Перед тим як почати розповідь про методи ведення господарства, давайте познайомимося: мені, Замотайло Дарині Володимирівні, та моєму чоловікові, Замотайлові Олексію Івановичу, вже за п’ятдесят. Проїздили по гарнізонах і містах колишнього Союзу тридцять років. Чоловік авіаційний інженер-механік, остання посада — викладач Харківського вищого військового інженерного училища. У 1996 р. залишили Харків і переїхали жити до села, стали селянами. Багато знайомих відмовляли нас, але ми все-таки купили невеличкий будиночок з городом та садком і стали вести господарство.
Якщо із садівництва і городництва ми літературу мали, то про домашню живність на той час до рук нічого не потрапляло. А практики сільського господарювання, зрозуміло, не мали, тому й вибрали, як нам видалося, найпростіший вид живності — курей. Адже будь-який господар у селі без курки не обходиться. Й ось уже п’ять років розводимо курей. Щодо іншої живності, то життя покаже, чи вона «підійде” до нашого двору. А курей тримаємо не лише з матеріальної вигоди, а й для душі, тому вони в нас незвичайні.
Наші кури почали свій родовід з харківського ринку. За порадою знайомої чоловік поїхав на ринок подивитися, де і яку породу курей продають. Познайомився з господарями і купив у них 21 яйце. Це було в березні 1996 р. Наші знайомі взяли їх на інкубацію і з них вилупилося 15 курчат. Оскільки господарі яєць тримали в стаді курей різних порід, то в нас вивелися схрещені курчата, а коли підросли, то виокремилися три півні і три курочки породи Брама. Один півень, правда, дуже нагадував кохінхінську породу, а в курочки почали рости чуб і борода. Побачивши таких дивних курей, стали шукати господарів подібної птиці. Та куди ми не зверталися й куди не писали, а наслідків ніяких. І тоді я сама зважилася на власну селекцію.
Селекція у домашніх умовах
Заки тримали десяток-другий, проблем не мали. А коли вдалися до селекції, стали тримати сотню і проблеми посипалися, як з неба град у ясний день. Заради селекції довелося самим змайструвати власний інкубатор. Та одна справа читати й уявляти, а інша, коли візьмешся за якусь справу. І з’ясувалося, що це не так просто, якщо навіть користуєшся тими порадами й рекомендаціями, що подаються в публікаціях. Довелося шукати вихід, і ми його знайшли. Відшукали шлях до Інституту птахівництва у селищі Борки Харківської області. І вельми вдячні спеціалістам та бібліотекарям Інституту, котрі так багато надавали нам уваги.
Отже, для того щоб відібрати два-три десятки курчат, котрі відповідали б нашим вимогам за екстер’єром, доводиться закладати на інкубацію до двох тисяч яєць. Стали продавати своїх курчат. І на запитання, якої вони породи, відповідаємо так: — Кури для душі м’ясо-яєчного спрямування.
Ці, скажемо, нашої селекції, кури за належного догляду набирають маси від 2,5 до 4 кг, несучість — 140 — 180 яєць на рік. За чотири роки селекції вивели гарних чубато-бордових, димчастих, білих і чорних. А також є світлі і полові брами. Кури вельми спокійні, ручні, і є окрасою двору.
Ця робота великих прибутків не дає, але наше господарство все-таки рентабельне. А найголовніше, що кури приносять нам велике задоволення. Нашого одного знайомого було прооперовано — катаракта. Змушений був днями просиджувати вдома у самоті. Ми подарували йому курку і він просто звеселів. Вигадав їй ім’я, вона на нього відгукується. Годує її, а курочка всюди його супроводжує, і не відходить від нього.
Щоб придбати наші кури та курчата, люди приїздять з різних областей України. Зрозуміло, хочеш мати здоровий молодняк, потрібно, аби він походив від здорових курей, а відтак і з високоякісних яєць. Та ще й належний догляд за птицею, від якої сподіваємося мати якісне потомство.
Отже, покупцям курей даю поради з власного досвіду. Про свій досвід утримання та виведення молодняка розповім і в цьому матеріалі.
Про годівниці і напувалки та «оселі» для птиці
Годівниці й напувалки повинні бути скляні або пластикові, чи емальовані, можуть бути й дерев’яні, але не металеві, які окислюються. Це пов’язано з тим, що курчат доводиться напувати кислим молоком, марганцівкою, водним розчином, до якого додаю антибіотики, йод.
Ми зупинилися на вакуумних напувалках, що є в продажу, а годівниці у нас дерев’яні. Якщо скористатися власною фантазією, то годівниці можна виготовити із одноразових пластикових пляшок, розрізавши їх поздовж осі. Для піску, гравію, черепашок і сухого корму придатні і консервні банки.
Курчат без квочки вирощуємо у картонних коробках-вольєрах, розміри яких можуть бути різні. У нас, наприклад, 100×60 см і висотою до 30 см. Це для 20—30 курчат. Вольєри обладнуємо самі з кількох коробок. Зараз на базарах їх можна добути в достатній кількості. Дно коробки застелюємо плівкою. На плівку в два-три шари кладемо газети, які вбирають вологу, а на газети стелимо дрібне сіно, солому, стружку або лузгу від соняшникового насіння, але ні в якому разі не тирсу. Вся ця маса має бути суха, чиста і без плісняви. У приміщенні для курчат потрібно підтримувати температуру не нижче
+30°С, особливо в перші два тижні після виходу їх на світ.
Один край коробки обладнується так, щоб вийшов будиночок, вгорі прикріплюємо настільну лампу потужністю 25 Вт. Можна зробити й по іншому. Таку ж лампу з патроном вмонтували в літрову банку, скориставшись капроновою кришкою В нижній частині «будиночка» робимо отвір-нірку. Це і є «мама-квочка», де курчата гріються. Й тут головне — гарантувати пожежну безпеку.
Для обігрівання використовуємо і пластикові пляшки. Наповнюємо їх гарячою водою (до 70°С), обгортаємо старими газетами і розкладаємо у коробках. Коробки-вольєри ставимо на стільцях, дивані, столі чи на будь-якій підставці, тільки не на підлозі, щоб швидко не охолоджувалися.
Курчата, які переохолоджуються, частіше хворіють. Отже, головна тут умова, — щоб було чисто, тепло, сухо й світло.
Тепер про годівлю
Перші три дні курчат годуємо вареним яйцем, протертим на дрібну тертушку, і замішаним з меленою кукурудзою та трав’яним борошном із сушеного листя кропиви. Оскільки курчат не вакцинуємо, то для профілактики захворювання перші два тижні до корму додаємо біовіт, до складу якого входять вітамін В12 та антибіотик тетрациклін. Зараз дехто радить застосовувати байтрил — антибіотик широкого спектру дії. Ми його використовували, але відмовилися, бо, на нашу думку, він не дає того ефекту, на який сподівалися. Адже це не вакцина і захворюванню він не запобігає.
Вважаємо, що біовіт підвищує опірність організму захворюванням. Препарат додаємо до ранкової даванки згідно з інструкцією. Якщо застосовуємо біоліт-80, то по 0,63 г на кілограм живої маси. Нас дехто запитує, а як це визначити й зробити? Добове курча важить З0—40 г, якщо, наприклад, у господарстві два десятки курчат, то вони важать у середньому 700—800 г.
Отже, одна чайна ложечка біовіту з чубком важить приблизно 1 г, а це і буде норма для двадцятьох курчат. Починаючи з тижневого віку, норму подвоюємо, тобто даємо дві чайні ложечки.
Вранці до мішанки з яйця та кукурудзяних круп додаємо біовіт, легко зволожуємо кислим молоком, перемішуємо і розкладаємо до годівниць.
З четвертого дня після вилуплення курчат намагаємося, щоб годівля була різноманітною: яйце замінюємо сиром, а замість кукурудзи даємо зернову суміш: 50 % меленої кукурудзи, 40 % меленої пшениці і 10 % меленого ячменю. До цієї маси додаємо ще варену моркву, а з п’ятого дня починаємо вводити варену картоплю із розрахунку одна картоплина, величиною з куряче яйце, на десятеро курчат.
Картоплю перетираємо на тертці, старанно перемішуємо із змеленою зерновою сумішшю.
Починаючи з п’ятого дня, у напувалках постійно є кисле молоко. З мінеральних добавок — крейда, черепашки і протерті на дрібне сито яєчні шкаралупи. І обов’язково цю шкаралупу необхідно просмажити у духовці або печі чи проварити для дезінфекції. Даємо також дрібний гравій і річковий пісок. З першого дня — зелену або сушену кропиву, а в міру росту курчат до зеленого корму додаємо ще кріп, амарант, люцерну, петрушку, зелену цибулю, часник, лободу. Все це подрібнюємо, кладемо до годівниць, а курчата вже вибирають, що їм до смаку.
До цієї суміші поступово додаємо й іншу зелень: кульбабу, подорожник, деревій. У невеликій коробочці постійно лежить амарантове насіння — Оксамитовий хвіст. Його можна давати разом з амарантовою половою, вона м’яка й ніжна. І головне — це премікси — вітамінно-мінеральні добавки з мікроелементами.
І ще хотіли б звернути увагу тих, хто розводить курей, на режим годівлі. Маса для годування лежить у годівницях постійно, увесь день. Курчата самі собі встановлюють режим: одні гріються, інші пасуться. Світло вмикаємо з шостої ранку і до 20 години вечора, якщо рано темніє. На ніч курчат переселяємо до окремої коробки, на дно якої кладемо сіно. Коробку обставляємо пляшками з гарячою водою і обгортаємо ці пляшки, аби вони повільно холонули. Такого тепла курчатам вистачає на всю ніч.
Коробку накриваємо легкою тканиною і залишаємо невеликі отвори, через які надходить свіже повітря. А якщо надворі тепло і сонячно, вольєр виносимо і ставимо на стільці. Одну частину коробки прикриваємо — затінюємо, якщо прохолодно, — накриваємо прозорою плівкою. А коли земля уже належно прогрілася і суха, то з тижневого віку випускаємо курчат і на траву, але на те місце, яке з осені було посипане вапном і перекопане. Радимо так робити всім. Це також якоюсь мірою запобігає захворюванню курчат. Премікси для курчат даємо до п’яти місяців, а потім переходимо на премікси для курей і вже годуємо, як дорослу птицю. Вранці — зволожена сироваткою зернова суміш з макухою, висівками та преміксом за нормою, а протягом дня — різноманітні мішанки.
Приблизний їхній склад такий. Варена картопля, коли варимо, трішки кладемо солі та ще червоний гострий перець із змеленою зерновою сумішшю та макухою — це заправка для овочів. До складу овочів входять: кормові та цукрові буряки, брюква, дайкон, топінамбур, гарбузи, різна капуста, морква. А ще додаємо і некондиційні яблука. Овочі подрібнюємо сікачем у дерев’яному ящику.
Увесь рік даємо зелень: влітку — свіжу, взимку — сушену. А також сушимо на зиму й ряску. Збираємо ягоди червоної горобини. У спеціальних ящиках, у хлівах, завжди є гравій та черепашки. Молодняк, що вже підріс, влітку годуємо чотири рази на день, а під осінь переходимо на триразову годівлю. У міру скорочення світлового дня вмикаємо світло. Увечері світло горить до двадцятої години, а вранці вмикаємо з п’ятої.
Хотілося б зауважити, що в 1999 р., коли вимикали струм, несучість практично припинялася. А зараз, коли вже світла не вимикають, кури несуться дуже добре. Сарай наш дерев’яний, теплий, є в ньому вентиляція. Кури породи Род айланд, виведені в перших числах травня, вже у листопаді почали нестися, а ті, що важчі, почали нестися на початку січня і в лютому.
Ми — й ветлікарі
Тепер про захворювання, з яким нам довелося мати справу. Літо 1999 р. в нашій місцевості запам’яталося великим падежем птиці. У деяких господарствах він становив до 90 %. Односельці приходили по допомогу, але й ми самі були не в кращому становищі. Чоловік узяв курчат, що захворіли, й поїхав до Харківського Інституту птахівництва, до відділу хвороб.
В Інституті ветспеціалісти встановили в наших курчат запалення усіх внутрішніх органів. Порекомендували кілька антибіотиків, але ж ми вже їх застосовували. І тоді самі почали шукати причину захворювання птиці. Переглянули всю спеціальну літературу, яка була в нашій бібліотеці, і прийшли до висновку, що це кокцидоз. Захворювання почалося через два-три дні після дощу, — було надзвичайно жарко й надмір вологи, а це найсприятливіші умови для розвитку кокцидій. Знаючи про це, ми вже влітку 2000 р. тримали курчат після дощу в металевих клітках, але, як тільки земля просохла, випустили їх до саду. Днів через три вранці зауважили, що кілька курчат пригнічені, — до годівниць і не підходять, зобики в них порожні, але здуті.
Найперше розвели байкокс і курчат, що захворіли, поселили до клітки й примусово із шприца влили по два кубики розведеного за нормою у воді препарату. Якщо курчата самостійно не підходили до напувалки, процедуру через годину повторювали. До обіду їхній стан поліпшився, але не годували, напували кисляком і сироваткою. Усе поголів’я два дні напували байкоксом. Вважаємо, що цей препарат ефективний та зручний у застосуванні.
