Індик — птиця майбутнього


Індики — це птиця стародавньо-американського походження і час одомашнення її нікому не відомий. Ще й до цього часу у птахівників закрадається сумнів, чи до кінця одомашнена ця птиця. В будь-який час вони можуть залишити подвір’я і блукати по місцевості, як це робили їхні далекі предки. Це їхнє улюблене заняття.

Про індиків було відомо з текстів племені майя, які приносили цю птицю в жертву «білому богові вітру». В 1523 р. іспанці завезли її до Європи, звідки вона під назвою «заморської курки» поширилася по Азії. Тепер же в багатьох країнах світу розводять індиків з метою отримання дешевого дієтичною м’яса і з найменшими затратами. Існують цілі ферми, які є рентабельними галузями виробництва. На жаль, цього не можна сказати про нашу країну, де індиків розводять дуже мало і майже не ведеться племінна робота.

Продовжу свою розповідь з найпростішого. Початківцям не раджу купувати індиченят з інкубатора, тому що можна зазнати невдач і великих матеріальних збитків. Найкраще для початку восени придбати пару дорослих індиків: самця і самку. І це допоможе уникнути великого клопоту під час вирощування індиченят.
За зиму індики звикнуть до подвір’я і приміщення, в якому утримуватимуться. Та й прогодувати з осені до весни всього дві особини буде не так уже й важко. Зате навесні уже змужніла пара індиків буде здатна дати потомство.

І ось, нарешті, весна! Індик розпустить віялом хвіст, крилами буде торкатись землі, вигне груди і буде гордо ходити навколо самки, яка чомусь падатиме на землю. Настала пора шлюбу і незабаром у господарстві з’являться чудові пухнасті індиченята. Ось тут якраз і слід подумати про майбутнє потомство і своїми порадами я хочу допомогти в цьому.


Якщо до цього часу в мене індики жили в приміщенні на сідалі й умови їхнього утримання мало чим відрізнялися від утримання курей (хіба що індикам потрібно більше місця на сідалі з розрахунку на одну голову), то тепер потрібно було думати і про пташенят. Я помістила індиків у тепліше й сухіше приміщення, де не було протягів. На підлогу насипала підстилку з сухого листя (бажано з грецького горіха, яке є дезінфікуючим, соломи чи тирси.

Гніздо прилаштувала так, щоб воно було на підлозі і міцно трималося. Через певний час індичка почала нести яйця рожевого кольору з коричневими цяточками. Знесла вона 20 яєць і потім почала затримуватися на гнізді. Коли ж індичка зовсім перестала вставати з гнізда, я їй підклала всі інші яйця.
У природі, мабуть, більше не існує такої старанної квочки і тому я два рази на день знімала індичку з гнізда, щоб нагодувати. В цей час апетит в індичок зовсім відсутній і вони дуже виснажуються. Це слід пам’ятати і не примушувати індичок висиджувати по 2— З рази на рік. Це може призвести до її загибелі. Якою б важкою індичка не була, жодного разу вона не потовкла яйця, як це часто роблять кури. Вона дуже обережна на яйцях. На 28-й день почали з’являтись індиченята, з-під матері їх ніколи не забираю, тому що вилуплюються вони швидко і їм необхідно обсохнути під індичкою.

Тепер настає найвідповідальніший період. Індиченят з матір’ю пускаю на підлогу з м’якою підстилкою з тканини. Це запобігає переохолодженню, а також захищає дуже слабкі дзьобики індиченят, яким не можна вдарятись об тверде під час годівлі.

Починаю годувати індиченят на другий день. Апетит у них майже відсутній. Спочатку згодовую круто зварене яйце, сир, додаючи висівки, щоб мішанка була нев’язкою і розсипчастою. На 3—4-й день додаю подрібнені зерна ячменю, пшениці, гороху та пшоно, а також дрібно нарізану зелень кропу, кропиви, кульбаби, цибулі.

Слід зауважити, що на ніч цибулю не можна давати, оскільки вона зумовлює спрагу. Щодня обов’язково ставлю в мілкому посуді воду, додаючи трішки марганцівки.

Коли індиченята зростають разом з матір’ю, то не слід боятися примхливої весняної погоди. Індичка сама знає, коли заховати дітей під крила.

У той час, коли індичка сиділа на яйцях, індик стояв унизу і терпляче чекав. Тепер же, як з’явилися діти, його радості не було меж. І тут же я припустилася помилки. Дозволила самій зайти до загородки, де було його сімейство. Він кричав, кружляв, метушився. І все це призвело до того, що він своїми величезними лапами затоптав кілька малят. І тут я пошкодувала, що не забила самця, як це роблять інші господарі. Тепер індик уже був непотрібний. Але мені було жаль цього величезного красеня, за що й мала мороку викидати його через загорожу, тому що він весь час хотів бути з сімейством.

Минув час, індиченята підросли й уже через два тижні вони встигали втікати від батькових ніг.

Як же краще було повестися з індиком, мені підказав випадок. Одного разу зненацька налетіли дощові хмари і поки я клопоталася з курчатами, почалася сильна злива. Дощ лив, як з відра, нічого не було видно, а мої індиченята місячного віку були на вигулі в лісосмузі. Коли закінчився дощ, я в розпачі кинулася їх шукати. Знайшла під розлогим кущем мокрих до нитки. Загнала їх до індичатника і вже приготувалася до найгіршого. Який же був мій подив, коли десь через годину заглянула до них і побачила, що більшість індиченят була під індиком. Під матір’ю їм було уже замало місця й індик взяв цю функцію на себе. Він обігрів їх своїм теплом, обсушив і таким чином зберіг їм життя.

Судіть самі тепер: чи зайвий індик у господарстві після висиджування індиченят? А ще деякі господарі (це коли в господарстві кілька індичок) віддають індиченят одній чи двом індичкам, а інших місяць інтенсивно відгодовують і вони знову починають відкладати яйця і повторно висиджують малят (в такому разі не обійтись без індика). До того ж я помітила, що індиченята другого виведення наздоганяють у рості перших і восени їх уже не відрізнити.

Починаючи з місячного віку, індики швидко ростуть, їхній апетит зростає. Крім зернового корму, який індиченята отримували в господарстві, вони дуже полюбляли знаходити його в лісосмузі. Там вони добували черв’яків, комах, метеликів, роздзьобували торішні стручки акації, видзьобували насіння з бур’янів (до речі, вони не залишили жодної насінини з бур’янів і біля городу).

Під час прогулянки індичка привчала малечу добувати корм самостійно, а індик стояв на сторожі, оберігаючи їх від котів, собак і коршунів. Як тільки до них наближався хтось чужий, індик здіймав такий лемент, подаючи мені знак, що потрібно йти на допомогу.
В чотири місяці індиченята перетворилися в красенів білого, чорно-білого, сріблясто-сірого і чорного кольорів. У стаді вже можна було відрізнити самочок і самців. Тепер потрібно було подумати про племінний відбір та сталося лихо. Двоє індиків захворіли. На дзьобах з’явилися нарости, які поширювались і на ротову порожнину. Птиця вже не могла їсти, тому що її язик покрився також жовтим наростом.

Робити нічого — і я вирішила самотужки боротися з хворобою. Взяла звичайний кухонний ніж і прооперувала індиків. А оскільки під рукою не було дезінфікуючих засобів, то я вичавила сік з цибулини і помастила операційне поле. Наступного дня я уже не відрізняла хворих від інших індиків.

Подолавши хворобу, стала до племінного відбору. Відбирала здорових, сильних особин, які мають правильну будову, міцні ноги, широкий хвіст, горду поставу і блискуче забарвлення. До речі, мені вдалося отримати такий дивний колір індиків від схрещування чорного і білого кольорів.

Залишивши кілька індиків на плем’я, інших помістила окремо і почала відгодовувати. Годувала їх три рази на день зерном, висівками, тертими гарбузами і буряками, вареною картоплею. До речі, в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди, коли зелені немає, доцільно згодовувати індикам топінамбур. Якщо віддавати перевагу ячменю — жир на тушці матиме білий колір, якщо ж кукурудзі — то жовтий. Більше шести місяців індиків тримати недоцільно.

Слід застерегти господарів, що восени в індиків проявляється їхній «дикий» характер. Вони починають літати, забираються на дерева, дахи, а інколи, навпаки, долають величезні відстані.

Скажімо, в Мексиці із сіл на м’ясокомбінати індиків переправляють гоном, тобто вони самі пробігають великі відстані. Вчені вважають, що таким чином птиця перед забоєм позбавляється стресів, які негативно впливають на якість м’яса, а відтак, і на здоров’я споживачів.

Ось і всі мої поради, господарюйте на здоров’я. А ваша старанність і праця дасть вам, як винагороду, чудового індика до святкового столу.


Інші статті по темі:





Коментарі до статті: “Індик — птиця майбутнього

  1. Бабушкин сад Бабушкин сад висловив (-ла) думку:

    Ми раді приносити користь нашим читачам, а допомогають нам в цьому наші дописувачі, які діляться своїм досвідом на сторінках нашого видання «Бабусин сад», за що ми їм дуже вдячні

Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *