Де росте кизил?


Уявлення більшості людей про кизил пов’язане з півднем нашої країни, зокрема, з анексованим Кримом. Саме там, протягом серпня і вересня вздовж автомобільних доріг з Сімферополя до Алушти і Ялти, до Феодосії і Керчі, а також в інших напрямках, на залізничних станціях можна бачити кошики, відра, відерця з чудовими червоними, чорними плодами кизилу.

Приємні, кисло-солодкі на смак із специфічним ароматом плоди кизилу часто споживають свіжими, а досвідчені господині поспішають купити кизил, щоб приготувати вишукані варення, желе, джеми, соки, компоти, мармелади або просто засипати плоди цукром і зберігати. Традиції використання плодів кизилу як лікарської і дієтичної сировини в Криму давні.

Природні ресурси кизилу скорочуються

Унікальні властивості кизилу і багатогранність його використання як плодової, медоносної, декоративної рослини відомі з давніх-давен Щоправда, плоди дикорослого кизилу невеликі, маса одного плоду 2—2.5 г, рідше до 3 г. І лише іноді в Бахчисараї та на при вокзальному базарі у Сімферополі мені довелося бачити плоди масою 4—6 г. Це — культурний кизил, рослини якого ще подекуди збереглися на присадибних ділянках.


На жаль, ресурси дикорослого кизилу зараз значно зменшилися. Площі його, як і продуктивність його, змінюються під впливом діяльності людини. Безконтрольне збирання плодів призводить до обламування гілок, всихання дерев, зменшення поновлення кизилу в природних умовах. Природному поширенню кизилу перешкоджають викошування трави на галявинах — знищуються самосів і молода поросль. Лісові культури, до яких входить кизил, створюються рідко. Рослини кизилу в лісі вирубуються на різні вироби і навіть на дрова. Вже майже вирубана ущелина Кизилова за селом Фонтани під Сімферополем, де були рештки кримських кизилових гаїв.

Багато форм народної селекції

В Криму ж багато садових форм кизилу. Більшість з них — надзвичайно цінний матеріал як для розмноження, так і подальшої селекції. Плоди обстежених нами рослин у приватних садах, на дослідних станціях відзначаються різноманітною за багатьма показниками — формою, величиною, забарвленням, смаком, строками достигання.

У Криму відмічається винятково велике багатство форм народної селекції. В селах Соколине, Голубинка, Щасливе, Мале Садове Бахчисарайського району, Перевальне, Петрівка, Ново-Павлівка, Симферопольського, Черемисівка, Кизиліака, Синьокам’янка Білогорського району та їх околицях є багато цікавих форм. Тут кизил вирощують здавна, іноді розмножують вегетативно. Частіше в особистих господарствах використовують його самосів.

Традиції окультурення кизилу є і в багатьох регіонах України — у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій, Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській,. Дніпропетровській, Херсонській областях.

Шукали ми культурні форми кизилу у різних регіонах, тяжіючи більше до півдня (склалася думка, що найпоширеніший кизил в Криму), обстежити й західні, центральні регіони країни. Знаходили нові форми у Хмельницькій, Вінницькій областях, менше — у Львівській, Тернопільській, ще менше — у степових регіонах.

У селі Лавринівці, Шепетівського району Хмельницької області та в с. Ягідному Мурованокуриловецького району Вінницької області ми знайшли жовтоплідні форми кизилу, які за величиною і формою (одна — з овальними, інша — з пляшкоподібними плодами) подібне до плодів червоного кизилу з тією лише різницею, що вони забарвлені в чудовий жовто-бурштиновий колір, красиві і надзвичайно смачні.

У селі Березова Рудка Пирятинського району, Полтавської області при радгоспі-технікумі є парк, заснований у другій половині XVII ст.. В одному з кварталів парку росте понад 150 дерев кизилу, висаджених у чотири ряді по 40 дерев. У селі Козацьке Звенигородського району Черкаської області в парку, заснованому а XVIII ст. поряд з дубом, кленом, осокором, кінським каштаном, липою є кизиловий гай. На Тернопільщині, біля Почаївської Лаври кизил утворює алею зі струнких (їх тут добре доглядають) 100-річних дерев кизилу, з різними плодами, що не дерево — то сорт. Ми часто знаходили кизил у святих місцях — на територіях колишніх монастирів, приходських шкіл — монахи завжди закладали в монастирях плодові сади. У селі Боримець Млинівського району Рівненської області у старому панському саду росте 8 дерев 120-річного віку. Внуки й правнуки того, хто посадив цей кизил, насолоджуються його плодами через століття! Адже кизил живе і родить до 150—200 років.

У степовій зоні України ще в минулому столітті були створені лісові культури дуба з участю кизилу Найцікавіші насадження є у селі Рацинська Дача

За останніми даними, природний ареал (межа зростання дикого кизилу) являє собою вузьку придністровську смугу від західного кордону Івано-Франківської до північної частини Одеської областей, в Криму кизил вважається однією з звичайних диких плодових рослин, окремі місцезнаходження його є в Закарпатті і Прикарпатті.

Кизил невибагливий

У штучних насадженнях за межами України кизил зустрічається у Брянській і Орловській областях Росії, заходить у Прибалтику, відмічений у Москві і С-Петербурга, культивується у Білорусі, а межа успішного плодоношення кизилу в Україні проходить через Чернігів — Глухів.

Такий широкий культурний ареал кизилу свідчить про його невибагливість до ґрунтово-кліматичних умов і достатньо високу зимостійкість не зважаючи на походження його з азіатського центру, де проходило його багатовікове становлення.

Широке поширення його в нових умовах зростання сприяло виникненню форм, пристосованих (адаптованих) до різних кліматичних умов. Практично не спостерігається пошкодження деревини, плодових бруньок, що забезпечує щорічне (без періодичності) його плодоношення. Верхньою межею поширення кизилу в гірських умовах є 1200—1400 м над рівнем моря.

У порівнянні з іншими плодовими рослинами кизил мало вибагливий як до механічного складу грунту, так і до його родючості. Найвищої врожайності кизил досягає на відкритих ділянках з родючим грунтом, особливо багатим на кальцій, тобто вапнякових грунтах. Надзвичайно добре реагує на достатнє зволоження грунту — біологічна продуктивність його в цих умовах становить 50—80 кг (у зрілому віці — 15—25 років), а 50—100-річні дерева здатні давати до 150—200 кг з дерева. Урожай, зазвичай, залежить від загального стану дерева, його віку, сорту, умов середовища і догляду. За доброго освітлення, достатньої вологості ягоди соковиті, красиві, при повному достиганні плодів, а рослини розвивають кореневу систему, дають гарний приріст (до 70—80 см за вегетаційний період), утворюють добре розвинуті крони. Потужна коренева система залягає, однак, неглибоко (20—120 см від поверхні грунту). Вертикальний корінь, часто погано виражений, заглиблюється в грунт всього на 80—100 см. Горизонтальне ж коріння значно довше, добре розгалужене і утворює густу, активну мичку. Основна частина скелетного корпія знаходиться на глибині 10—60 см. У верхньому шарі зосереджено 40—60% фізіологічно активних коренів.

Для поверхневої кореневої системи кизилу важливе значення має мульчування пристовбурних смуг. Для мульчі використовують будь-який матеріал — зірваний соковитий бур’ян (без насіння), перегній, солому, або, тирсу Особливо ефективне мульчування піщаного грунту. Розташоване близько до поверхні грунту коріння кизилу під мульчею краще захищене від холоду взимку і посухи влітку.

Перегній або гній, що використовуються для мульчування пристовбурних смуг, створюють настільки добрі умови вологості і живлення, що потреба у внесенні інших добрив відпадає.

Кизил – швидкоросла рослина

Існує обґрунтована думка, що кизил повільно, або ж часто говорять, «тупо» росте. І лише у кількох авторів знаходимо що кизил — «кизил швидко росте». І це насправді так. Хибна думка про повільний ріст кизилу склалася через те, що в перший рік після садіння (особливо на відкритому місці) кизил майже не дає приросту, він формує кореневу систему, яка уже в перший рік досягає значних розмірів, утворюється велика кількість обростаючих корінців, завдяки чому уже наступного і в послідуючі роки кизил дає гарний приріст — у середньому до 80—120 см. звичайно, в оптимальних умовах. Дво — трирічні саджанці кизилу вже здатні формувати урожай у межах 3—5 кг.

У подальшому рослини кизилу дуже швидко розростаються і в 7—10-річному віці сягають розмірів 3—4 м. Звичайно, у найпродуктивнішому періоді, 15—30 років, коли кизил дуже швидко нарощує врожаї, щорічний приріст зменшується, крона уповільнює ріст у висоту, але значно збільшується окружність крони за рахунок обростаючих гілочок, що формують урожай. У період повного плодоношення кизил потребує санітарного обрізування — видалення сухих; поламаних, таких, що переплітаються, гілок Рослини дуже добре реагують на омолодження, швидко відновлюють крону і рясно плодоносять.

Перехресне запилення кизилу обов’язкове

Дуже важлива деталь: як і більшість видів плодових рослин кизил само безплідний, а відтак для гарного перехресного запилення на присадибній ділянці потребує не менше двох рослин, а в промислових насадженнях — садіння кількох сортів які б забезпечували достатнє перезапилення і добрий урожай.

Сортові властивості кизил, як і всі плодові рослини, зберігає при вегетативному розмноженні. Ефективні всі способи розмноження — весняно і літнє (окулірування) щеплення, розмноження зеленими живцями і підсадками. Найефективніший спосіб — розмноження окуліруванням, приживлення вічок при цьому становить 92—97%. Техніка окулірування така сама, як і в інших плодових рослим, строк — з другої половини липня до киця серпня — першої половини вересня у різних регіонах. Підщепою для кизилу слугують сіянці дикого або дрібноплідних форм культурного кизилу.
Кизил стійкий до хвороб і шкідників, що дуже важливо для садівників, які відмовилися від застосування хімічних засобів захисту


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *