-трьох тижнів. Настої та витяжки з ехінацеї додають до соків і різних консервацій з ягід, фруктів та овочів. Тобто, цілющий «Живчик» можна приготувати вдома. Будьмо ж здорові, вживаючи цей чудовий дар природи!

А.О. Сипко, канд. с.-г. наук, Інституту землеробства УААН


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *