В наших краях у цьому році сади дали гарний урожай, але це нам не на радість. Абрикоси не деревах усі покриті паршею, засохли, а коли падають, то ми їх збираємо у відра і будемо взимку палити ними у грубці. Яблука на деревах з плямами і гнилі. Дерева віком від З0 до 55 років високі, гарних сортів: Фунтівка, Богатир, Антонівка, Путівка. Але врожаю не збираємо увесь гниє. Окремі садівники від безсилля вже збираються видаляти свої дерева. Порадьте, що нам робити?
Г.І.Білякова, м. Конотоп, Сумська обл.
У своєму листі садівник пише про ураження плодів абрикоса та яблуні плодовою гниллю — літня форма моніліозу. Щоб запобігти розвитку цього захворювання, потрібно знати, як відбувається ураження плодів і що потрібно робити, аби зменшити втрати врожаю плодово-ягідних культур.
Після обпадання фізіологічної або надлишкової зав’язі плоди, які залишились на рослинах, наливаються. В саду безліч природних чинників, здатних викликати загнивання достигаючих плодів чи ягід. Найпершою умовою проникнення інфекції в плід є порушення його цілісності.
Пошкоджують плоди садові довгоносики, найпоширенішим серед яких в умовах приватного сектору э казарка. Середовище абрикоса, що загниває, є субстратом для живлення личинок шкідника. Під час відкладання яєць самка казарки заносить спори плодової гнилі. Період масової яйцекладки шкідника припадає на травень— червень. Пізніше плоди пошкоджують гусениці різних видів плодожерок, масове відродження яких спостерігають у липні-серпні.
Гусениці яблуневої та грушевої плодожерок виїдають м’якуш і насіннєву камеру плодів. Вгризаючись або переходячи в інший плід, гусениці порушують його цілісність, створюючи цим самим оптимальні умови для зараження пошкоджених плодів інфекцією плодової гнилі.
Аналогічної шкоди завдає сливова плодожерка, а також східна, яка відрізняється від попередніх видів, спеціалізованих на одній чи кількох породах своєю поліфагією, яка проявляється в її розвитку та пошкодженні яблуні, груші, сливи, персика та інших плодових дерев. Зараження можливе і без розриву поверхневої тканини, у разі тісного дотику хворого та здорового плодів. Особливо сильно загнивають плоди з тонкою шкіркою, без воскового нальоту, слабоопушені.
Серед природних чинників, які відіграють вирішальну роль у поширенні інфекції плодової гнилі, можна відмітити птахів і град, які своєю дією спричиняють розрив тканини плодів з наступною інтервенцією патогенних спор.
На вишні та черешні хвороба розвивається внаслідок проникнення до плодів вишневої мухи, а також ураження їх кокомікозом. У сприйнятливих до кокомікозу сортів формуються недорозвинуті плоди, з нетиповим для сорту забарвленням, вони водянисті. На уражених плодах розвивається суха гниль.
Для профілактики загнивання плодів, які перебувають ще на дереві, проводять комплекс захисних заходів: санітарно-гігієнічні, агротехнічні та хімічні.
Насамперед, необхідно старанно зібрати уражені гниллю плоди, як з дерева, так і ті, що вже осипались і лежать під деревом, винести їх з ділянки і закопати в грунт. Вирізати сухі гілки вишні, абрикоса, персика та інших культур, які постраждали від моніліального опіку весняної форми хвороби, якою інфікуються генеративні органи під час квітування рослин. Адже на плодах, що загнили, і сухих уражених моніліозом гілках утворюються спори, які будуть первинним джерелом інфекції наступного року боротьбі з шкідниками, що пошкоджують плоди, проводять комплекс допоміжних заходів:
1. У липні на штамби дерев накладають ловильні пояси із гофрованого паперу (шириною 20 см і на висоті З0 см від поверхні фунту), які обстежують через кожних 10 днів. Виявлених у поясах коконів плодожерок вибирають і знищують. Під час накладання ловильних поясів звертають увагу на їх закріплення на штамбі. Гусениці плодожерок деяких видів віддають перевагу поясам, які щільно прилягають до деревини. Для цього папір двічі (зверху та знизу) міцно обв’язують шпагатом і після збирання врожаю пояси знімають і спалюють.
2. Щоб зменшити чисельність гусениці плодожерок, збирають падалицю, виносять її із саду, промивають, після термічної обробки вона стає придатною дія переробки.
3. Упродовж літа в садах приватного сектору виловлюють метеликів плодожерок на світлові пастки і ловильні коритця із збродженою мелясою, компотом, хлібним квасом.
4. Восени після збирання врожаю або рано навесні в садах зачищають штамби дерев від старої відмерлої кори і знищують виявлені кокони гусениць плодожерок, які розміщуються в тріщинах деревини або під корою.
5. У період вегетації для знищення гусениці та метеликів плодожерок проводять блок обробок з 2 або 4 обприскувань. Кількість обробок залежить від кількості поколінь шкідника та від строку достигання плодів. У південних регіонах України яблунева плодожерка дає три покоління і для ефективного захисту яблуні роблять чотири і більше обробок. У північних, східних та західних районах проти цього шкідника достатньо трьох обприскувань. Залежно від строків достигання яблук обприскують у такому порядку: ранні сорти — відразу після цвітіння, до кінця травня (одноразово), осінні — відразу після цвітіння, до середини ЛИПНЯ (триразово), пізні — відразу після цвітіння до кінця липня (чотириразово). Четверту обробку доцільно проводити в садах степової зони, в яких яблунева плодожерка дає друге і частково третє покоління. Інтервали між обробками становлять 12 — 14 днів залежно від чисельності шкідника та від втрат токсичності інсектицидів попереднього обприскування. Для кожної обробки дерев використовують один з інсектицидів.
6. Щоб запобігти зараженню дерев, до розпускання бруньок їх обробляють 3%-ною бордоською рідиною. В літній період крім обробки бордоською рідиною від хвороб, які спричиняють зараження плодів гнилями (парша, чорний рак), ефективні обробки дерев топсином-М, (норма витрати на зерняткових 10-20 г на 10 л води, а на кісточкових деревах 10 г на 10 л води), але останній фунгіцид не рекомендований для застосування в приватному секторі, а лише в громадському. Кількість обробок проти хвороб залежить, як зазначалося, від строків достигання плодів та від вологості вегетаційного періоду (при частих та проливних дощах їх кількість збільшується). За масового зараження дерев моніліальним опіком і плодів моніліальною гниллю доцільно зробити додаткове пізньоосіннє обприскування (по листках, уражених паршею, кокомікозом, клястероспоріозом) 3—4%-ним розчином залізного купоросу, 3%-ною бордоською рідиною або розчином сечовини.
Безумовно, дерева на сильнорослих підщепах неможливо старанно доглянути (обрізування, обприскування, збирання плодів) через їхню висоту, яка сягає 10-15 м. Щоб усунути цей недолік, такі дерева знижують, вкорочуючи центральний провідник.
