У наших садах закінчилися весняні посадки плодових дерев і ягідних кущів. Але не всі саджанці приживаються так, як нам хотілося б. А якщо якийсь саджанець загинув, то садівник втрачає не тільки гроші, але й час: садівникові доводиться знову підсаджувати рослину, а на це йде ще один рік. На життєздатність саджанця впливає не тільки здоровий посадковий матеріал, правильна і своєчасна посадка, але і приживлюваність самої рослини. Саджанець після посадки на постійне місце досить тривалий час хворіє і відновлює свій нормальний ріст тільки після того, як оговтається від виснаження викликаного пересаджуванням.
У здорового саджанця, висадженого в оптимальні терміни, вже через кілька днів після посадки, якщо тепла достатньо, починають пробуджуватися бруньки, а незабаром з’являється і листя. Недосвідчені садівники вважають що такі саджанці прижилися, а це велика помилка, яка нерідко призводить до досить сумних наслідків.
Не тільки розвиток листя, але і початковий ріст пагонів відбувається виключно за рахунок запасних речовин самої рослини, тому що коріння в цей час ще не утворюється. Ріст активних корінців у саджанців яблуні навіть в умовах достатнього зволоження грунту починається через 20-30 днів після посадки. А листові бруньки у них розпускаються значно раніше.
Садівник повинен знати, що у саджанців, тільки що висаджених в сад, спочатку розпускаються листові бруньки і тільки через порівняно тривалий період часу починається ріст коренів. У саджанців перед посадкою точка росту кореневої системи може бути пошкодженою, а нормального контакту з грунтом після посадки поки що немає. Крім того, досить часто трапляється більше чи менше підсихання коренів, особливо при транспортуванні саджанців з розплідника. Тому для відновлення коренів потрібен тривалий час. Якщо бруньки на саджанці залишаються непошкодженими, то при достатку вологи і тепла вони пробуджуються і дуже швидко розпускаються. Навіть якщо саджанець без коренів, то через кору і зрізи скелетних коренів частина грунтової вологи потрапляє в рослину механічним шляхом. Цією вологи достатньо, щоб забезпечити розвиток бруньок на пагонах. При запізнілій посадці і недостатній вологості повітря бруньки довго не розпускаються.
При весняній посадці, при наявності достатньої кількості вологи в грунті, через 3-4 тижні на коренях саджанця починають розвиватися перші усмоктувальні корінці. І тільки з цього моменту саджанець починає приживатися і включається в активну взаємодію з середовищем.
У перший місяць після посадки саджанець живе виключно за рахунок власних запасів поживних речовин, накопичених в рослині до того, як його викопали з розплідника. Тільки після появи всмоктувальних білих корінців організм саджанця починає активно поглинати з грунту елементи живлення. Повністю рослини приживаються через 2 місяці після весняної посадки.
Найбільший вплив на приживлюваність саджанців робить стан кореневої системи, її будова і сила розвитку. Необхідно знати, що саджанці зі стрижневою кореневою системою, а також з малою кількістю бічних розгалужень і мочкуватих коренів приживаються гірше.
А саджанці з дуже короткими корінням або взагалі не приживаються, або ж приживаються, але дуже погано через повільне утворення на таких коренях всмоктуючої зони. На приживлюваність саджанців впливає і вік посадкового матеріалу. Як правило, чим саджанці старше, тим важче вони приживаються. Приживлюваність трирічних дерев знижується ще й тому, що коріння біля стовбура оголюється, а коріння що відростає відсувається на периферію і обривається при викопуванні саджанця з розплідника. На приживлюваності саджанців відбивається і глибина посадки, і ступінь прилягання грунту до коріння. Занадто глибоко посаджені рослини насилу приживаються через брак в зоні коренів повітря, необхідного для росту активних всмоктувальних корінців. При занадто поверхневій посадці, коли коренева шийка з частиною скелетних коренів виходить назовні, приживлюваність знижується через підсихання коренів. Що стосується ступеня прилягання грунту до коріння саджанця, то це має велике значення, оскільки тісний контакт коренів з вологими грунтовими частинками — головна умова утворення коріння.
Основне правило, яке варто дотримувати в першу чергу, — звести до мінімуму контакти коренів з відкритим повітрям. Коріння саджанців зазвичай підсихають при транспортуванні з розплідника на садову ділянку. Підсихання коренів веде до важких наслідків: відмирають мочкуваті корінці і тонкі скелетні корені. Тому саджанці з підсушеним корінням приживаються довго, відстають у рості, а найбільш слабкі з них можуть і загинути. Особливо сильно процес приживлюваності саджанців порушується при нестачі вологи в грунті. Тому при весняних посадках вирішальними факторами приживлюваності саджанців є полив, мульчування і обробка міжрядь. Кількість поливів і величина поливної норми повинні залежати, насамперед, від природної вологості грунту та ступеня випаровування вологи з її поверхні. У перші два тижні після посадки потрібен особливо високий вміст вологи — до 80% від повної вологоємності, а надалі — 60%. Зберегти вологу в ґрунті дозволяє мульчування пристовбурних кіл і пухкий стан грунту між лунками пристовбурних кіл.
Садовод може сам оцінити стан висаджених рослин. Дуже добре прижилися саджанці — це ті, які вже в рік посадки дають приріст пагонів. Задовільно прижилися рослини ті, у яких наприкінці вегетації відзначається слабке всихання окремих пагонів. І погано прижилися саджанці — якщо спостерігається сильне всихання гілок і провідника, але штамб і підстава скелетних гілок живі.