Із антибіотиків можемо ще порадити левоміцетин. На 1 л води одна таблетка 0,5 г і ще додати 0,5 г піперазину. Випоювати 5 днів. До корму можна ще додавати сульфадіметоксин. Це лікування необхідне, оскільки курчата, котрі перехворіли, відстають у рості.
На кокцидіоз хворіють не лише курчата, а й дорослі кури, якщо в приміщенні, де вони утримуються, волого й брудно. У них може виникнути запалення яйцеводу, а також вони помітно худнуть. Стан курей визначаємо за кольором яєць і за послідом. Вранці вмикаємо світло і дивимося, який послід під сідалом. Кури ще сидять на своїх місцях і легко визначаємо, під якою куркою він рідкий. Таку курку оглядаємо, уважно обмацуємо. Якщо зоб у неї не спорожнів за ніч, значить, щось з нею негаразд. Забираємо із стада, напуваємо кисляком. Якщо кишківник запрацював, зобик вивільнився, тоді даємо їй 0,25 г левоміцетину вранці й увечері і годуємо змеленою зерновою сумішшю з біовітом. Так лікуємо три дні. Якщо в осінньо-зимовий період дощить і волого, то біовіт періодично додаємо до вранішньої годівлі всьому поголів’ю. Такий режим витримуємо близько двох тижнів.
А також періодично робимо дегельмінтизацію. На ніч кожній особині до дзьобика вкладаємо 0,25 г піперазину, це, звичайно, дитяча доза, але ми вважаємо, що більше й не треба. У літературі рекомендують давати вранці, але ми відмовилися від цього, і ось чому. Якщо ліки давати вранці, то глисти, що вийшли, потрапляють до підстилки, до вольєру і кури їх можуть дзьобати. А нічний послід залишається під сідалом, вранці його прибираємо, пересипаємо хлорним вапном і закопуємо.
Послід у пташнику прибираємо кожного ранку, підстилку міняємо раз на тиждень. Підлогу посипаємо сухим вапном (негашеним) і настилаємо шар соломи. Періодично (тричі на тиждень) випоюємо нутрил.
Хвороби ніг лікуємо так. У літровій посудині готуємо крутий розчин марганцівки (темно-вишневого кольору), температура води не вище плюс 40‘С. Ставимо курку лапами в посудину і тримаємо 10—15 хв., після чого лапки сушимо і змащуємо олією з неостомазоном. Суміш така: один кубик неостомазону на півлітра олії. Якщо хвороба не запущена, то однієї процедури вистачить, якщо не очистилися, то через тиждень повторюємо. Можна ще змащувати відпрацьованим маслом або автолом.
Буває, що молоді кури з великими труднощами несуть яйця, зазвичай, це ті, що перехворіли на кокцидоз і в яких хворий яйцевивід. Як завше, така курка довго сидить у гнізді, напружується, може бігати по хліву й кричати. Якщо прогавити момент, курка може й загинути. Для такого випадку в мене у запасі є свічки, які я сама роблю з козячого лою та олії з антибіотиком. Для приготування свічки беру шматочок лою, завбільшки з грецький горіх, та ложку олії, розігріваю на водяній бані до розтоплення лою. Цю масу ретельно перемішую дерев’яною ложкою і додаю розтерту в порошок одну пігулку (0,5 г) левоміцетину і пігулку димедролу. Перемішую доти, поки ці ліки рівномірно не розподіляться у жировій масі, і ставлю до морозилки.
За необхідності відламую шматочок від маси і вводжу курці до анусу. Курку тримаю в руках до 30 хв. За цей час свічка розтане, а ліки увійдуть до організму. Вранці й увечері даю по 0,25 г левоміцетину. Так роблю три-чотири дні. Це найдешевше та найефективніше лікування. Безумовно, подібні свічки можна придбати і в аптеці. Допомагають свічки з іхтіолом, але це вже буде для нас накладніше.
У 2000 р. подібних процедур вдалося уникнути, оскільки вберегли курчат від кокцидіозу. А ще ми випоюємо курям трав’яні чаї з кропиви, деревію, а від глистів заварюємо полин, пижмо. І наші кури не хворіють.
У нас є ще багато спостережень, як вирощувати домашню птицю у власному господарстві, але про них розповімо потім. Якщо ж у когось із читачів будуть запитання – запитуйте в коментарях — із задоволенням відповім.
