Біологічні особливості калини
Калина звичайна належить до родини жимолостевих, яка налічує понад 100 видів. В культурі добре росте в садках і на городах, в парках і лісопарках.
Калина звичайна — гіллястий з густою кроною листопадний кущ або деревце заввишки 3—4 м, а на родючих зволожених місцях може сягати 6—7 м. Росте швидко. Щорічні прирости сягають 40-80 см. У сприятливих умовах впрошування досягає 50-річного віку.
Коренева система стрижнева, з великою кількістю більших обростаючих коренів.
Квітки зібрані в пласкі щиткоподібні суцвіття. Крайні квітки в ньому великі, до 2,5 см, безплідні; середні — дрібніші, діаметром до 5 мм, двостатеві.
Цвіте калина звичайна в травні-червні, а плоди достигають у кінці вересня — на початку жовтня.
Сорти калини
Горянка. Сорт селекції Інституту садівництва УААН. Виведений шляхом відбору із сіянців, одержаних від вільного запилення місцевих форм.
Кущ заввишки до 4,5 м. Плоди червоні, при повному достиганні солодкуваті з помірною гірчинкою. Достигають у третій декаді вересня на початку жовтня. Середня кількість плодів у щитку 71, максимальна — 135. Маса 100 плодів — 88—92 г.
Середня врожайність 6—7-річних дерев — 25—32 кг.
Працівниками ЦРБС АН України селекційним шляхом відібрано сорт Київська садова №1. Це кущ висотою до 4 м. Плоди червоні, помірно гіркі, достигають у кінці вересня. Маса 100 ягід — 76 г. Сорт визначається високою врожайністю (по 25—30 кг з семирічного дерева).
Способи розмноження калини
Калину розмножують насінням, відсадками, зеленими живцями і поділом куща.
Розмноження зеленими живцями. Зелені живці калини укорінюють у закритому грунті (засклені або плівкові теплиці, розсадники тунельного типу, парники з укриттям) в умовах високої вологості повітря, краще з використанням туманоутворюючої установки.
В умовах Полісся і Лісостепу України оптимальний строк зеленого живцювання калини припадає на другу декаду червня.
Пагони для нарізування живців заготовляють із чистосортних, високоврожайних, здорових рослин. Живці нарізують з 1—2 міжвузлями. Нижній зріз роблять під брунькою, верхній — на 3—5 мм вище неї. Нижні листки на живцях видаляють, а пластинки верхніх укорочують наполовину. Живці зв’язують по 20 -25 шт., після чого їх відразу ставлять нижніми кінцями у воду або в кошики, застелені поліетиленовою плівкою і вологою мішковиною, періодично їх зволожують.
Перед садінням протягом 14-16 годин їх обробляють 0,01-0,015% розчином індолілоцтової або 0,003—0,007% розчином індолілмасляної кислоти. Кінці живців занурюють у розчин на 2,5—3 см. Ставлять їх на таку обробку наприкінці дня і залишають на ніч. Уранці виймають, промивають водою і висаджують.
Перед садінням субстрат укорінення ретельно вирівнюють і злегка ущільнюють, зволожують.
Висаджують живці за схемою 7 х 4—5 см на глибину 2.5—3 см. Відразу після садіння поливають.
Швидкість укорінення зелених живців калини великою мірою залежить від температурного і водного режимів субстрату, повітря в зоні листя.
У період укорінення живців підтримують найбільшу вологість повітря. Полив організовують так, щоб до появи коренів на листках постійно зберігалась тонка плівка води.
Після появи коренів рослини поливають не так часто, але більшою кількістю води. Через 2—3 тижні після масового вкорінення відкривають плівкові укриття спочатку ненадовго, а потім на тривалий час. А ще за 2—3 тижні їх зовсім знімають.
У міру проростання бур’янів міжряддя прополюють. На зимівлю рослини залишають на місці вкорінення. З настанням сталих низьких температур їх доцільно замульчувати пухким матеріалом, шаром 5—6 см, рано навесні вкорінені рослини викопують, сортують, висаджують на ділянку дорощування за схемою 45—70 х 8—15 см.
Догляд полягає в систематичному прополюванні, розпушуванні грунту, підтриманні необхідної вологості.
Агротехніка вирощування калини
Калина — вологолюбна тіневитривала рослина. Проте на відкритих ділянках росте інтенсивніше, рясніше цвіте, раніше вступає в пору плодоношення і більш продуктивна. Перевагу віддає чорноземним та мулисто-суглинковим достатньо зволоженим грунтам.
Садять калину як восени (III декади жовтня — 1 декада листопада ), так і весною (І—ІІ декада квітня). Оптимальна площа живлення — 4—6 х 4 м . На бідних грунтах в кожну яму доцільно внести 8—10 кг перегною або компосту. 100—120 г фосфорних і 80—100 г калійних добрив.
Після садіння рослини поливають, а лунки довкола мульчують. У перші 2—3 роки після садіння проводять формування крони рослин з 5-6 основних гілок. Для одержання високих урожаїв доцільно, особливо на бідних грунтах, раз на два роки внести по 4—5 кг органічних і щорічно по 20—30 г азотних, 40—50 г фосфорних і 10—15 г калійних добрив на 1 кв. м. Органічні добрива вносять восени під час перекопування грунту, мінеральні — навесні, за першого розпушування.
Збирання та використання врожаю калини
Плоди збирають у вересні-жовтні. Грона зв’язують у пучки і підвішують на горищах чи інших прохолодних приміщеннях, де вони добре зберігаються, не псуються і використовуються в свіжому вигляді протягом усієї зими як приправа до різноманітних страв.
Одна з особливих рис калини та, що за від’ємних температур її ягоди стають ще смачнішими і не втрачають своїх властивостей — ні харчових, ні лікувальних.
Плоди також сушать у печах за температури 50— 60°С.
