Сучасний інтенсивний сад повинен давати доволі високі щорічні врожаї. Такий сад має гарний вигляд переважно у перші роки після садіння, але через його загущення виникають проблеми з доглядом у наступи роки. Щоб цього уникнути, слід дбати про дотримання рівноваги між ростом і плодоношенням дерев, а на це впливає багато чинників, наприклад, підщепа, ступінь заглиблення саджанця під час садіння (висота місця щеплення), удобрення, полив, проріджування зав’язі, підрізування коренів, а особливо раціональне формування та обрізування дерев.
Визначальний вплив на силу росту дерев спричиняють вибрані підщепи. Незважаючи на досить значну кількість відомих у світі підщеп, для яблук, найважливішою і найпоширенішою підщепою в сучасному плодівництві є карликова типу М9 та її клони на М9 — слаборослі, високопродуктивні і забезпечують високу якість урожаю.
На силу росту дерев у саду значно впливає ступінь заглиблення їх під час садіння Заглиблене садіння суттєво збільшує силу росту дерев, тому саджанець слід висаджувати так, щоб місце щеплення після садіння знаходилося, принаймні, на висоті 15 см над рівнем грунту.
Формування крони та обрізування дерев мають вирішальний вплив на ріст, урожайність і якість плодів, де садівники роблять чи не найбільше помилок.
Завданням формування і обрізування в інтенсивних загущених садах є обмеження вегетативного росту плодових дерев.
Існують розбіжності у визначенні показника оптимальної сили росту дерев, ріст має бути не надмірним, але й не надто слабким. В інтенсивних яблуневих садах на слаборослих підщепах оптимальною вважається довжина однорічних приростів від 5 до 40 см (у середньому 20 -30).
Слід застерегти, що будь-яке обрізування дерев після садіння затримує їх плодоношення і зменшує урожай. Тому формування крон у загущених насадженнях має відбуватися практично без застосування секатора, шляхом відгинання гілок донизу. Це радикально послаблює ріст дерева. В свою чергу це призвело до зміни поглядів (філософії) ведення плодового саду, хоч багатьом вітчизняним садівникам хочеться повернутися до застосування секатора та отримання традиційно довгих однорічних приростів.
Дерева у загущених садах слід формувати у вигляді «просвітленого веретена», компактні розміри яких дають змогу утримати габарити крон у відведеному схемою садіння просторі і забезпечити їхнє оптимальне освітлення. При цьому особливої уваги надають домінуванню провідника — єдиної постійної «гілки» в кроні та верхньої її частини і якщо з’являються пагін чи конкурент провідника з гострим кутом відходження, які неможливо відігнути, то їх відривають. Виламування бічних гілок особливо доцільне у верхній частині крони, це послаблює ріст усієї крони переважно вище місця виламаної гілки.
Крім того, важливо не допустити порушення пропорцій між провідником і будь-якою бічною гілкою в кроні, діаметр якої в місці відходження не повинен перевищувати половини товщини провідника (співвідношення 2:1, а ще краще 3:1).
У зрошуваних насадженнях, закладених кронованим садивним матеріалом з достатньою кількістю гілок у кроні, дерева яблуні після садіння, як було вище зазначено, зовсім не обрізують, а відгинають їх до горизонтального чи пониклого положення. Це ефективний засіб для ослаблення росту, підвищення врожайності та зменшення трудозатрат на обрізування дерев. Зазвичай, при цьому вони слабше ростуть, але без обрізування активно формують бруньки й інтенсивно плодоносять у наступному році.
На другий рік дерева добре плодоносять і активність процесів росту обмежується, бо найкращим «гальмом» будуть яблука, які знаходяться на дереві. У верхній частині крони продовжують виламувати конкурентні пагони, формуючи веретеноподібну крону.
Починаючи з третього і четвертого років і в подальшому запроваджують відновлювальне обрізування, що стане запорукою щорічного плодоношення.
Вирізування рекомендується вести, залишаючи сучок заміщення 5—7 см. При цьому вирізана гілка заміщується однорічним пагоном, який виростає з основи цього ж пагона. Слабкі плодоносні гілки, як правило, залишають без обрізування. Підкреслюю: найкраще, коли після обрізування у кроні дерева залишаються наполовину тонші від провідника гілки та пагони, які ростуть помірно, щедро плодоносять.
У насадженнях старшого віку занадто довгий провідник. У червні після досягнення зав’яззю розмірів грецького горіха його укорочують, відламуючи над бічною плодоносною гілкою, не допускаючи обрізування секатором. Висоту дерева обмежують з розрахунку 0.7 ширини міжрядь.
Основне (зимове) обрізування плодоносних дерев на слаборослих підщепах розпочинають наприкінці лютого — на початку березня, коли мине загроза пошкоджень низькими температурами і узгоджується з очікуваним рівнем урожайності. Під час обрізування слід зберігати тенденцію до формування веретена, підтримуючи у дерева конусоподібну форму. Спочатку видаляють надто сильні гілки, дотримуючись пропорції 2:1, а потім переходять до «деталей «, видаляють також вертикально розташовані гілки, які не схильні до плодоношення.
Доцільно звернути увагу на підвищення висоти штамба, тому якщо необхідно видалити гілку в загущеному місці крони, у першу чергу вирізують найнижче розташовану.
При інтенсивному рості дерев, з метою його ослаблення на 20—30%, обрізування верхньої частини крони варто перенести на більш ранній період і закінчити не пізніше, як через два тижні після цвітіння. Відтягування строку обрізування до червня може спричинити здрібнення плодів.
Літнє обрізування виконують за місяць до збирання врожаю, вирізуючи сильні вертикальні пагони та загущені місця у кроні з метою покращення забарвлення плодів. Звичайно це потребує додаткових трудозатрат, однак, тільки працюючи індивідуально з кожним деревом можна досягнути високої і стабільної продуктивності насаджень та якості плодів.
Поряд з обрізуванням дерев прорідження зав’язі вважають одним з найважливіших заходів догляду за плодовим садом. Безконтрольне перевантаження дерев плодами небезпечне і загрожує періодичністю плодоношення й наступним надмірним ростом дерев та втратою ними конусоподібної форми крони у неврожайні роки.
Відомо, що формування генеративних бруньок відбувається головним чином з червня по кінець вересня й закінчується у ранньовесняний період наступного року. Цей процес не відбувається поблизу місць розташування зав’язі і плодів, насіння яких виділяє відповідні «гальмівні» гормони (природні регулятори росту) та перехоплює необхідні для формування генеративних бруньок поживні речовини і як наслідок — такі дерева «відпочиватимуть» у наступному році.
Проріджування можна виконувати обприскуванням дерев хімічними препаратами. Найефективнішим й найбільш безпечним для навколишнього середовища є ручне проріджування, але воно потребує затрат праці і часу. Тому цей захід використовують додатково до хімічного проріджування, головним чином на молодих деревах та за наявності слабкого цвітіння. Для всіх сортів за нормального цвітіння залишають один плід на суцвіття, а при сильному цвітінні — на відстані 5 см один від одного.
Проріджування зав’язі недоцільно виконувати занадто пізно. Хоч видалення частини зав’язі навіть наприкінці липня за сприятливих умов покращує якість залишених на дереві плодів, однак інша, не менш важлива мета — запобігання періодичності плодоношення — може бути досягнута тільки тоді, коли надлишок зав’язі усувають за один — два тижні після цвітіння.
Великою вадою інтенсивних садів є занадто сильний ріст дерев і відсутність сформованих верхівкових бруньок на кінцях приростів, адже ріст повинен закінчитися в липні. Якщо процеси росту триватимуть занадто довго, менше сформується генеративних бруньок під урожай наступного року та зросте загроза вимерзання кінцівок пагонів узимку.
Сига росту і час його закінчення найкраще регулюються обмеженим збалансованим удобренням та помірним зрошенням. Варто перенести строк азотного підживлення насаджень з кінця травня на початок квітня.
Хочеться звернути увагу на важливість позакореневого підживлення макро- та мікродобривами, а також обприскування препаратами кальцію, щоб краще зберігалися плоди взимку.
Сильнорослі дерева створюють більше проблем а захистом від хвороб і шкідників. Тому протягом сезону необхідно вести ретельний захист від шкідників і хвороб для отримання якісних плодів, належного закладам генеративних бруньок та запобігання періодичності плодоношення.
Тільки дерева яблуні з помірним ростом здатні щорічно плодоносити високоякісними плодами. Тому за очікуваного посиленого росту, наприклад, за відсутності урожаю внаслідок заморозків чи граду, слід вчасно виконати необхідні процедури, щоб не допустити загущення крон.
Цьому запобігають підрізуванням коренів з одного боку ряду, виконуючи це перед цвітінням на відстані 40 см від штамба (відстань зростає із збільшенням ширини міжряддя), до глибини 30—40 см. За необхідності підрізування виконують після цвітіння з протилежного боку. Підрізування кореня дає ефект на протязі одного — двох років. Після чого його, за необхідності, повторюють. Не слід цього робити у насадженнях з деревами, ослабленими хворобами, та за їх недостатнього мінерального живлення.
Технологія — ось основний інструмент для підтримання відповідних габаритів дерев у загущених інтенсивних садах.
Насамкінець хочу сказати, що найефективнішим інструментом може бути кваліфікований догляд за садом, щоб на переважній більшості однорічних приростів наприкінці вегетації заклалися генеративні бруньки, з яких у наступному сезон утворяться плоди, що «автоматично» відітнуть їх до пониклого положення.
Набувши досвіду — побувавши на семінарах з участю зарубіжних і вітчизняних спеціалістів, побачивши та посадивши власний інтенсивний сад, я переконався в ефективності нової технології.
