Сучасна домашня свиня — це продукт багатовікової еволюції Європейських та далекосхідних диких кабанів. Унаслідок природного, а пізніше штучного відбору виведено тварину, яка має винятково велике значення для людини як джерело харчування.
Конкурентоздатність продукції свинарства на споживчому ринку доведена в усіх розвинутих країнах. Частка її у м’ясній частині раціону людини в окремих країнах (Німеччина, Англія, США та інші) досягає 80 %. У той час як в Україні, в роки найбільшого виробництва свинини (1987—1991) вона не перевищувала 40 %. Але найбільше свиней у Китаї: тут 52 % світового поголів’я і понад 46 % валового виробництва свинини.
Продукти забою свиней мають велику біологічну цінність. М’ясні білки свиней практично повністю перетравлюються в організмі людини. За вмістом вітамінів групи В свинина перевершує м’ясо інших, тварин у 2—3 рази. Велику цінність становить свинячий жир (сало), перетравність якого сягає 96 %. До його складу входить три незамінні жирні кислоти — лінолева (5.7 %), ліноленова (0.82 %) та арахідонова (0,82 %). Остання відіграє важливу роль у запобіганні захворювання такою небезпечною хворобою, як рак. Особливе значення свинини в харчуванні людей, що проживають на територіях з підвищеним рівнем радіації.
Свинина — основна складове частина ковбасних виробів. Її можна заготовляти шляхом соління. Ця операція значмо простіша і надійніша, ніж заготівля м’яса інших тварин. Бекон і окости, приготовлені таким чином постають значне місце в харчуванні людей з часів Римської імперії.
Зараз у світі налічується понад 100 основних порід, крім того с велика кількість породних груп, міжпородних та внутрішньопородних типів. Спеціально для використання в дослідженнях виведені мініатюрні свині, жива маса яких у дорослому віці не перевищує 70-80 кг., а декоративних — навіть 20-40 кг.
За своїми біологічними особливостями та господарсько-корисними якостями свині вигідно відрізняються від інших сільськогосподарських тварин, Вони не мають рівних собі з-поміж тварин і птиці щодо ефективності використання кормів. За даними досліджень, здійсненими в США, вихід їстівних сухих речовин з’їденого корму в продуктах забою свиней у 3.6-4,7 разів більше, ніж м’ясо курей, великої рогатої худоби та овець.
Дивовижна інтенсивність росту й розвитку свиней. Жива маса поросят під час народження залежно від породи та інших факторів коливається від 0,8 до 2 кг.
Однак подальший ріст і розвиток поросят відбувається дуже швидко. Уже на восьмий день їхня жива маса збільшується удвічі, до місячного віку — зростає у 5-6 разів а до моменту відлучення від матері у два місяці збільшується у 15—20 разів і досягає 25—30 кг.
Швидкий ріст поросят значною мірою пояснюється високою поживністю материнського молока Так. у молоці свиноматок у середньому — 6 2% білка, 6.5% жиру, 5.2% цукру, 1,1 % — золи що значно більше, ніж у молоці корів. Але у молоці свиней дуже мало мінеральних речовин — кальцію, фосфору та особливо заліза и міді. Оскільки через нестачу заліза у крові знижується вміст гемоглобіну і, як наслідок розвивається анемія, а через нестачу кальцію та фосфору — рахіт, то поросятам уже з перших днів життя потрібно давати препарати, які містять залізо та інші мікроелементи.
Інтенсивно ростуть свині й після відлучення, жива маса яких за належних умов годування й утримання до шестимісячного віку досягає 100 кг, а до одного року — 200 кг і більше. Туша свиней, забитих живою масою 100 кг, у середньому складається з 52% (у м’ясних порід до 32%) м’язової тканини і відповідно 38 і 28% жирової тканини
Під час забою свиней у річному віці одержують приблизно однакову кількість м’язової тканини і сала.
Швидкоспілість. Статевої зрілості кнури досягають у віці 4-5, а свинки 6-7 місяців. Однак парувати їх не слід, оскільки вони ще інтенсивно ростуть і не досягни повної фізіологічної зрілості. До парування свинок можна допускати у віці 9—10 місяців за досягнення живої маси не менше 120—130 кг, а кнурів -у віці 10-11 місяців з живою масою 160-180 кг.
Статева функція свинок підпорядкована суворій циклічності. Охота, тобто період, коти матка підпускає кнура до садки (рефлекс нерухомості), повторюється регулярно через кожні 19—21 день, рідше через 18—22 дні, і не має сезонного характеру як у інших сільськогосподарських тварин. Після відлучення поросят перша охота у свиноматок настає зазвичай, на 4—6-ту добу. Така закономірність повторення охоти, під час якої свиня може бути запліднена дає можливість одержувати від свиней приплід протягом усього року. В більшості випадків охота триває від 24 до 48 годин.
Тривалість поросності (вагітності) у свиней коливається від 113 до 116 діб, у середньому 114. За правильної організації виробництва та раннього відлучення поросят (у 26—35 днів) від ножної свиноматки можна одержувати 2.2-2.3 і більше опоросів за рік.
Багатоплідність. За багатоплідністю з-поміж усіх сільськогосподарських тварин свині посідають перше місце. За один опорос молоді свинки народжують 8-10, а дорослі — 10—12 поросят і більше.
В окремих високопродуктивних свиноматок за належних умов годування й утримання в одному опоросі буває до 13- 16 і більше поросят. Рекорд — 42 поросят.
Оплата корму, тобто витрата корму на одиницю приросту живої маси під час відгодовування свиней значно краща порівнюю з іншими видами домашніх тварин. На 1 кг приросту вони витрачають 4—5 корм. од., у той час як велика рогата худоба — 8-12. вівці 6-10. За цим показником свині поступаються тільки курчатам-бройлерам.
Забійний вихід. Залежно від маси тварин та їхньої вгодованості становить 70—80 %. Якщо їхня маса 60 — 100 кг, він досягає 70—75 %. 150—180 кг 80-82 % і у добре відгодованих — 83 85 %.
Досить високі поживні якості свинини. У м’ясі свиней міститься менше води (60—62 %), ніж у яловичині та баранині (72—75 %). Енергетична цінність 1 кг свинини середньої вгодованості становить 12,8 мікроджоулів (МДж), жирної — 17, сала — 33.9, тоді як яловичини та баранини середньої вгодованості відповідно 6.3—6.5 та 5.0- 5.4 МДж
Особливості травлення. Свині — всеїдні тварини з кишковим типом травлення. Вони добре засвоюють корми як рослинного, так і тваринного походження. Кормові раціони добре збалансовані за поживними речовинами. Свині засвоюють краще від інших тварин, за винятком бройлерів.
Свині мають однокамерний шлунок і погано перетравлюють грубі корми з високим вмістом клітковини. Підвищений (більше 6—7 % від сухої частини корму). Вміст клітковини у раціоні різко погіршує перетравність інших поживних речовин, призводить до перевитрати кормів і зменшення ефективності відгодовування. Однак високоякісне сіно із бобових трав, приготовлене у період бутонізації, перетравлюють і засвоюють задовільно. Дуже добре свині поїдають і перетравлюють різні коренебульбоплоди та інші соковиті корми.
Пристосованість. Свині невибагливі до умов утримання і їх можна розводити у господарствах різних природно-кліматичних зон України. Водночас вони досить чутливо реагують на зміни умов годування. Тому, поліпшуючи годування і селекційно-племінну роботу, а також, впроваджуючи раннє відлучення поросят, можна підвищити дієвість використання свиноматок, що дасть змогу з кожним роком одержувати високі показники продуктивності свинарства.
Ефективність раннього відлучення обґрунтована численними дослідженнями. Як результат цього розроблено способи раннього відлучення поросят і доведено, що за відлучення поросят у 60-деннекіу віці одержують тільки 1.5—1.8 опоросів від свиноматки за рік.
Ще одним із способів підвищення інтенсивності використання свиноматок є зменшення періоду їхньої поросності. Застосовуючи гормональну стимуляцію, тривалість поросності можна скоротити на 4—5 днів, одержуючи нормально розвинутих поросят.
Останніми роками виникло підвищене зацікавлення медиків до свиней як перспективного біологічного об’єкту в якості донора для пересадки їхніх органів і тканин людині.
Отже, є підстави сподіватися, що ця дивовижна тварина стане не тільки сімейною годувальницею і ощадкнижкою, але й рятівницею найкращого дару природи — людського життя.
