Бути господарем на землі


За фахом ми з дружиною — агрономи. Тривалий час працювали в колгоспі. Після виходу на пенсію постійно живемо в селі, придбали земельну ділянку площею 0,85 га. За роки навчилися вирощувати непогані врожаї картоплі та овочів і, як то кажуть, щасливо знайшли себе в городництві. Це наше друге дихання і життя.

На своєму городі ми рік у рік вирощуємо майже на 45-50 сотках картоплю. 12—15 — цукрові буряки, 10 — кормові коренеплоди, на 15—20 сотках ячмінь або яру пшеницю, а також різні овочі.

Діти сім’ями живуть у Києві і часто лають нас за те, що у похилому віці занадто перевантажуємо себе. Але ми не звикли сидіти, склавши руки. Земля нам силу дає, тому не розуміємо тих людей, які не хочуть старанно працювати на ній, занедбали свої земельні ділянки, які заросли бур’янами. Правда, в цей скрутний час бажаючих працювати на своїй землі стає дедалі більше, бо для безробітних це єдиний спосіб прогодувати сім’ю. Скажемо відверто: високого врожаю не отримаєш, якщо по-справжньому не будеш доглядати свою земельку, любити її, підживлювати, повсякденно боротися з бур’янами, дотримуватися тієї чи іншої технології вирощування городніх культур.

Нині усім живеться нелегко, часто немає змоги придбати гною, мінеральних добрив, насіння. Тому нам доводиться тримати корову, яка годує і нас, і нашу землю. Тож на четвертій частині городу вносимо гній, а частину землі засіваємо зерновими (робимо своєрідну сівозміну). Решту площі відводимо під олійну редьку або озиме жито. Першу сіємо після збирання будь-якої культури і боронуємо граблями. Редька росте швидко і аж до морозів годуємо нею кролів, свиней, корову та індиків.


Озиме жито розсіваємо по невиконаній картоплі. Потім копаємо картоплю, збираємо бульби, бадилля і вирівнюємо площу граблями. Жито невдовзі проростає і дає по 350— 400 ц/га зеленої маси. Цей сидерат на зиму переорюємо на глибину 25-27 см.

За зиму зелена маса перегниває і дає дуже корисне органічне добриво. До того ж дезінфікується грунт і знешкоджуються личинки шкідників, особливо капустянки (медведки).

Навесні в оптимальні строки обов’язково культивуємо землю у два сліди, кінним культиватором-бороною або тракторним культиватором з навісними борінками.

Буряки — цукрові та кормові — сіємо рано навесні під ручний саморобний маркер (45 см) на глибину 2—3 см. Сіємо вручну, а потім не прикотковуємо, а шлейфуємо, ніби мульчуємо. Завдяки цьому після дощу не утворюється кірка і рослини добре проростають.

Кожної зими збираємо попіл, адже це дуже цінне калійне добриво, особливо під картоплю. Він сприяє зменшенню кислотності грунту та дає змогу виростити особливо смачні бульби. Зберігаємо його у тарі, щоб до нього не потрапляла вода. Навесні трохи його розсіваємо по городу, а половину кладемо в лунки, перемішавши з перегноєм та пташиним послідом. Кожен городник не повинен нехтувати таким цінним безкоштовним добривом. Його треба зберігати і повертати в грунт.

А тепер хочемо поділитися досвідом вирощування картоплі, одного з основних і дуже цінних продуктів харчування. Завдяки високому вмісту крохмалю, вітамінів, амінокислот. мінеральних сполук вона значною мірою забезпечує потреби людини. Як і хліб, картопля ніколи не приїдається і в харчуванні населення посідає друге місце після нього. В цей скрутний час вона вирішує усе. Хто по-справжньому займається Гї вирощуванням, восени зможе придбати продукти харчування: цукор, борошно, крупи, олію, а також різні товари. Тому близько 1,6 млн. га картоплі щороку висаджують у фермерських господарствах, на городах і дачних ділянках. І хоча на частині площ збирають досить високі врожаї, проте на переважній більшості городів урожайність картоплі не перевищує 100 ц/га.

Городники й донині нерідко висаджують малопродуктивний насіннєвий матеріал, суміші сортів, не проводять сортооновлення І добір , запізнюються з висаджуванням, несвоєчасно доглядають за рослинами, некваліфіковано застосовують добрива та хімічні засоби боротьби з бур’янами, шкідниками й хворобами. На городах нерідко виростають несмачні бульби, з підвищеним вмістом нітратів, а інколи із залишковим вмістом хімічних речовин.

Ми вже маємо певний досвід вирощування картоплі на своєму городі. Тому хочемо запропонувати читачам деяку корисну інформацію. Наш спосіб її вирощування дещо відрізняється від традиційного і дає можливість одержувати хороші врожаї навіть за несприятливих погодних умов на наших супіщаних та суглинкових землях. Про майбутній урожай дбаємо ще з осені. Осінь — гаряча пора збирання врожаю. В цей час необхідно не тільки своєчасно і без втрат зібрати все вирощене, а й подбати про майбутній урожай, внести добрива, обробити грунт, зібрати рослинні рештки та відходи Ми ніколи не залишаємо на городі навіть капустяних качанів з корінцями.
На половину картопляного поля конем вивозимо по 40— 50 кг гною на сотку, а на решту — сидерати, які приорюємо трактором на глибину 25—27 см. Зорана земля восени вбирає більше атмосферних опадів і талих вод, краще утримує вологу, створюються умови для повнішого розкладання коренів та рослинних решток. За сильних морозів гинуть личинки і яйця зимуючих шкідників, а також насіння багатьох бур’янів.

