В молодості, будучи студентом, я в складі будівельних загонів роз’їжджав по країні. Ми займалися найрізноманітнішими будівлями, в тому числі і пташниками. Особливо запам’ятався курник, який ми будували в Костромській області. І в першу чергу, в пам’ять врізався місцевий зоотехнік. Пташине господарство (в тому числі і куряче) було налагоджено у нього настільки зразково, що, незважаючи на важкі умови роботи в тодішній командно-адміністративній системі, його птахоферма приносила дохід. А це дуже і дуже важливий чинник.
Адже здавна основна маса курей в Радянському Союзі утримувалась в селянських господарствах. Ні про які доходи не могло бути й мови, оскільки це були поголовно безпородні птиці, що утримувались у вкрай примітивних умовах. З настанням теплої пори року вони перебували на паші: їх випускали у двір і вони, риючись в смітті, збирали все мало-мальськи їстівне. І лише з настанням холодів їх годували зерном культурних рослин.
Подібне утримання курей неминуче призводило до того, що птахи були невеликої ваги, та й м’ясо було жорстке і сухувате, а, отже, малопоживне. І неслись тодішні кури з рук геть погано: 50-70 яєць на рік, причому тільки навесні і влітку.
Таке зневажливе ставлення до курячого племені не випадково відбилося і в народних прислів’ях і приказках, наприклад: «Курка не птах, а рак не риба», «Курка не птах, а Болгарія не закордон», «Кур пасти — добра не знайти», «Курка не птах, ледар не людина, базіка не хазяїн». Або: «Кури кричать на сідалі — до домашньої сварки»…
Так було до тих пір, поки в 30-ті роки ХХ століття в Собзі не було створено великі птахівницькі ферми, на яких стали вирощувати різні породи курей яєчного, м’ясо-яєчного і м’ясного напрямків.
Однак дачники в більшості своїй досі часто утримують на обійсті переважно безпородних курей. Причому туляться птиці (особливо взимку) де-небудь на задвірках в малопристосованому приміщенні, де їм і холодно, і голодно. Ось і виходить, як у ще одній відомій приказці: «Який догляд, такий і приплід». Тобто кури несуться нечасто і в основному тільки навесні з приходом тепла і влітку.
Але ж навіть при зовсім невеликих витратах: при належному догляді і правильному годуванні несучість курей можна значно підвищити. Ось про це ми і поговоримо…
Курячі хатки
Для утримання курей або інших домашніх птахів в дачних умовах можна пристосувати практично будь-яке приміщення. При неодмінній умови: зробити його комфортним для живності. Але яким би не був курник, необхідно враховувати щільність посадки курей на 1 м² підлоги. А вона така: для птахів яйценосного напрямку — 5-6 голів; м’ясо-яєчного — 4-5 голів. Переущільнені призводить до вогкості, бруду, недоїдання птиці і, як результат, до захворювань.
Для будівництва нового пташника дуже зручно використовувати підручні матеріали, наприклад: тес, горбиль, некондиційні дошки. А як утеплювач можна застосувати тирсу, шлак, мінеральну вату, але найкраще — сучасні теплоізоляційні матеріали. Стики швидко і надійно можна закрити монтажною піною.
Набагато гірше відчувають себе птиці в кам’яних, цегельних, шлакоблочних, бетонних приміщеннях, оскільки в них сиро і холодно.
Практика показує, що найбільш оптимальний неважко побудувати навіть на невеликій ділянці… Для цього спочатку по периметру під фундамент риють траншею розмірами приблизно 30х30 сантиметрів. Її засипають якими відповідними матеріалами: дрібними каменями, гравієм, щебенем, бетонною крихтою, металобрухтом. Все це заливається бетоном з розрахунку 1 частина цементу на 3 частини піску.
Коли фундамент затвердіє, на ньому викладають цоколь шириною в одну цеглину, висотою 15-20 сантиметрів (бажано використовувати силікатний). На цегляний цоколь встановлюють дерев’яний каркас. Між нижньою обв’язкою каркаса і основою цоколя укладається шар гідроізоляції. Цей захід оберігає низ дерев’яного каркаса від швидкого загнивання. Можна використовувати будь-який інший гідроізоляційний матеріал, аж до складеної в декілька шарів поліетиленової плівки.
Каркас курника виготовляється з брусків діаметром 12-15 сантиметрів. Висота приміщення 3-3,5 метра, з них 1,3-1,5 метра доводиться на горище. Для обшивки каркаса зовні використовується тес і горбиль. Усередині каркас бажано обшити вагонкою або шунтованою дошкою. Товщина стін каркаса не менш 15 сантиметрів. Треба пам’ятати, що в курнику (де є їжа) обов’язково з’являться миші та щури. Щоб захиститися від них, низ дерев’яного каркаса зовні треба оббити залізними листами. Висота такого захисту від основи не менше 20 сантиметрів.
