Успіх вирощування плодових саджанців і продуктивність висаджуваних у сад дерев великою мірою залежить від правильного добору підщеп і найбільш вдалого їх поєднання з розмножуваними сортами.
Підщепи є засобом цілеспрямованого керування біологічними і виробничими якостями плодових дерев. Результати дослідних експериментів і виробничі дані показують, що підщепа дуже впливає на тривалість життя дерева, його розміри, час вступу в плодоношення, врожайність, якість плодів, строки проходження фенофаз, стійкість до шкідників та хвороб і несприятливих грунтово-кліматичних умов.
Отже, купуючи саджанці, потрібно цікавитися, на якій саме підщепі вони вирощені бо під цього залежить, де і на якій відстані садити дерева, як їх формувати і доглядати.
Карликові підщепи нерідко ототожнюються з вегетативними. Це пов’язано з тим, що при введенні в культуру вегетативні підщепи були представлені лише слаборослими формами. В подальшому під час селекції нових вегетативних підщеп були виведені і сильнорослі форми, які теж знаходять своє місце у виробництві. Зараз серед виведених форм вегетативних підщеп є суперкарликові, карликові, напівкарликові, середньо-, сильно і дуже сильнорослі форми.
До підщеп ставлять чимало вимог: легкість розмноження; добра сумісність із щеплюваними сортами; забезпечення доброго росту, раннього вступу в плодоношення, високої врожайності та достатньої довговічності щеплених дерев; стійкість до несприятливих умов конкретного району, стійке закріплення дерев у грунті. Висувають і такі вимоги, як позитивний вплив на розмір і забарвлення плодів: здатність утворювати прямий, вільний від колючих відгалужень стовбур, що легко піддається окуліруванню; відсутність кореневої порослі в садах.
Звичайно, усім переліченим вимогам підщепи не можуть відповідати, бо ідеальних не буває. Але вони мають задовольняти наступні три вимоги: бути стійкими до несприятливих природно-кліматичних умов регіону; мати добру сумісність з прищеплюваними сортами, забезпечувати позитивний вплив на основні виробничо-біологічні властивості сортів або принаймні не погіршувати їх. Неабияке значення мають і вужчі специфічні їхні властивості в розсаднику і саду. Але тільки при різкій прояві будь-яких недоліків (погане розмноження, великі труднощі під час щеплення, особлива нестійкість коренів у грунті) підщепи можуть бути вибракувані незалежно від їхніх переваг.
Про сумісність і позитивний вплив підщеп на щеплені сорти не можна судити з поведінки на випадково взятих формах підщеп і окремих сортів. Незважаючи на доволі добре зростання і сумісність з багатьма підщепами, для одних сортів господарські придатними є одні, а для других — інші підщепи. Так, не всі сорти сливи сумісні з вишнею, а абрикоси — з аличею, черешні часто передчасно гинуть при щепленні на сіянцях вишні, зокрема слаборослих її формах. Особливо обережними треба бути, використовуючи такі підщепи, як глід, горобина, бо буває, що бажана карликовість дерев є проявом несумісності щеплених компонентів. І не всі сорти мають карликовий ріст, будучи прищепленими на карликових підщепах. Ось тому в науково-дослідних установах випробовують різні сорти на різноманітних підщепах, до того ж ще й у конкретних грунтово-кліматичних умовах.
З усіх порід найбагатший набір підщеп має яблуня (дикі лісові форми, сіянці культурних найбільш витривалих сортів і велика кількість вегетативних підщеп).
Дикі лісові форми яблуні досить різноманітні і різняться між собою силою росту, сумісністю з культурними сортами, витривалістю в певних екологічних умовах. Є в лісах дуже цінні різновиди дикої лісової яблуні, але вони вкраплені поодинокими екземплярами в лісових масивах. До того ж внаслідок стороннього запилення і мінливості потомства у сіянців можуть варіювати найрізноманітніші ознаки — сила росту, характер та глибина залягання кореневої системи, морозо- і посухостійкість. Значне варіювання сіянців лісової яблуні за силою росту призводить до зниження виходу стандартних сіянців.
Більш однорідні підщепи із сіянців культурних сортів. Вони забезпечують кращий, порівняно вирівняний ріст щеплених на них сортів і виший вихід саджанців у розсаднику. В багатьох країнах, особливо з добре розвинутим садівництвом, дика лісова яблуня давно не застосовується як підщепа.
Великої популярності набули вегетативні підщепи яблуні, а також груші; почали їх застосовувати і для кісточкових.