Кожен, хто вирощує картоплю на власному городі, повинен добре усвідомлювати, що найбільший урожай можна одержати лише від сортового насіннєвого матеріалу. За оптимального догляду майже третину успіху забезпечує саме сорт. В останні роки ми випробували більше З0 різних сортів картоплі, але краще себе зарекомендували Бородянська рожева, Адретта, Мавка, Світанок київським, Ольвія і Санте. Старі сорти — Огоньок, Зарево, Синьовічку, Гатчинську, Сулев — поступово замінювали новими. Під час збирання врожаю з кожного сорту окремо вибирали з найурожайніших кущів насіннєвий матеріал масою до З0 г. Ці бульби ми розкладаємо на ділянці тонким шаром і просушуємо. Кожний сорт збираємо й зберігаємо окремо у дерев’яних ящиках у погребі при температурі плюс 4—6°С та вологості повітря 80%.

Навесні, в середині березня, картоплю дістаємо з погреба, перебираємо і заносимо в тепле приміщення з температурою плюс 14—15 С Перед цим обробляємо проти всіх видів парші та фітофторозу. У бак місткістю 10 л води додаємо 2 г мідного купоросу, по 1 г марганцевокислого калію та борної кислоти і 200 г аміачної селітри. Бульби в сітці опускаємо у приготовлений розчин на одну хвилину, виймаємо і розкладаємо на сухому асфальті Бульби швидко просихають. Засипаємо їх у ящики і заносимо в приміщення для пророщування. Через 20 днів, коли бульби дають хороші вічка і готові до висаджування, ящики виносимо. картоплю добре обтрушуємо сухим попелом і вивозимо для садіння.

На центральному, удобреному з осені полі картоплю висаджуємо під лопату за схемою 50×40 см на глибину 6-8 см (35—40 соток). Через 7—8 днів обов’язково боронуємо у два сліди посівними борінками на кінній тязі. Борона знищує до 90% бур’янів у фазі ниточки. Через 8—10 днів обов’язково боронуємо вдруге. І от картопляна ділянка розпушена й чиста. Якщо пройдуть дощі й утвориться кірка, знову з’являться бур’яни, тоді виконуємо третє боронування по сходах. Як тільки рослини досягнуть висоти 8—10 см, розпушуємо грунт і підгортаємо кущі сапою. До цвітіння вдруге розпушуємо та глибоко обгортаємо кущі, саме в цей період з’являються І ЛИЧИНКИ колорадського жука. На 10 л води у ранцевий обприскувач заправляємо одну ампулу отрутохіміката регента та 60 г оксихому 60%-ного змочуваного порошку проти фітофторозу (регент і конфідор змішуються з оксихомом).

Вдруге обприскуємо цим розчином через 14 днів. Цими ж препаратами в період вегетації обробляємо помідори проти жука та фітофторозу.

На жаль, в останні роки висаджена у грунт картопля пошкоджується не лише колорадським жуком, а й уражується хворобами. Навіть на удобрених ділянках її врожаї почали різко знижуватися, бульби погано зберігаються, гниють. Крім фітофторозу, з’явилася картопляна нематода, яка майже повністю знищує врожай. Уражені нею бульби не можна ні продавати, ні залишати на насіння Виявляється, треба хоча б один раз у 5—8 років оновлювати садивний матеріал картоплі елітними сортами, стійкими до хвороб. Ми прислухалися до таких порад з обласної газети «Сумщина» і позаминулого року закупили з великими зусиллями по 1 кг елітних бульб картоплі: Бородянська рожева, Санте, Ольвія, Ласунок і Ракурс. Торік дістали кілька елітних сортів: Бимонда, Укама. Скарлетт, Осгара, Поліська рожева та Доброчин.

Біля двору на присадибній ділянці відвели невелику грядочку для вирощування придбаних сортів. Ці ділянки щороку удобрюємо Всі бульби попередньо обробили проти фітофторозу, проростили і порізали вічками. З однієї картоплини мали 6—8 вічок, отож кожний сорт дав 80—90 кущів. Висаджували під маркер за схемою 50×30 см на глибину 4—5 см. Різані бульби обробляли попелом, в лунки вносили перегній, пташиний послід та попіл. Після садіння двічі боронували граблями, пололи й підгортали. Боролися з жуком та хворобами. Перед копанням бульб скошували бадилля.

Як бачите, технологія нескладна, але всі операції проводимо своєчасно і якісно. Та й можливості нових сортів проявляються сповна. З кожних 80—90 кущів ми одержали по 9—12 відер доброякісних насіннєвих бульб. Придбали також нові сорти: Латона, Розамунда, Удача, Глорія, Симфонія, Ред стар і Тімо. За два роки картопля не уражувалася хворобами, була чиста, красива, вона добре зберігається. От що таке придбати елітну картоплю стійких до хвороб сортів й обновити садивний матеріал. Затрати на це скуповуються сторицею. Досягти високої врожайності вдасться завдяки добрим сортам, дотриманню технології її вирощування та наполегливою повсякденною працею. Нас непокоїть, що в Україні останнім часом дуже низькі врожаї «другого хліба». Ми ж збираємо понад 500 кг картоплі з однієї сотки. І це реально, якщо використовувати високоврожайні елітні бульби і дотримуватися технології г вирощування.




Поділитись своєю думкою