Черемшу сіють восени


Черемша — багаторічна зимостійка рослина. І хоча її інша назва — ведмежа цибуля, зовні вона не схожа ні на цибулю, ні на часник, хоча й має з ними багато спільного. Черемша не ушкоджується хворобами й шкідниками. Це ще одна її важлива перевага. Листки в черемші зовні схожі на конвалію, вони зелені, великі (довжина 20-25 см, ширина 6-7 см і більше). Цибулини діаметром 1-1,5 см, видовжені, прикріплені до кореневища по одній, рідше — по дві-три.

У черемші гарний напівгострий смак і сильний часниковий запах, за своїми фітонцидними властивостями вона навіть перевершує часник. У їжу використовують переважно листки. їх можна додавати не тільки в салати, але й у перші страви. Наприкінці червня — на початку липня листки черемші починають жовтіти й усихають, як у тюльпанів. А рано навесні її пагони пробиваються крізь сніг, який ще не розтанув. Черемша — гарний медонос і в спекотні дні, навіть у півзатінку, її квіти охоче відвідують бджоли.

Про черемшу я довідалася у 1986 році, тоді ми жили в Красноярському краї біля самої тайги, у якій є великі зарості черемші. З тих пір я й знайома з її оригінальним часниковим запахом, смаком та цілющим впливом на організм. Мене завжди захоплювала здатність черемші витримувати морози до -50°С, але ж у тій місцевості взимку такі морози бували подовгу. Наш звичний часник там не виживає, а от черемша — легко!

Пізніше ми повернулися в Київську область, де черемша теж досить популярна рослина й рано навесні завжди можна купити на ринку пучок ароматних листків для весняного салату. Саме тому якось і не було необхідності вирощувати її у своєму саду. А от коли наша родина переїхала в Полтавську область, ми навесні на ринку не виявили черемші, що полюбилася нам. Розпитавши місцевих жителів про неї, виявили, що мало хто знає про неї, і нам стало якось прикро. От і вирішили не миритися з таким положенням речей, а посадити черемшу у своєму саду.


І така нагода нам незабаром трапилася. Восени пару десятків цибулин черемші (ведмежа цибуля) нам надіслали з Карпат. У жовтні ми висадили невеликі цибулини (корінцем вниз) у неглибокі траншеї, як для висаджування ріпчастої цибулі. Глибоко садити цибулини черемші не варто, пізніше ми в цьому переконалися, коли виявили під час викопування, що вони значно заглибилися в землю. Отже, якщо садити глибоко, потім буде складно викопувати цибулини, коли прийде час їх ділити.

Відстань між цибулинами в рядку 5-8 см., а відстань між рядками довільна, адже якщо черемші не давати посіятися, вчасно збираючи насіння, то загущення їй не загрожує. А от якщо насіння не збирати, а давати йому сіятися, тоді навесні воно зійде хаотично, що призведе до значного загущення плантації. Ми цього не хочемо, тому в середині червня зрізуємо ще не розкриті жовто-зелені коробочки з насінням, кладемо їх у картонну коробку з-під торта й даємо йому добре висохнути ( коробочки мають пожовкнути, повністю розкритися, а насіння — висипатися на дно коробки). А потім уже висіваємо насіння рівними рядками, і наша плантація не загущується.

Найкращі строки для висіву насіння черемші — з липня по листопад. Навесні черемшу сіяти не треба, тому що насіння все одно не зійде, а чекатиме наступної весни. Така вже особливість у цієї рослини, що насіння обов’язково має пройти зимову стратифікацію в ґрунті і потім уже навесні будуть дружні сходи. Хоча насіння черемші й насіння цибулі зовні дуже схоже, але на цьому їхня подібність і закінчується: насіння цибулі потрібно сіяти ранньої весни, а насіння черемші — тільки восени.

Місце для висаджування цибулин черемші ми вибрали тінисте, під кроною горіха й біля паркану, що дає гарну тінь у полуденний час. Тінь для черемші дуже важлива (тільки не суцільна), адже це її звичне середовище перебування в лісі, а от відкрите сонце їй не подобається. З особистого досвіду можу зауважити, що найкраще садити черемшу під кроною дерев. Користь виходить обопільна: завдяки своїй високій фітонцидній активності черемша відлякує шкідників саду, а дерево дає їй тінь, якої вона потребує, та й площа при цьому використовується раціональніше.

