Пастернак посівний — рослина з родини зонтичних. Як овочеву пряну культуру його використовували задовго до нової ери. Насіння знайдене у Швейцарії в розкопках неоліту. До завезення картоплі пастернак був важливим продуктом харчування у Європі. В Україні набув поширення з XVIII ст.
Рослина дворічна. У перший рік утворює великий білий коренеплід та розетку з 3-7 великих пірчасто-розсічених листків висотою 60-70 см. На другий рік з’являється розгалужений квітконос, квітки, формується насіння.
Пастернак вибагливий до родючості грунту, світлолюбний, а до вологості помірно вибагливий. Рослина дуже холодостійка. Насіння проростає при 2—3°С, а паростки витримують приморозки до мінус 7°С. Коренеплоди зимують у грунті і придатні для використання й навесні до розпускання листків.
У їжу споживають лише коренеплоди. Вони мають приємний гострувато-солодкий смак та тонкий аромат. Їх використовують у супах та соусах. Готують з них другі страви, для чого варять або тушкують, запікають або смажать. Можна споживати й сирими. Зберігають коренеплоди свіжими, висушеними або засоленими Перед висушуванням їх спочатку ріжуть пластинками, потім подрібнюють і сушать при температурі 50°С.
Як лікарську сировину використовують плоди (насіння), траву, коренеплоди.
Коренеплоди мають високий вміст вуглеводів та енергетичну цінність. Одне з перших місць серед овочевих культур належить пастернаку й щодо вмісту мінеральних солей, переважно сполук калію. У ньому багато вітамінів — С, групи В, РР, каротину, є також ефірна олія та біологічно активні речовини, фурокумарин, ферменти, білок, пектин, клітковина.
Вживання коренеплодів у дієтичному харчуванні дуже корисне при жовчнокам’яній та нирково-кам’яній хворобах, подагрі, нервових розладах, туберкульозі, емфіземі, пневмонії, бронхіті, після тяжких захворювань, для поліпшення функцій органів травлення. Пастернак збуджує апетит, стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції та обмін речовин, зміцнює стінки капілярів, знімає пропасницю й спазми, забезпечує сильну сечогінну дію, сприяє виведенню каменів та солей, є болезаспокійливим, бактерицидним, тонізуючим і загальнозміцнювальним засобом. Збуджує статеву функцію. Його використовують для профілактики серцево-судинних захворювань. З пастернаку готують лікарські препарати: для лікування грудної жаби та неврозів, шкірних хвороб.
У плодах містяться глікозиди, ефірна олія, фурокумарини. Термін їхньої придатності як лікувальної сировини — 3 роки.
У траві міститься каротин, вітаміни С та групи В, фолієва кислота, фурокумарини, ефірна олія. Застосовують її у вигляді настою чи відвару.
Настій. Столову ложку сушеної трави залити двома склянками окропу, варити 10 хв., настоювати 2 год. Вживати по 1/2—1/3 склянки на день за 20—30 хв. до їди як відхаркувальний, спазмолітичний засіб.
Десертну ложку сушених і коренеплодів залити двома склянками окропу, варити 15 хв., настоювати до охолодження. Вживати по столовій ложці через кожні 4 год. для збудження апетиту, при коліках, простудній гарячці, кашлі, нирково-кам’яній хворобі.
Дві столові ложки подрібнених свіжих коренеплодів і три столові ложки цукру залити склянкою окропу, варити 15 хв., настоювати 8 год. Уживати по столовій ложці 4 рази на день за З0 хвилин до їди як загальнозміцнювальний засіб, для збудження статевої функції.
Відвар. 1.5—2 столові ложки свіжої трави варити 15 хв. у склянці води. Пити по 1/4 склянки при відсутності апетиту, як відхаркувальний та діуретичний засіб.
Півчайної ложки подрібнених плодів варити 15 хв. у склянці води. Пити по 1/4 склянки 3—4 рази на день як відхаркувальний засіб
Розмножується пастернак насінням. Розміщують його після добре угноєних просапних культур — капусти, огірків, картоплі. Під оранку вносять по 2 кг фосфорних та калійних добрив на сотку; під весняну культивацію —0,5 кг аміачної селітри на сотку. Сіють його рано навесні або під зиму з міжряддями 45 см, глибина загортання насіння — 2-4 см з обов’язковим наступним прикотковуванням. Досходове боронування роблять упоперек напрямку сівби.
Сходи з’являються через 8—12 днів. Під час формування густоти (фаза трьох листочків) рослини в рядку залишають через 8—10 см. До змикання рядків міжряддя 2—3 рази розпушують, виполюють бур’яни у рядках.
Насіння отримують на другий рік після сівби. Воно достигає нерівномірно й частково осипається, тому спочатку збирають стиглі верхні зонтики, а пізніше — решту.
Оптимальна для розвитку рослин температура – 15-18°С. Якщо вона підвищується понад 20°С, листки виділяють леткі речовини, які спричинюють сильні опіки шкіри, а рослини другого року життя мають таку властивість протягом усієї вегетації. Тому, доглядаючи за ними, треба бути обережними, прополювати у хмарну погоду або у вечірні години, обов’язково одягненими і в рукавицях.
Урожай коренеплодів можна збирати з липня по жовтень. Перед викопуванням листя скошують. Зберігають пересипаними піском. Частину коренеплодів не викопують і використовують рано навесні.
