Катастрофічні погодні відхилення в минулі роки садівникам України, гадаю, запам’ятаються надовго. Значної шкоди вони завдали садовим рослинам і на Харківщині. Збитки від травневих приморозків у садах і виноградниках були величезними. Навіть бузина і ясень, що напередодні буяли зеленню, після заморозків у нашій місцевості мали жалюгідний вигляд — зелень звисала лахміттям. Я вже пенсіонер, але подібного не пригадую.
Приморозкам передував небувало теплий квітень. Тому фенологічно вони були наче пізньотравневими. Крім того, хоч були вони й невеликі (мінус 3—4°С), але з вітром.
Далі було дуже посушливе і спекотне літо. У шкілці, навіть за регулярних поливів і мульчування тирсою, вигорало листя.
Третя катастрофа — буря, яка пройшла того ж року. З незамерзлого вологого грунту були вирвані навіть дерева яблунь на карликових підщепах.
Тож розглянемо потерпілі дерева, розділивши їх за походженням на три групи.
1. Місцеві породи і сорти (аборигени). Яблуні не дали високого врожаю, у тому числі й колоноподібні та північноамериканські. До 6 травня ще не закінчилося цвітіння. Груші цвіли раніше, то й забезпечили чверть урожаю. У кісточкових обмерзла зав’язь, і навіть досить велика (більша за горох).
Обмерзання верхівок молодих пагонів з листям серед аборигенів зерняткових і кісточкових порід спостерігав тільки у білоплідної американської сливи Вашінгтон.
Вигорів, обсипався та ще й погано зав’язався врожай різних сортів малини, особливо тих рослин, що росли на відсонні. Поморщились, не досягнувши своїх звичайних розмірів, ягоди багатьох сортів смородини. Не дав урожаю агрус, у тому числі й Фінік неколючий.
2. Породи і сорти південного походження. Повністю обмерзла зелена маса у грецьких горіхів, у тому числі і в екземплярів з пізнім розпусканням бруньок.
У абрикосів, що мають їстівне ядро, повністю була уражена зав’язь, а листки — лише молоденькі ніжні на верхівках пагонів. В абрикосів з гірким ядром листя не підмерзло й урожай не знизився.
У карликової повстистої вишні (родом із західного Китаю) обмерзли верхівки пагонів, урожай зменшився майже вдвічі.
Айву деревоподібну культивую лише Волгоградську, щеплену на грушу, яка зимою не підмерзає. Чого не скажеш про грузинську та селекції київського Національного ботсаду. Листя травневі приморозки не пошкодили, але урожай був слабким.
Маслинку багатоквіткову (гумі) неправильно вважають аборигеном Південного Сахаліну. Туди її інтродукували японці, а родом вона з Центрального Китаю. Це напівсубтропічний чагарник (на зиму не повністю скидає листя). Але у неї обмерзли лише верхівки пагонів. Цвіла після приморозків. Урожай був гарний.
З. Породи далекосхідного походження. Обмерзли все листя і зав’язь в актинідії, елеутерокока, менше — у китайського лимонника. Це й зрозуміло, адже в умовах мусонного далекосхідного клімату не буває повторення приморозків.
Боротьба з приморозками, особливо з нерадіаційними (з вітром), малоефективна. Намагаюся не допустити обмерзання листків у саджанців на першому році життя, тому й висаджую їх навесні пізніше. Зберігаю викопані рано навесні саджанці, у тому числі й неморозостійких порід, у погребі, а викопані восени — у притіненому прикопі. Цей спосіб я запатентував. Ідея пізнього садіння, звичайно, не нова, але статус винаходу цей спосіб дістав за визначення оптимальних весняних строків садіння будь-якої породи. А саме: висаджують саджанці, коли в грунті на рівні заглиблення кореневої системи встановиться середньодобова температура, яка дорівнює температурі біологічного нуля породи, що пересаджується.
Одним словом, сигналом своєчасного садіння саджанців є початок розпускання бруньок у непересаджених рослин породи.
Корисний ефект способу пояснюється відсутністю розриву між висаджуванням і початком активного всмоктування вологи корінням саджанця в уже прогрітому до біологічного нуля грунті. Дотримання оптимального строку висаджування ефективніше для теплолюбних культур.
Літо підтвердило спеко- та посухостійкість таких порід: абрикос, шипшина садова неколюча, кизил, айва японська, вишня антипка. Далі йдуть горіх грецький і серцеподібний, маслинка багатоквіткова, глід садовий, ірга, груша. В усіх них переважають глибинні, майже вертикальні корені. Але в шкілці навіть трирічні саджанці цих порід потребували поливу. Позаяк штучне дощування сприяє бурхливому росту бур’янів, то виручав спрощений метод крапельного зрошування. Розклав під найважливішими рослинами діряві відра, каструлі. Вода з них повільно просочувалася прямо до кореневих шийок рослин і вся проникала до коренів.
Менше постраждали неспекостійкі породи, посаджені так, що серед дня мали затінок від будівель, дерев тощо. За такого розміщення чорна смородина і китайський лимонник майже не мали вигорілих листків.
Враховуючи несприятливі погодні умови та дані спостережень за попередні 20—З0 років, переконався, яким породам і сортам слід віддавати перевагу. Тож, за ступенем надійності виділив три групи.
1. Абсолютно надійні рослини, в яких навіть незначного зниження врожаю ніколи не спостерігав: кизил, айва японська, шипшина садова неколюча, ірга, ревінь, ізабельний виноград, жимолость їстівна далекосхідна. За останню скажу: шахраї на ринку продають дуже схожу жимолость європейську — вовчі ягоди. А за кизил — схожу рослину — свидину.
2. Надійні рослини, хоч в окремі роки знижували врожайність до 50 %: глід садовий, порічки жовті й червоні, алича, йошта, деякі сорти винограду, вишня повстиста.
До надійних сортів винограду відношу мускатний сорт Фіолетовий ранній, Муромець, кишмишні сорти Іскра і Гетьман Мазепа, Київський Кондрацького. Усі вони відновилися із сплячих бруньок і забезпечили половинний урожай.
З. Відносно надійні рослини. Родич грецького горіха далекосхідний серцеподібний дав повний урожай. Зелені пагони і листя у нього більш морозостійкі. Хоч пам’ятаю рік з травневим приморозком, коли в глибокому яру Ботанічного саду Харківського університету серцеподібні горіхи були без урожаю. Як і жимолость їстівна, горіх серцеподібний, на відміну від інших далекосхідних рослин, відзначається морозостійкістю вегетуючої маси та посухостійкістю.
На фоні загального неврожаю аборигенних кісточкових порід близько чверті врожаю дали: вишня шпанка, Золотоніська, Самсонівка, естонська черешня Пріма (дуже рання), слива Канадська.
Із багатьох сортів малини кращою була Ананасна — ремонтантна жовтоплідна. Літній врожай був невеликий, а осінній — нормальний. З урожаєм були чорноплідна малина Кумберленд, ожина Агавам.
Ще до відносно надійних рослин можна віднести окремі сорти смородини, маслинку багатоквіткову, фундук.
Тож, враховуючи уроки минулих років, зробив висновки:
1. Кращим є весняне закладання саду за температури в грунті, що дорівнює біологічному нулю відповідної породи.
2. Не тільки у різних порід, але й у близьких сортів однієї породи стійкість проти погодних катаклізмів буває дуже різна. Стійкі сорти є і їх потрібно відшукувати та впроваджувати.
3. Крім зимових показників морозо- і зимостійкості бруньок та пагонів рослин, слід запровадити показник морозостійкості вегетуючої (зеленої) маси, зокрема квіток і зав’язі.
4. У яблунь на традиційних сіянцевих підщепах посухостійкість вища, менше обсипаються листя й плоди порівняно з тими, що на модних вегетативних карликових підщепах, котрі ще й підпор потребують.
5. Доречним є заглиблене садіння порід, що розмножуються вегетативно: смородини, агрусу, винограду, ірги, порічок.
6. Неспекостійкі породи (смородина, агрус, лимонник китайський) слід садити так, щоб можна було забезпечити їм у полудень притінення.
7. Кращим є крапельне зрошування дерев і кущів принаймні у спрощеному вигляді.
Л.С. Шугін, 61098, Харків-98, вул. Старо-Кримська, 11
