В Україні , особливо на Поліссі та в Лісостепу, кожен, хто має земельну ділянку, поряд із картоплею саджає капусту. Ця культура дуже врожайна, та, на жаль, мені часто доводилося бачити і чути, як замість високих врожаїв городники отримують мізерні, та і якість головок не завжди належна.
Коли я реалізовував на ринку надлишки капусти, то багатьох дивували як самі головки, так і їхня якість, адже під Новий рік вони були мов щойно з грядки. Врожайність капусти у мене сягала тонни з сотки, і це без поливу (єдиний полив — 1 л води під час висаджування розсади).
Дуже багато людей цікавляться агротехнікою, сортиментом та захистом капусти від шкідників і хвороб.
Останнім часом з’явилося безліч сортів та гібридів, і майже всі вони придатні для вирощування на невеликих ділянках, а от інформація, яка є в спеціальній літературі та в періодичних виданнях, зорієнтована переважно на великі фермерські чи колективні господарства. Але ж агротехніка на невеликих ділянках і на великій площі дуже різниться. Саме тому «Бабусин сад» став справжнім невичерпним джерелом знань та обміну досвідом городників-аматорів.
Капуста — дуже вибаглива до вологості й родючості грунту рослина.
Бажано розміщувати її на ділянках з суглинковим типом грунту і в низинній частині городу. До того ж капуста виносить з грунту багато поживних речовин, тому цю ділянку потрібно ретельно удобрювати. Вносити поживні речовини під неї краще локальним методом, це набагато економніше та ефективніше. Також для капусти важлива кислотність грунтового розчину. В домашніх умовах рН грунту можна перевірити лакмусовим папірцем. І якщо він нижчий 5,8, бажано грунт провапнувати. Дози вапна дуже різняться — від 20 до 40 кг залежно від типу грунту і його кислотності. Чим нижчий рН, тим більше потрібно вапнувати грунт. Безпечніший засіб, та ще й додаткова поживна речовина — попіл озимих. Вносити його потрібно локально (під корінь по 1—2 склянки).
Добрива я вношу так: у шаховому порядку кладу на місце майбутньої рослини до 1 л перегною, 1—1,5 склянки попелу та 1 столову ложку нітроамофоски. Потім усе старанно перемішую з грунтом і висаджую розсаду. Схема садіння 50 х 50 см для сортів з меншими головками і 60 х 60 — з більшими, при цьому формується рівносторонній трикутник, і рослини максимально використовують сонячне світло, підвищується врожайність.
Розсаду вирощую в холодному парнику, висіваю насіння приблизно в середині квітня, замочивши його перед цим у гумісолі чи в біоглобіні.
Під час вирощування розсади бажано її не загущувати, щоб була міцною і під час висаджування можна було брати з грудкою землі, мінімально травмуючи коріння.
Висаджувати розсаду потрібно своєчасно, для пізніх сортів — з 25 травня по 15 червня, залежно від регіону та вегетаційного періоду конкретного сорту. Розсада повинна бути здорова і мати вік З0—45 днів. Садити бажано увечері чи перед дощем. Під час висаджування розсади я кладу в лунку трохи боверину (препарат на основі грибків, згубних для шкідників) проти ведмедки, поливаю водою (1 л), потім лунку мульчую сухим грунтом і притіняю рослину тонким шаром соломи, доки вона не приживиться.
Пізніше розсаду мульчую старою солом’яною січкою, щоб запобігти втраті вологи, а також аби постійно не руйнувати кірку після дощу, бо це негативно впливає на грунт. Часті обробітки грунту руйнують його структуру, знижується вміст гумусу та кількість корисних мікроорганізмів, перегрівається прикоренева зона.
Безрозсадна культура капусти на присадибній ділянці, на мою думку, не заслуговує на увагу, бо сходи дуже легко забиваються бур’янами, дощем, пошкоджуються шкідниками, майже неможливо зруйнувати кірку, не пошкодивши сходи, до того ж потрібно постійно поливати. На все це витрачається багато часу і сил, та ще й за невчасного обробітку вся розсада може загинути або стати слабкою і дати низький урожай. Тому краще вирощувати її в холодному парнику, на щедро удобреній ділянці.
