Ірга — чагарник з родзинкою


У роді ірга з родини шипшинових відомо близько 30 видів, майже всі в північній Америці и по одному виду в Європі і Східній Азії. В Україні в дикорослому вигляді зустрічається ірга овальна, ботанічними установами інтродуковано ще 9 видів. Ірга в нас досить поширилася в культурі, а деякі американські види навіть натуралізувалися, тобто прижилися в природних насадженнях, де розмножуються без допомоги людини.

Латинська назва ірги — амеланчьєр має провансальське походження і пов’язана з медяним смаком плодів. Українська назва є запозиченням з монгольської мови, у якій означає один з видів верби.

Плоди ірги в Америці використовувалися індіанця ми для приготування пемікану — калорійного продукту харчування, який довго зберігається, а в Європі слугували замінником родзинок і були відомі як коринка. В Європі була введена в несортову культуру ще в XVI сторіччі. В Україні ірга вперше була випробувана в 1886 році в Уманській школі садівництва з метою виноробства. В результаті селекційної роботи в Канаді і США відібраний цілий ряд помологічних сортів: Норт-лайн, Паркхілл, Пембіна, Риджент, Сакксесс, Смоукі, Стерджен, Тіссен, Форестберг, Ханівуд тощо. Вони відрізняються від дикорослих рослин головним чином збільшеними плодами. Є також цілий ряд сортів з декоративними властивостями — рясним барвистим цвітінням, оригінальними білими плодами, наприклад, Пелфейс.

Плоди ірги цінують за високу цукристість. Плоди, квітки, листя і кору використовують в лікувальних цілях. Деревина придатна для дрібних виробів. Застосовується в озелененні, є декоративні красивоквітуючі сорти. Медонос. Може бути карликовою підщепою для груші. Світлолюбна, швидкоплідна, зимостійка, посухостійка рослина. Росле на різних типах грунтів, включаючи карбонатні. Види ірги легко схрещуються один з одним. Існують плідні гібриди з горобиною.


За літературними даними, плоди різних видів ірги містять: сухих речовин 17,7 — 30,8%; цукрів — 6,4 — 12,3%; пектинових речовин 0,2 — 1,8%; органічних кислот 0,4 -1,0%; дубильних речовин 0,3 — 1,7%; білка 1,9 %; жиру 0,8%; клітковини 3,8%; бензальдегіду — 3—17 мг 100 г; аскорбінової кислоти 10 — 50 мі 100 г;

В умовах Донбасу плоди ірги накопичують: сухих речовин 20,3 28.0%, цукрів 6.5 —8.2%, органічних кислот 0,5 1,1%, аскорбінової кислоти 14-21 мг/ 100 г.

В колекції нетрадиційних плодових культур Національного центру генетичних ресурсів рослин України на Артемівській дослідній станції розсадництва, вивчаються зразки, що отримані під назвами ірга вільхолиста, гладка, канадська, колосиста, криваво-червона, Ламарка, низька, овальна, паростконосна, проміжна, рясно квітуча, ютська і гібрид ірги з горобиною — амеласорбус Джека. У багатьох випадках виявлена невідповідність між видовою приналежністю рослин і назвою, під якою вони були отримані. Подібне явище часто спостерігається в ботанічних установах, де насіння внаслідок компактного розміщення видових колекцій нерідко виявляється гібридним. Не виключається і плутанина під час інтродукції та обміну матеріалом між установами.

З плодової точки зору найцікавішими виявилися два зразки, які одержали сортові назви Блумун і Блусан.

Блумун. Низькорослий кущ, у 5-річному віці сягає висоти 1,5 м. Листки м’яко опушені. Під час цвітіння рясно вкритий білими квітками. Плоди кулясті, темно-сині. Маса найбільших ягід 1,0-1,4 г. М’якуш соковитий, солодкий, приємного смаку.

Блусан. Високорослий кущ, у 5-річному віці сягає висоти 2,5 м. Листки голі. Квітування менш рясне, ніж у Блумуна. Плоди кулясті, темно-сині. Маса найбільших ягід 1,0-1,2 г. М’якуш соковитий, солодкий, приємного смаку. Вивчення цих сортів та сортів зарубіжної селекції триває.

Для садівника-аматора важлива не стільки видова приналежність, скільки господарські якості. У Канаді плодові плантації створюються, як правило, не сортовими саджанцями, а сіянцями сортів, тому що такий садивний матеріал відзначається легкістю одержання і дешевизною і при цьому не дуже відрізняється за якістю і врожайністю від маточних рослин. З огляду на рідкість і недоступність сортового матеріалу для багатьох наших садівників вони цілком можуть практикувати насіннєвий спосіб розмноження. Для цього варто використовувати насіння з кращих форм.

Насіння висівають у відкритий грунт восени або навесні після 3-4 місячної стратифікації при температурі 1 — 5°С на глибину 0,5 — 1,5 см. Посіви бажано мульчувати. Однорічні сіянці розсаджують на дорощування. Дворічні придатні для садіння на постійне місце. Плодоносять сіянці з 3-4-річного віку.

Дорослі кущі легко розмножити паростками або кореневою порослю. Рано навесні відкопують паростки і, обрізавши значну кількість надземної частини, висаджують на дорощування в розсадник. Восени одержують саджанці, що придатні для садіння в сад. Сильні паростки з доброю кореневою системою можна відразу висадити на постійне місце. Зрідка практикується розмноження відсадками.

Кореневі живці завдовжки 10 — 15 см нарізують рано навесні і висаджують у грунт, залишивши над поверхнею грунту верхній кінець приблизно на 0,5 см. При гарному догляді до осені виростають якісні саджанці.

Зелені живці заготовляють у період активного росту пагонів. Оптимальна довжина живця 8- 15 см. Обробка стимуляторами росту поліпшує коренеутворення. Після перезимівлі укорінені живці дорощують ще один рік.

Для розмноження цінних форм застосовують також окулірування або щеплення живців на сіянці глоду чи горобини.

У сад висаджують одиночний кущ або декілька рослин на відстані близько 2 м одна від одної. Обрізування полягає у видаленні слабких і пошкоджених гілок, освітленні середини крони.

Найбільші і найсолодші плоди утворюються на молодих сильних гілках. Періодично проводять омолоджування рослин, вирізуючи старі гілки. Для зручності збирання плодів висоту куща підтримують на рівні не вище 2 м.

До шкідників і хвороб ірга досить стійка. Під час цвітіння найбільшої шкоди завдають листогризучі жуки, що об’їдають квітки і молоді листки, а в період достигання плодів птахи, які скльовують урожай.

Плоди достигають у червні-липні. Збирають їх, відриваючи від плодоніжки в невелику тару, щоб менше травмувати ніжні плоди. Врожай плодів з куща становить 3—10 кг. З великого дорослого куща, що росте, за оптимальних умов можна зібрати до 25 кг.

АВТОР В. М. МЕЖЕНСЬКИЙ, КАНД. С. Г. НАУК. ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛУ ТЕХНОЛОГІЇ ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *