Крони дерев сливи формують і обрізують з урахуванням ступеня гілкування сортів, які за цією ознакою поділяють на 3 групи:
1 — сильногалузисті: Угорка звичайна, Мірабель нанайська, Опішнянська, Тарлеу гдас, Угорка Вангенгейма, Велика синя та інші;
2 — середньогалузисті: Персикова, Ренклод Альтана, Угорка італійська, Стенлей, Золота краплина, Единбурзька, Волошка, Ренклод Карбишева, Трагедія та інші.
3 — слабогалузисті: Ганна Шпет, Ренклод Бове, Каліфорнійська, Кірке, Ренклод колгоспний, Пам’яті Вавілова та інші.
Перші дві групи характеризуються інтенсивним ростом у молодому віці з утворенням великої кількості сильнорослих гілок. Залишене без обрізування таке дерево утворює загущену крону. Скелетні гілки у ній розташовуються скупчено в одному ярусі, набуваючи вертикального положення, пригнічують і обганяють центральний провідник, який згодом відмирає. Тому при формуванні крони слід ретельно стежити за інтервалами, підпорядкованістю і проріджуванням у кроні. Вкорочування використовується лише для закладання гілок різних порядків і без нагальної потреби його уникають, щоб не посилювати загущення. Характерною особливістю цих сортів є схильність до утворення гострих розвилок, що також слід враховувати при формуванні та обрізуванні крони.
Слабогалузисті сорти за відсутності або недостатнього обрізування, навпаки, схильні до утворення зріджених, незаповнених крон з недостатнім бічним гілкуванням гілок і нестачею саме цих гілок у кроні. Тому особливої уваги слід надавати вкорочуванню пагонів (з метою стимулювання гілкування), яке повинно бути сильнішим. Хоча при порушенні інтервалів та в місцях загущень (біля зрізів) або для санітарної прочистки крони, видалення вовчків, гострих кутів, конкурентів, порушення підпорядкованості тощо, не можна уникнути і проріджування.
Плодоносить слива на шпорцях, букетних гілочках, однорічних гілках довжиною до 30-50 см, а часто — на подовжених пагонах, на яких є здвоєні, строєні бруньки, одна з яких вегетативна, решта — генеративні. Причому у нижній частині таких пагонів формуються поодинокі квіткові бруньки, у середній — групові, а у верхній — поодинокі вегетативні. На коротких пагонах (до 20 см) усі бокові бруньки квіткові, лише верхівкова — ростова, як у вишні. Це слід враховувати при обрізуванні.
Шпорці у сливи довговічніші, ніж у абрикоса (можуть жити до 8-10 років). А букетні гілочки часто мають лише квіткові бруньки — такі гілочки відмирають після першого плодоношення.
Краща форма крони для слабо- та середньо- галузистих сортів сливи — розріджено-ярусна. Висота штамба 50-60 см. Усього 6-8 скелетних гілок 1-го порядку. Із них (як у яблуні) три у нижньому ярусі: дві нижні можна закладати через 10 см між собою, а третю верхню — через 20-30 см від них (щоб уникнути пригнічення центрального провідника від їх скупчення). Решту розташовують у верхньому розрідженому ярусі. Відстань між ярусами 60 см, а у пірамідальних сортів — 70-80 см. Інтервали між скелетними гілками у верхньому розрідженому ярусі 30-40 см. Інтервали між напівскелетними гілками 20-40 см. Для сильногалузистих сортів найпридатніша без’ярусна крона із 5-6 скелетних гілок 1-го порядку. Відстань між трьома нижніми — по 30 см. А між рештою — як у попередньому варіанті. Між напівскелетними гілками -також. Прийоми початкового обрізування саджанців (у тому числі і в нестандартних варіантах), способи закладання гілок різних порядків, їх підпорядкування
у кроні, методи коригування їх кутів відходження і розходження — такі, як у. Рисунками із статті про вишню (крім рис. 1) також можна користуватися, але при цьому слід врахувати відміни між сливою і вишнею в інтервалах між скелетними гілками і ярусами, їх кількістю в кроні, ступенях укорочення гілок різних порядків (про ці відміни сказано у даній статті — вище і нижче).
При формуванні крони та обрізуванні дерев сливи слід враховувати ще й такі особливості:
1. У сливи велика схильність до утворення гострих кутів відходження. Тому нижні скелетні гілки на центральному провіднику закладають не ближче, ніж через 2-3 бруньки. Бо із суміжних бруньок гілки підуть під гострими кутами.
2. Під час садіння кронованих саджанців нижній пагін обрізують до 50-60 см від основи (слабше, ніжу вишні).
3. При формуванні крони у сильногалузистих сортів пагони подовження скелетних гілок вкорочують до 70 см від основи, у середньогалузистих — до 60 см, а у слабогалузистих — до 50 см від основи. Менші не вкорочують.
4. Віддаленість скелетних гілок 2-го порядку від центрального провідника і відстань між ними 30-35 см.
5. Інтервали між обростаючими гілочками 10-15 см.
6. Коли для закладання напівскелетних і обростаючих гілочок не вистачає пагонів помірної сили росту (30-35 см) і доводиться для цього використовувати сильні пагони, то для закладання напівскелетних гілок їх укорочують до 40-50 см (залежно від сили гілкування), а для обростаючих — до 30-40 см. Менші — не вкорочують.
У період формування крони обрізування мінімальне і спрямоване на закладання скелетних гілок, стимулювання їхнього обростання різними типами гілок, запобіганню загущення належних інтервалів і крони в цілому.
7. У період плодоношення у слабо- і середньо- галузистих сортів лише сильні кінцеві прирости скелетних гілок укорочують до 50 см. Менші не вкорочують. А у сильногалузистих сортів всяке вкорочування припиняють. Основна увага — на проріджування, помірне освітлення крони.
Задачі і ступінь обрізування сливи у період вступу в плодоношення ті ж, що й у вишні. Обрізування розпочинають з проріджування тих же категорій гілок. Вкорочування у цей період також у тій же мірі, що й у вишні.
Головна мета обрізування дерев, що плодоносять — не допустити ослаблення росту. Але при довжині пагонів 40 см і більше обмежуються проріджуванням крони для покращення світлового режиму.
Після завершення формування крони і вступу дерев у плодоношення (після 4-5 років) частину центрального провідника на висоті 2,5-3 м зрізують над скелетною гілкою 1-го порядку. Але ще краще — над вищерозташованою слабкою 2-3-річною гілочкою, наближеною до горизонтального положення. Вкорочують на зниження і 1-2 верхні скелетні гілки та залишені напівскелетні та обростаючі.
Після цього у верхній частині крони щорічно видаляють вертикальні пагони, у першу чергу — на верхньому боці гілок. І проріджують бокові, котрі загущують необхідні інтервали. Залишені мають сучок завдовжки до 20 см.
До нього пригинають і прив’язують паралельно з гілкою вовчок. А через рік сучок видаляють.
При використанні жирових пагонів для заповнення пустот у кроні, їх укорочують до 40-50 см. Слід також враховувати, що пагони з кутами відходження, меншими 40°, непридатні для закладання скелетних гілок будь-якого порядку. Загальні для всіх плодових порід завдання, проблеми обрізування, а також технології, правила, способи їх вирішення вже описані в попередніх статтях про обрізування. Вони є вихідними у практиці обрізування будь-якої породи, у тому числі й сливи, але застосовувати їх потрібно з урахуванням специфіки кожної породи. Шаблон неприпустимий, шкідливий.