До ґрунтів черемша не вибаглива й може рости практично на будь-якому ґрунті.
Розмноження черемші: насінням і цибулинами з липня по жовтень. На одному місці черемша може рости 3-4 роки, а потім її треба викопати, відокремити молоді цибулини від старих і знову посадити. Робити це найкраще в липні, відразу після відмирання листків, поки ще видно рядки із черемшею. Після того, як листки повністю відімруть, зробити це буде складніше, тому що без них важко визначити місцезнаходження рослин.

Ми свою черемшу ділимо восени — з вересня по листопад, цей час для нас найбільш прийнятний, тому що всі рядки черемші позначені (ми встромляємо в землю білі пластикові палички).

Добриво: восени, після другого року від дня вегетації цибулинок, ми засипаємо плантацію із черемшею тонким шаром опалого листя. Згодом ці листки й слугують добривом. Нічим іншим ми її не підживлюємо.

Збирання і заготівля: черемшу краще вживати свіжою, тому що під час сушіння її цілющі властивості дещо втрачаються. Молоді листки збирають у квітні -травні, до цвітіння.

Черемша — одна з перших овочевих трав до весняного столу. У свіжому вигляді її додають у салати, супи, у м’ясні, рибні й овочеві страви. Висушену та подрібнену зелень заготовляють на зиму як приправу до страв.

Є в мене на замітці й кілька рецептів з використанням черемші. Кращими з них я вважаю такі.

Салат
150 г черемші, 50 г зеленої цибулі, кріп, петрушка. З варені яйця, майонез, сіль, перець до смаку.
Всю зелень ретельно промити, подрібнити, змішати з нарізаним яйцем, заправити спеціями та майонезом. У салат можна додати до смаку крабові палички, ковбасу, твердий сир (нарізані кубиками).

Бутерброд із черемшею
150 г черемші, 100 г м’яса (або шинки), одне яйце, гірчиця, сіль — до смаку. Промиті листки черемші подрібнити ножем і покласти на шматочки м’яса, можна побризкати соком лимона й прикрасити четвертинками звареного накруто яйця, заправити спеціями.

Начинка з черемші для пирогів
У відварений рис додати подрібнені листки черемші й порізані варені яйця, сіль, спеції — до смаку, небагато води для одержання начинки потрібної консистенції.

Картопля з черемшею
Зварену або печену картоплю посипати дрібно нарізаною черемшею, посолити й заправити маслом.

Солона черемша
(до речі, за такими ж рецептами готують стрілки часнику)
Листки черемші довжиною 15 см зв’язати в щільні пучки. Скласти в скляну банку із широким горлом, пошарово перекладаючи листками хрону, чорної смородини, вишні, гілочками естрагону, декількома горошинами запашного перцю. Залити заздалегідь приготованим розсолом (на 1 л холодної води — 1,5 ст. ложки солі грубого помелу). Зверху кладуть гніт (розсіл повинен повністю покривати пучки), витримують у прохолодному місці один місяць. Зберігають у холодильнику.

Маринована черемша
Зв’язані щільні пучки черемші трохи відварюють для видалення часникового запаху, кладуть у високу скляну банку й заливають 9%-ним оцтом з олією у співвідношенні 1:3. Додають сіль до смаку, закривають щільною кришкою. Зберігають у холодильнику.

Солону або мариновану черемшу вживають як гарнір до м’ясних і рибних страв, як заправку у гарячі й холодні супи, як добавку у фарш для котлет і пельменів.

Лікувальне застосування черемші

Оскільки черемша багата вітамінами С і групи В, каротином, мінеральними речовинами, макро- та мікроелементами, містить природний антибіотик лізоцим, фітонциди й ефірну олію, її застосовують у народній медицині, головним чином при порушеннях роботи шлунка й кишківника, за відсутності апетиту, загальній слабкості, від весняної втоми, сонливості, підвищеного тиску, як протиглистяний, антимікробний та антисклеротичний засіб.

Черемшу застосовують і як кровоочисний засіб при фурункулах і висипаннях на шкірі, вона гальмує процес облисіння. З лікувальною метою пацієнтам дають сік з листків черемші, який слід приймати по 10 крапель тричі на день.

Відомий травник Кюнцле сказав про черемшу так: «Мабуть, жодна трава Землі не очищає так добре шлунок, кишківник і кров, як черемша».

Але не можна й зловживати черемшею, денна норма не повинна бути більше 15-20 великих листків.

Отже, черемша гідна поширення і для неї неодмінно потрібно знайти місце в кожному саду.

Сергій і Світлана Рябови, м. Пирятин


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *