Багато садівників-любителів в нашому садівництві як органічне добриво застосовують тирсу. Справа хороша, тирса, крім добрива, ще й прекрасний розпушувач грунту, і непоганий матеріал для мульчування. Тирсу можна закласти в грунт для поліпшення її структурного складу. Але якщо вносити в грунт тирсу, не оброблену розчином азотних добрив, припустимо сечовиною, то замість удобрення грунту ми різко знижуємо його родючість. А родючість грунту — основна наша ціль на земельній ділянці, і її треба постійно підтримувати. На родючому ґрунті без особливих наших зусиль виросте кожна культура.
Однак якщо ми вносимо в грунт необроблену тирсу, то бактерії, які розкладають тирсу, починають поглинати азот, доступний рослинам. У зв’язку з цим кількість його в грунті настільки скорочується, що для рослин вже не вистачає. Чим це загрожує, садівники-городники напевно вже знають. Тому і виходить, що, наситивши грунт тирсою, заздалегідь не обробленою азотними добривами, ми на якийсь час відібрали харчування у своїх вихованців.
Надалі, коли процес розкладання тирси закінчиться, мікроорганізми відмирають, виділяючи поглинений ними азот в добре доступній для рослин формі. Але це відбувається як мінімум через рік. І не варто забувати, що при використанні тирси у великій кількості відбувається підкислення грунту, а вона у нас з різних причин і так вже достатньо кисла. Наприклад, буряк на такому ґрунті не виростиш.
І в компостну купу при компостуванні вносити свіжу тирсу також не рекомендується. Адже там теж «працюють» мікроорганізми й інша підземна мікрофлора.
Тирса хороші і для боротьби з вогкістю земельної ділянки, де нею можна засипати різні низини. А підготовлена тирса — це ж ще й азотне добриво. Треба тільки попередньо внести вапно.
