Зима. Роботи на садово-городній ділянці вже поменшало, але вона ще є. І хоча зараз не найкращий час для того, щоб готувати компост, але робити це ще можна і потрібно. Хіба не валяються подекуди в поспіху залишені рослинні залишки від жнив, кинуті виполоті бур’яни, засохлі стовбури квітів і старої сухої трави по узбіччях грядок?
У дбайливих господарів цього, звичайно, не спостерігається, але у значної частини садівників-аматорів не вистачило часу, а головне, сил і здоров’я, щоб агротехнічні заходи на городі виконати бездоганно. Але не варто засмучуватись, ще є можливість компостувати всі ці рослинні залишки. Простіше і швидше спалити або викинути за околицю або у вибоїни проїжджої частини дороги, як це роблять найбільш «догадливі». Але робити цього не треба, пам’ятаючи про те, що з органікою належить звертатися раціонально, гумусний родючий шар дуже малий, і городню ділянку треба піднімати, збільшуючи шар родючої землі.
Компостувати залишки треба, а от як їх розмістити, щоб вони і в холодну пору розкладалися, перетворюючись на поживні для рослин елементи, а не були закладені «на зберігання» в зимовий період. У агрономічній літературі рекомендації, як правило, такі поради: скласти шарами компостований матеріал, пролити помиями, гноївкою (якщо є), якщо її немає, то настоєм бур’янів, водою (дуже помірно), покрити невеликим шаром городньої землі, щоб в компост потрапили грунтові мікроорганізми і черви. Можна внести суперфосфат, так як в готовому компості фосфору зазвичай мало. Вносимо також вапно, або доломітове борошно, або золу, перешаровуючи компостну купу (але це поки ще не купа, а великий компостний контейнер, облямований жердинами з бічних і торцевих сторін, — а не дошками або, гірше того, плитами, щитами — для кращого надходження повітря в компост).
Купу слід підняти на висоту 1,5 м, довжина довільна, за можливостями, зверху в трьох місцях потрібно зробити отвори, щоб забезпечити доступ води в нижні шари при зволоженні компосту, закрити дерном. На зиму цю компостну купу потрібно утеплити на 30 см шаром ґрунту — це тільки зверху, бічні стінки поменше.
Виконали ми начебто все, що потрібно. А компост не перегниває, з настанням морозів так сильно промерзає, що тільки до середини червня його можна якось використовувати, а ми ж боремося за ранні посіви, посадки рослин. У чому ж тут помилка? А в тому, що ми не передбачили хай мінімальний, але постійний підігрів знизу, Можуть сказати: а який вам ще підігрів, якщо маса в компості розігрілася до плюс 60 ° С, а якщо ми ще й поливаємо гарячою водою, то і до +85 ° С. Так, це вірно, розігрілася, але на короткий термін, а зима довга. Виходить, ми не компостували заклали, а на зимове зберігання матеріали для компостування. У цьому я переконуюся протягом ряду років. До весни отримую настільки замерзлу масу, що насилу можна розбити ломом, а здобуті грудки рослинності з льодом дуже повільно тануть. Це знає кожен. А де ж вихід? Вихід є: треба цю компостну купу опустити нижче до води ще в процесі приготування, безумовно, на допустиму глибину, щоб навесні не затопило. Коротше кажучи, наблизити до незамерзаючого взимку грунту. До води з плюсовою температурою. А також не треба робити компостну купу висотою 1,5 м і більше. Робіть її присадкуватою, нижче.
У доцільності такого підходу переконує досвід мого сусіда по ділянці Антона Сергійовича Єгорова, який готує компост в присадкуватій формі, обставленим жердинами і, звичайно, наближеним до води. Ранньою весною він вже розвозить готовий компост тачкою. Закладені ним в компост компоненти гниють і взимку, нехай не так активно, як влітку, але гниють.
Отримують позитивну температуру (підігріваються) знизу. Попутно про підігрів. Незважаючи на заклики розміщувати компостні купи в затіненому місці, в нашому регіоні робити цього не слід. Давши можливість проникати сонячним променям до компостної купи, ми забезпечуємо прогрівання, адже пори року, в тому числі і літо, як правило, прохолодні, а підігрітий компост дозріває швидше.
І. Кривега, садівник-любитель