Якщо є можливість поливати капусту, тоді її можна висаджувати у грядки шириною 1 м, у два ряди і в шаховому порядку, при цьому з усіх боків нагортається бурт землі висотою 20—30 см. Тоді легко буде поливати: вкинув шланг у грядку — і нехай набирається вода. Дощова вода теж ефективніше використовується. Поливати краще регулярно, щоб не розтріскувалися головки. Рослини, привчені до регулярного поливу, навіть під час затяжних осінніх дощів не розтріскуються. За місяць до збирання поливи припиняють.
Гербіцидами під час вирощування капусти на присадибних ділянках краще не користуватися: вони негативно впливають на грунт, гинуть мікроорганізми і дощові черв’яки, які формують родючий шар грунту та перетворюють органіку і мінеральні речовини у доступну для рослин форму.
Крім основного внесення добрив, бажано робити ще й підживлення. Під корінь я не підживлюю, лише зрідка — розчином гумату та БМ-екстрактом. Основні підживлення роблю позакоренево. Це дуже просто, ефективніше економніше, та ще й займає мінімум часу.
Під час позакореневого підживлення готую бакові суміші: гумісол або еколист, стимулятор росту емістим (івін), стимулятор захисних сил рослини — імуноцитофіт. Добре зарекомендував себе на моєму городі біоглобін — препарат нового покоління зі 100%-ним натуральним вмістом.
Біоглобін надходить до рослини в готовій амінокислотній формі і відразу прискорює процес ділення клітин, даючи їм для цього готові матеріали та енергію. Також він діє і як стимулятор захисних сил рослин. Я використовував його під час замочування насіння, висаджування розсади, у фазі зав’язування головок та під час нагромадження їхньої маси.
Робити позакореневе підживлення бажано при температурі 18— 25°С і високій вологості повітря. І, що дуже важливо, можна швидко доставити недостаючі мікро- та макроелементи до рослини. Поживні речовини з кореневих підживлень починають надходити в листя для переробки на цукор крохмаль та жири тільки через два тижні, а з позакореневих — через годину. Препарати з високим вмістом азоту використовують у першій полови — вегетації до початку нагромадження маси головок, а в другій — з низьким вмістом азоту й високим фосфору та калію
Для боротьби з хворобами можна використовувати фунгіциди — ридоміл, акробат та інші. Можна також застосовувати розчин препарату Байкал ЗМ 5. Кращі результати дає комплекс заходів для боротьби з хворобами (це різні препарати захисної дії і препарати та заходи для зміцнення опірних функцій рослини), адже хвороба розвивається в першу чергу на ослаблених та пригнічених рослинах. Також бажано дотримуватися сівозміни і висаджувати капусту після огірків та пасльонових. Для цього низинну частину ділянки потрібно розділити вздовж на 3—4 частини і вирощувати там вологолюбні рослини, крім родини хрестоцвітих, і міняти їх місцями.
З шкідниками — совкою, попелицею, капустяною міллю, мухою та біланом потрібно боротися своєчасно і до того, як вони встигли поселитися, бо потім може бути пізно і головки будуть непридатні для зимового зберігання.
Для кращого дозрівання капусту витримують на качані до початку морозів, потім збирають урожай або викопують разом з грудкою землі, обірвавши при цьому бокові листки.
Головна причина загнивання головок капусти під час зберігання — це порушення правил температурного режиму та вологості повітря. А також відсутність обробки від шкідників чи запізнення з цією операцією. Крім того, негативно впливає на лежкість вирощування капусти при підвищених дозах азотних добрив. Зберігав я капусту по-різному, зокрема в поліетиленових мішках, і зробив деякі висновки. Капусту перед закладанням у мішки потрібно тримати у погребі, доки не зрівняється з температурою повітря, а потім загорнути кожну головку в папір. Непогано зберігається вона з качаном і невеликою грудкою землі, але займає більше місця. Найкраща температура для зберігання 0—1°С.
З-поміж гібридів зарубіжної селекції мені сподобався Леннокс та все ж краще садити нові українські сорти. По-перше, вони набагато дешевше коштують. По-друге, смакові якості наших сортів дуже високі. Найкраще себе показали такі українські сорти: Ярославна, Яна, Українська осінь. Ярославна дала найвищий урожай, а деякі головки важили аж 8 кг.
Отож підтримуйте вітчизняного товаровиробника — купуйте українське!