Дах найчастіше роблять двосхилим. Крокви зверху обшивають обрізними дошками, в тому числі і неструганими. І хоча ще в недавні радянські часи рекомендувалося використовувати для покрівлі виключно шифер, вважаю, що це вчорашній день. У нинішніх умовах найбільш оптимальний покрівельний матеріал для курника — ондулін.
Для повітрообміну через стелю і дах необхідна витяжна труба діаметром 15х15 або 20х20 сантиметрів. У трубі потрібна засувка, яка дозволяє регулювати температуру повітрообміну курника.
Висота вікон з подвійним склом 80-100 сантиметрів, ширина — 100 сантиметрів. Обов’язково повинна бути кватирка.
Пол в пташнику може бути будь-яким: земляним, глинобитним, бетонним. Однак найбільш практична підлога — щільно збитий дощатий.
Особливу увагу слід приділити пристрою сідала і гнізд. І ось чому. Сідало — найважливіша частина курячого існування. На ньому кури проводять половину життя. І від того, чи зручне воно для птахів, безпосередньо залежить їх продуктивність.
На тонких або занадто товстих жердинах для того, щоб не впасти, кури сидять, чіпко обхопивши їх пальцями. Від постійної напруги ноги втомлюються і, злітаючи з сідала на підлогу, птахи довго не рухаються через набряклі кінцівки. Щоб уникнути подібних неприємностей сідала бажано майструвати не круглі, а прямокутними перетином 4х6 сантиметрів. Хоча в цьому випадку є різні думки.
На одну курку необхідно не менше 20-25 сантиметрів сідала, і розташовуються вони на відстані 35-40 сантиметрів один від одного. Причому всі сідала повинні розташовуватися на протилежній від вікна стороні. І ні в якому разі не драбинкою, виключно на одному рівні. Інакше всі кури будуть прагнути злетіти на саме верхнє сідало.
Лази для виходу птиці з приміщення бажано влаштовувати на його південній стороні, на висоті 5-8 сантиметрів від підлоги. Розміри лазу: ширина 30, висота 30-40 сантиметрів. Зовні можна влаштувати невеликий тамбур для збереження тепла і запобігання приміщення від вітру. При утриманні курей на глибокій підстилці висоту лазу треба збільшити на 20-40 сантиметрів.
Для збору посліду використовують спеціальний піддон (короб). Своєчасний збір посліду — це, насамперед, гігієна, яка істотним чином впливає на здоров’я курей. Дуже зручний металевий піддон. Однак він занадто важкий (хоча багато чого залежить від конструкції), тому найчастіше замість нього використовується дерев’яний короб, обтягнутий дрібнопористою металевою сіткою.
Певні правила слід дотримуватися і при влаштуванні гнізд. На кожні 10 курей у зимовий період потрібно мати 2-3, в літній — 3-4 гнізда. Їх обов’язково влаштовують біля бічних стін на висоті 40-50 сантиметрів від підлоги. Майструють гнізда з дощок або фанери.
Розташовуються гнізда в затемненому місці. Якщо такого немає, затемнюють шторкою, щоб курка почувала там себе спокійно. Гнізда повинні бути легкодоступні для огляду, збору яєць і чистки. Розміри гнізд 30-35х35-40 сантиметрів. У них завжди повинна бути чиста, суха підстилка. У кожної несучки є своє улюблене гніздо, в яке вона і прагне відкладати яйця. Крім описаного інвентарю та обладнання, для утримання курника в належному вигляді, необхідно мати скриню для кормів, відра, мітли, граблі, вила для прибирання й розрівнювання підстилки.
Утримання курей
Кожен птахівник повинен знати, що при хорошому, спокійному зверненні птах стає ручний, і його легко зловити і оглянути. При лові слід не хапати за хвіст, а постаратися взяти за крило. Найзручніше це робити при роздачі кормів.
У зимовий час велике значення для курей має тривалість світлового дня. У темряві птах погано бачить, мало їсть, багато спить. Тому при короткому світловому дні зазвичай знижується несучість. Найбільш оптимальна тривалість світлового дня 12-14 годин. Штучне освітлення пташника дозволяє продовжити «робочий» день птиці. При цьому збільшується споживання корму, зате підвищується несучість.
Для дорослої, добре угодованої птахи восени і взимку електричне світло в курнику включають в 6:00 ранку і вимикають з настанням денного світла. Увечері світло включають з настанням сутінків і вимикають в 19-20 годин. Вимикають світло поступово, даючи можливість птахові своєчасно піднятися на сідало.
При додатковому освітленні необхідно забезпечувати курей повноцінними кормами і чистою водою. Додаткове освітлення пташника закінчують, тоді, коли природний світловий день досягає 13 годин.
У дачних умовах курей містять на підлозі з використанням замінної і незмінної (глибокої) підстилки. Раціональніше містити птахів на глибокій (теплій) підстилці. Така підстилка товщиною 25-30 сантиметрів робиться з солом’яної різки, дрібноволокнистою торфу, дрібної стружки…
Глибока підстилка добре поглинає вологу і шкідливі гази з посліду, що помітно покращує санітарний стан пташника. Взимку вона добре утеплює пташник за рахунок тепла, що виділяється при розкладанні підстилкового матеріалу. У глибокій підстилці температура досягає + 22 … + 24 ° С. Таку підстилку укладають у пташнику зазвичай восени, в суху і теплу погоду. Спочатку виробляють дезінфекцію підлоги. Для цього підлогу посипають тонким шаром негашеного вапна (пушонкою) з розрахунку 0,5 кілограма на 1 м² і добре просушують.
Підстилку в процесі експлуатації періодично перевертають і перемішують її верхній шар, щоб запобігти утворенню кірки і грудок. При цьому стежать, щоб підстилка не була мокрою близько поїлок, оскільки це сприяє виникненню простудних захворювань. В курнику бажано виключити потрапляння посліду в підстилку, що збереже її від вогкості. У першу чергу це залежить від якості піддону (короба).
Пташник необхідно щодня прибирати і провітрювати: відкривати кватирку, двері. Але ні в якому разі не створювати протягів.
Годування курей
Суттєве значення для продуктивності має годівля курей. Згодовувати можна як сухий комбікорм, так і застосовувати комбіноване годування, при якому використовуються більш дешеві корми для часткової заміни концентратів.
До таких кормів відносяться: земляні (дощові) черви, молюски, хрущі та їх личинки, всілякі гусениці, насіння трав, трав’яна мука, сінна труха, ялинова і соснова хвоя, ягоди горобини, глоду, відходи овочів і фруктів, силос.
На зиму можна заготовлювати віники обов’язково з листям з липи, акації, берези, верби та інших рослин, а також кропиву. Хорошим кормом взимку служить волога мішанка (мелені ячмінь, пшениця, овес або просо). Для кожного годування готують свіжу мішанку. Її згодовують вранці і вдень. На ніч курям дають зерно.
Влаштування вигулу для курей
Щоб птахи більше рухалися в курнику, потрібно підвішувати пучки конюшини або люцерни, кукурудзяні качани і качани капусти на такій висоті, щоб птахи підстрибували, достаючи їх. І все-таки, незважаючи на подібну «гімнастику», для підтримки повноцінного здоров’я курям необхідний вигул. Хоча б зовсім крихітний. На вигулі птахи знаходять рослинну і тваринну їжу, що дозволяє не тільки урізноманітнити корми, а й економити їх.
Вигул огороджують натягнутою на стійки металевою сіткою. Хоча цілком можна спорудити надійне огородження з дранки, дерев’яних рейок, хмизу і навіть з рибальської мережі. Висота огорожі вигулу для курей 1,8-2 метра.
Багато клопоту і навіть неприємностей доставляють кури, які перелітають через огорожу вигулу на сусідні ділянки, особливо якщо на них розміщені квітники та ягідники. У таких випадках нерідко зводять огорожу висотою до трьох метрів, що вимагає не тільки значних фінансових витрат, а й постійного догляду. Щоб уникнути цього, курям підрізають кінці пір’я одного крила (до фаланги). Але проводити таку операцію слід вкрай обережно. Після подібної процедури птах не здатний перелетіти навіть невисоку огорожу.
В ідеальному випадку вигули слід засівати багаторічними травами (конюшиною, люцерною та іншими). Для цього його слід розділити на дві частини і використовувати їх по черзі. Сходи зелені кури швидко знищують, поїдаючи все, включаючи коріння. Щоб не допустити цього, треба над зеленими посівами на висоті 10 сантиметрів встановити захисну сітку.
Птах, поїдаючи підростаючу зелень, не пошкоджує коріння. Щоб сітка не прогиналася, до неї прикріплюється кілька планок. Якщо зелень регулярно і рясно поливати водою, то вона буде швидко відновлюватися. Однак треба визнати, що засівання вигулу, влаштування сітки над ним — справа дуже клопітка і витратна. Тому навряд чи вона окупиться в невеликому дачному господарстві. Тому я і обмовився: це в ідеальному випадку.
Кури на вигулі за день знищують до 500 комах-шкідників. Виходячи з цього, корисно випускати птахів влітку у фруктові сади, а навесні під час перекопування грядок, і восени, після збирання врожаю — в город.
На вигулі бажано посадити дерева або чагарники і зробити навіс від дощу і сонця. Взимку курей можна випускати на вигули, очищені від снігу і застелені шаром соломи, ялиновим гіллям. При зовнішній температурі -10 ° С, а також при сильному вітрі птицю на вигул не випускають. І примусово виганяти її на вигул не треба.
Ще непогано б змайструвати ванну з золою. Вона необхідна для боротьби з нашкірними паразитами, що гинуть від пилу при купанні птиці.
Для ванни з золою згодиться будь-яка відповідна ємність, наприклад, дерев’яний ящик розміром 1,2х0,7 метра і висотою 20 сантиметрів. Ванну заповнюють дрібним піском або сухою глиною, змішаною в рівних частинах з деревною золою.
Профілактика захворювань курей
Збираючись зайнятися розведенням курей, або вже займаючись їм, ні в якому разі не можна випускати з виду такий важливий фактор, як профілактика захворювань. Для цього необхідні висока санітарна культура, правильне годування та утримання птахів. Кури можуть хворіти незаразними та заразними хворобами.
Оскільки заразні хвороби, такі як псевдочума, пастерельоз (холера птахів), гельмінтоз вимагають, як правило, втручання ветеринара, то я торкнуся лише деяких незаразних захворювань.
Незаразні хвороби виникають, насамперед, від невміння птахівника створювати оптимальні умови годівлі та утримання — при недотриманні термінів і раціону харчування, при розміщенні в сирому, брудному, задушливому приміщенні, при порушенні режиму освітлення, при вже згадуваному переущільненні.
Птахи вимогливі до дотримання режиму роздачі кормів. Якщо звичний графік годування не дотримується, починає знижуватися несучість, втрачається нормальний тонус м’язів скелета і внутрішніх органів (атонія). При нестачі вітамінів виникає авітаміноз: спочатку курка втрачає апетит, потім знижується несучість, вірна ознака такого явища — тоншає шкаралупа яєць.
У таких кормах як зелень, сухе листя кропиви, конюшини, люцерни, в моркві, дріжджах, пророщені зерна містяться вітаміни А і групи В. Їх слід додавати в корм якомога більше. Для поповнення вітаміну Д птахам дають риб’ячий жир.
Під час яйцекладки в організмі несучки витрачається дуже багато мінеральних речовин і, насамперед, кальцію. Тому курям слід досхочу згодовувати роздроблені черепашки, кісткове борошно, крейда. Для поліпшення перетирання їжі в м’язовому шлунку птаха необхідно давати гравій.
Кури майже в 2,5 рази більше споживають кисню повітря на 1 кілограм ваги, ніж великі тварини, а тому погано почувають себе в задушливому, запиленості приміщенні. Добре, коли в курнику трохи прохолодно і сухо; погано, коли тепло і сиро. Жару (понад + 30 ° С) птахи переносять також погано, як і сильний холод.
Необхідне зауваження
Хочу звернути увагу дачників-птахівників на дуже важливий (хоча і мало кому відомий факт) — курячу ієрархію. Вона існувала серед курей з давніх пір, існує і буде існувати вічно. Суть її така… Серед птахів завжди знайдуться найсильніші, агресивні особини, які верховодять в зграї (групі). Вони займають кращі місця у годівниць, найбільш зручні місця на сідалі. Словом, такі птахи знаходяться у винятково привілейованому становищі.
Тут слід відзначити такий момен … Коли доросла курка потрапляє в групу (тобто вона не виросла в ній), вона назавжди приречена бути ізгоєм. Її будуть ображати всі птахи цієї групи. Іноді таку бідолаху захищає півень, але аж ніяк не кожен і далеко не завжди.
До речі, про півня… Якщо ви не збираєтеся обзаводитися власними курчатами, то півень вам зовсім ні до чого. Він стає просто дармоїдом і годиться хіба що для прикраси двору, та ще, мабуть, для співу: «Ку-ку-рі-ку». І все.
Трапляється (хоча й рідко), що знедолена курка обзаводиться курчатами. Тоді її статус помітно підвищується. Мабуть, це пов’язано з тим, що їй необхідно піклуватися про потомство, і тому інша куряча браття, розуміючи це, хоча б у якійсь мірі її «поважає».
Тому настійно раджу: перш ніж ввести в групу дорослу курку зі сторони, подумайте, яким буде її все життя? Я знаю випадки, коли щоб «зрівняти» всіх птахів у групі, їх оперення намазували однаковою фарбою або обприскували дезодоранатами. Однак не пригадаю жодного випадку, коли б ця міра допомогла.
Звичайно, ніхто не відміняв здавна відому приказку: «Курка не птах». Але, по-перше, курка все-таки птиця, по-друге, дуже корисна. Заведіть курей і самі в цьому переконаєтеся.
