Індик — птиця майбутнього


Індики — це птиця стародавньо-американського походження і час одомашнення її нікому не відомий. Ще й до цього часу у птахівників закрадається сумнів, чи до кінця одомашнена ця птиця. В будь-який час вони можуть залишити подвір’я і блукати по місцевості, як це робили їхні далекі предки. Це їхнє улюблене заняття.

Про індиків було відомо з текстів племені майя, які приносили цю птицю в жертву «білому богові вітру». В 1523 р. іспанці завезли її до Європи, звідки вона під назвою «заморської курки» поширилася по Азії. Тепер же в багатьох країнах світу розводять індиків з метою отримання дешевого дієтичною м’яса і з найменшими затратами. Існують цілі ферми, які є рентабельними галузями виробництва. На жаль, цього не можна сказати про нашу країну, де індиків розводять дуже мало і майже не ведеться племінна робота.

Продовжу свою розповідь з найпростішого. Початківцям не раджу купувати індиченят з інкубатора, тому що можна зазнати невдач і великих матеріальних збитків. Найкраще для початку восени придбати пару дорослих індиків: самця і самку. І це допоможе уникнути великого клопоту під час вирощування індиченят.
За зиму індики звикнуть до подвір’я і приміщення, в якому утримуватимуться. Та й прогодувати з осені до весни всього дві особини буде не так уже й важко. Зате навесні уже змужніла пара індиків буде здатна дати потомство.

І ось, нарешті, весна! Індик розпустить віялом хвіст, крилами буде торкатись землі, вигне груди і буде гордо ходити навколо самки, яка чомусь падатиме на землю. Настала пора шлюбу і незабаром у господарстві з’являться чудові пухнасті індиченята. Ось тут якраз і слід подумати про майбутнє потомство і своїми порадами я хочу допомогти в цьому.


Якщо до цього часу в мене індики жили в приміщенні на сідалі й умови їхнього утримання мало чим відрізнялися від утримання курей (хіба що індикам потрібно більше місця на сідалі з розрахунку на одну голову), то тепер потрібно було думати і про пташенят. Я помістила індиків у тепліше й сухіше приміщення, де не було протягів. На підлогу насипала підстилку з сухого листя (бажано з грецького горіха, яке є дезінфікуючим, соломи чи тирси.

Гніздо прилаштувала так, щоб воно було на підлозі і міцно трималося. Через певний час індичка почала нести яйця рожевого кольору з коричневими цяточками. Знесла вона 20 яєць і потім почала затримуватися на гнізді. Коли ж індичка зовсім перестала вставати з гнізда, я їй підклала всі інші яйця.
У природі, мабуть, більше не існує такої старанної квочки і тому я два рази на день знімала індичку з гнізда, щоб нагодувати. В цей час апетит в індичок зовсім відсутній і вони дуже виснажуються. Це слід пам’ятати і не примушувати індичок висиджувати по 2— З рази на рік. Це може призвести до її загибелі. Якою б важкою індичка не була, жодного разу вона не потовкла яйця, як це часто роблять кури. Вона дуже обережна на яйцях. На 28-й день почали з’являтись індиченята, з-під матері їх ніколи не забираю, тому що вилуплюються вони швидко і їм необхідно обсохнути під індичкою.

Тепер настає найвідповідальніший період. Індиченят з матір’ю пускаю на підлогу з м’якою підстилкою з тканини. Це запобігає переохолодженню, а також захищає дуже слабкі дзьобики індиченят, яким не можна вдарятись об тверде під час годівлі.

Починаю годувати індиченят на другий день. Апетит у них майже відсутній. Спочатку згодовую круто зварене яйце, сир, додаючи висівки, щоб мішанка була нев’язкою і розсипчастою. На 3—4-й день додаю подрібнені зерна ячменю, пшениці, гороху та пшоно, а також дрібно нарізану зелень кропу, кропиви, кульбаби, цибулі.

Слід зауважити, що на ніч цибулю не можна давати, оскільки вона зумовлює спрагу. Щодня обов’язково ставлю в мілкому посуді воду, додаючи трішки марганцівки.

Коли індиченята зростають разом з матір’ю, то не слід боятися примхливої весняної погоди. Індичка сама знає, коли заховати дітей під крила.

У той час, коли індичка сиділа на яйцях, індик стояв унизу і терпляче чекав. Тепер же, як з’явилися діти, його радості не було меж. І тут же я припустилася помилки. Дозволила самій зайти до загородки, де було його сімейство. Він кричав, кружляв, метушився. І все це призвело до того, що він своїми величезними лапами затоптав кілька малят. І тут я пошкодувала, що не забила самця, як це роблять інші господарі. Тепер індик уже був непотрібний. Але мені було жаль цього величезного красеня, за що й мала мороку викидати його через загорожу, тому що він весь час хотів бути з сімейством.

Минув час, індиченята підросли й уже через два тижні вони встигали втікати від батькових ніг.

Як же краще було повестися з індиком, мені підказав випадок. Одного разу зненацька налетіли дощові хмари і поки я клопоталася з курчатами, почалася сильна злива. Дощ лив, як з відра, нічого не було видно, а мої індиченята місячного віку були на вигулі в лісосмузі. Коли закінчився дощ, я в розпачі кинулася їх шукати. Знайшла під розлогим кущем мокрих до нитки. Загнала їх до індичатника і вже приготувалася до найгіршого. Який же був мій подив, коли десь через годину заглянула до них і побачила, що більшість індиченят була під індиком. Під матір’ю їм було уже замало місця й індик взяв цю функцію на себе. Він обігрів їх своїм теплом, обсушив і таким чином зберіг їм життя.

Судіть самі тепер: чи зайвий індик у господарстві після висиджування індиченят? А ще деякі господарі (це коли в господарстві кілька індичок) віддають індиченят одній чи двом індичкам, а інших місяць інтенсивно відгодовують і вони знову починають відкладати яйця і повторно висиджують малят (в такому разі не обійтись без індика). До того ж я помітила, що індиченята другого виведення наздоганяють у рості перших і восени їх уже не відрізнити.

Починаючи з місячного віку, індики швидко ростуть, їхній апетит зростає. Крім зернового корму, який індиченята отримували в господарстві, вони дуже полюбляли знаходити його в лісосмузі. Там вони добували черв’яків, комах, метеликів, роздзьобували торішні стручки акації, видзьобували насіння з бур’янів (до речі, вони не залишили жодної насінини з бур’янів і біля городу).

Під час прогулянки індичка привчала малечу добувати корм самостійно, а індик стояв на сторожі, оберігаючи їх від котів, собак і коршунів. Як тільки до них наближався хтось чужий, індик здіймав такий лемент, подаючи мені знак, що потрібно йти на допомогу.
В чотири місяці індиченята перетворилися в красенів білого, чорно-білого, сріблясто-сірого і чорного кольорів. У стаді вже можна було відрізнити самочок і самців. Тепер потрібно було подумати про племінний відбір та сталося лихо. Двоє індиків захворіли. На дзьобах з’явилися нарости, які поширювались і на ротову порожнину. Птиця вже не могла їсти, тому що її язик покрився також жовтим наростом.

Робити нічого — і я вирішила самотужки боротися з хворобою. Взяла звичайний кухонний ніж і прооперувала індиків. А оскільки під рукою не було дезінфікуючих засобів, то я вичавила сік з цибулини і помастила операційне поле. Наступного дня я уже не відрізняла хворих від інших індиків.

Подолавши хворобу, стала до племінного відбору. Відбирала здорових, сильних особин, які мають правильну будову, міцні ноги, широкий хвіст, горду поставу і блискуче забарвлення. До речі, мені вдалося отримати такий дивний колір індиків від схрещування чорного і білого кольорів.

Залишивши кілька індиків на плем’я, інших помістила окремо і почала відгодовувати. Годувала їх три рази на день зерном, висівками, тертими гарбузами і буряками, вареною картоплею. До речі, в осінньо-зимовий та зимово-весняний періоди, коли зелені немає, доцільно згодовувати індикам топінамбур. Якщо віддавати перевагу ячменю — жир на тушці матиме білий колір, якщо ж кукурудзі — то жовтий. Більше шести місяців індиків тримати недоцільно.

Слід застерегти господарів, що восени в індиків проявляється їхній «дикий» характер. Вони починають літати, забираються на дерева, дахи, а інколи, навпаки, долають величезні відстані.

Скажімо, в Мексиці із сіл на м’ясокомбінати індиків переправляють гоном, тобто вони самі пробігають великі відстані. Вчені вважають, що таким чином птиця перед забоєм позбавляється стресів, які негативно впливають на якість м’яса, а відтак, і на здоров’я споживачів.

Ось і всі мої поради, господарюйте на здоров’я. А ваша старанність і праця дасть вам, як винагороду, чудового індика до святкового столу.




Коментарі до статті: “Індик — птиця майбутнього

  1. роман висловив (-ла) думку:

    Мені дуже сподобались ваші поради, дякую.

  2. Бабушкин сад висловив (-ла) думку:

    Ми раді приносити користь нашим читачам, а допомогають нам в цьому наші дописувачі, які діляться своїм досвідом на сторінках нашого видання «Бабусин сад», за що ми їм дуже вдячні

Поділитись своєю думкою