З-поміж порід страусів, яких розводять у господарствах, виокремлюють: страусів ему, нанду та африканського. Поміж африканських існує 4 типи: чорні, намібійські, зимбабвійські та масайські.
Африканський чорний (страус з чорною шиєю) — міцна приземкувата птаха, яка відселекціонована для виробництва пір’я та шкіри. Відносно короткі шия і ноги вкриті темно-сірою шкірою. Самки несуть великі яйця масою від 1100 до 1700 г (у середньому на рік 50—60 штук).
У намібійського страуса довгі ноги та шия блакитного кольору. Самці менші за самок. Оперення рідке.
Зимбабвійський страус з блакитною шиєю — високий і могутній, порівняно з іншими типами має велику масу: 120 кг самка і 150 кг самець. Самки несуть від 40 до 50 яєць середньою масою 1450—2100 г. Молодняк міцний і життєздатний. Дзьоб і ноги самок чорно-сірі.
Страус з рожевою шиєю належить до східноафриканського підвиду — масайського і вважається напівдомашнім. Птах дуже агресивний і малопродуктивний. Шкіра плюсен також рожевого кольору, інтенсивність якого змінюється відповідно до віку і репродуктивного стану птаха. Яйця округлі, шкаралупа з дуже великими порами.
Найкращим методом виведення страусів для виробництва м’ясної продукції вважається схрещування самців зимбабвійського страуса з самками африканського чорного.
Дорослий страус важить 120—150 кг, самка — 100— 120 кг. М’ясо страуса червоного кольору, на смак подібне до телятини, висококалорійне і містить багато білка. Страус добре витримує як високу, так і низьку температури. Однак взимку їх потрібно тримати в стаціонарних пташниках за плюсової температури. Пташник може бути дерев’яний, цегляний або з блочних конструкцій — з розрахунку не менше 10 м2 на кожного дорослого птаха. Кожна сім’я страусів повинна міститися в окремій секції пташника, особливо у період гніздування.
Пташники будують не дуже високими: від голови грауса до стелі висота має становити не менше 1 м. За нижчої стелі птах часто травмує голову. Приміщення повинно бути сухим, добре освітленим, мати вікна, загальна площа яких не менше 1 м2 на 10 м3.
У теплий період року страусів бажано тримати у просторих загонах, які обнесені по периметру металевою сіткою з розміром вічок не більше 30 х 30 мм. Сітка з більшими вічками непридатна, через те, що страуси часто засовують у них голови і можуть загинути від задухи. По периметру загону бажано зробити фундамент з колодок і глини, на якому встановлюють стовпи для кріплення сітки.
Весь теплий період року страусенят можна випасати на луках та полях, які засіяні багаторічними травами. Найбільше їм подобається конюшина та люцерна. Взимку їх годують, як дорослих птахів, сіном з трав’яної суміші, що складається з лугової вівсяниці, різнотрав’я багаторічного, тонконога лучного, конюшини лучної (червоної) і повзучого (білого), кормового еспарцету. Потреба страусів протягом року в кормах залежно від віку:
- Комбікорм ПК-5 (від 0 до 6 тижнів) — 12—18кг
- Концентровані корми (від 6 до 16 тижнів) — до 100 кг
- Подрібнена кукурудза або кукурудзяний силос — 120-125 кг
- Сіно люцерни — 120 кг
- Свіжі багаторічні трави (в теплий період року) — 200 кг.
Як додаткові корми страусам можна давати харчові відходи, макуху і шрот (до 3-місячного віку лише соєві), подрібнені овочі, варену картоплю, м’ясо-кісткове борошно.
Страуси легко витримують спрагу, але за наявності води п’ють її із задоволенням і багато. Тому краще напувати їх досхочу одночасно з годуванням. Дорослі птахи і молодняк старший року повинні отримувати корм два рази на добу, молодняк до року — не менше ніж З— 4 рази.
Жива маса страуса, якого вирощують на забій, віком 8—9 місяців улітку і 11—12 місяців взимку, повинна становити від 110 до 120 кг.
Порівняно з курками самки страусів несуть небагато яєць. За один сезон з березня по жовтень страусиха може відкласти 50 яєць на рік. Яйця великі, їхня маса від 1300 до 2100 г, а довжина — 16 см, ширина — 13 см.
Самки страусів починають відкладати яйця у віці 2— З роки, а самці здатні запліднити самку віком 4—5 років.
Інкубація яєць страусів
Виводити страусів можна як в інкубаторах, так і під птахами. Одна самка може насиджувати одночасно 20— 25 яєць. Гніздо являє собою яму діаметром 2 м і глибиною 30—40 см, яку наполовину заповнюють піском. Щоб привернути увагу самки до устаткованого гнізда, у нього кладуть штучне дерев’яне яйце, пофарбоване у білий колір. Яйця збирають по можливості 2—3 рази на добу. Якщо вони тривалий час лежать у гнізді, то збільшується можливість проникнення бактерій і спор плісняви, що призведе до зниження висиджування яєць.
Тривалість інкубації яєць масою 1450—1500 г становить у середньому 42 доби (з відхиленням для важчих і легших на 1—2 доби): у нанду — 32—38, ему — 50—52 доби.
Сучасні інкубатори для курячих (гусячих, качачих) яєць важко пристосувати до інкубації яєць страусів, тобто забезпечити надійне регулювання температури, вологості та повітрообміну, автоматичне обертання лотка.
В останні роки налагоджене виробництво інкубаторів, які призначені безпосередньо для страусових яєць. У господарствах доцільно мати декілька інкубаторів: один або два великої ємкості і кілька менших на випадок, якщо виникнуть проблеми через значне коливання розміру яєць: один для великих, інший для дрібніших. У малоємних шафах простіше підтримувати потрібний режим, зокрема вологість. Інкубатори малої ємності можна використовувати також у ті періоди року, коли виробництво яєць зменшується.
Найкращі умови для розвитку ембріонів страуса можна створити в інкубаторах з окремими шафами — інкубаційними і вивідними — за одночасного і повного їхнього завантаження яйцями. Разом з тим більшість ферм, які мають невеликі стада страусів, змушені закладати яйця на інкубацію у міру їхнього надходження, внаслідок чого в одній шафі містяться ембріони різного віку, а параметри режиму інкубації середні. Схеми розміщення яєць у цьому випадку різні, але важливо, щоб всередині інкубатора було гомогенне газове середовище — з рівномірним розподіленням кисню та вуглекислого газу, що виділяють яйця. Бажано на 39-й день інкубації першої партії яєць перенести їх на виведення до іншої шафи, для того щоб не допустити контакту інших постійних яєць з пташенятами та їхнім пухом. Порушення санітарно-гігієнічних умов для яєць, що інкубуються, має негативний наслідок. Крім того, за безперервного завантаження інкубатора ускладнюється здійснення глибокої дезінфекції.
Середня температура повітря в інкубаторі за умови безперервного закладання яєць 36,4°С, з допустимими відхиленнями від 36,0 до 36,5°С. Відносна вологість для яєць африканського страуса має бути у межах 20—35 %, ему — 32—44 % та нанду — 23—35 %. За одночасного закладання усіх яєць протягом перших п’яти діб температура в шафах може досягти 37,2°С, але потім вона знижується до 36,5°С. Оскільки яйця страусів мають дуже високу теплоємкість, зниження температури повітря наприкінці терміну інкубації дає змогу їм позбутися надлишків тепла і тим самим уникнути перегрівання. Температура на поверхні яєць в останній тиждень інкубації може бути на 2° вищою за температуру навколишнього повітря.
Для дотримання необхідного для яєць режиму інкубації інкубатори необхідно встановити в приміщенні, де передбачена можливість регулювання параметрів повітря: за необхідності знизити або підвищити температуру та вологість. В інкубаторному залі температуру необхідно підтримувати на рівні 21—25°С, відносну вологість — 40 %. Інкубатори мають бути обладнані засобами сигналізації, що реагують на порушення параметрів режиму.
Зменшення маси яєць африканського страуса за 42-денний термін інкубації у середньому має становити 12— 14 %, ему і нанду — 10—18 %; середньодобове — 0,3 %.
За зниження вологості в інкубаторі нижче допустимого рівня посилюється випаровування вологи через шкаралупу, що несприятливо позначається на розвитку та вилупленні пташенят. І навпаки, за надлишкової вологості в інкубаторі випаровування з яєць уповільнюється, у плідних оболонках накопичується надлишок рідини і в ембріонах виникає набряк.
У зв’язку з підвищеною потребою ембріонів страуса в кисні, повітрообмін в інкубаторі та приміщенні має бути інтенсивнішим. За безперервного закладання яєць необхідно подавати до інкубатора приблизно 0,2—0,3 л повітря на хвилину на 1 кг яєць. Перед надзьобуванням потреба яєць у кисні значно збільшується і становить 0,545 л/хв. Під час виходу молодняка концентрація кисню в інкубаторі може у вісім разів перевищувати потрібний на період інкубаційний рівень.
До інкубаційних лотків яйця африканскього страуса закладають вертикально, повітряною камерою догори.
Можна розташовувати їх і горизонтально, але більшість спеціалістів схиляється до першого варіанта. Вони вважають, що у яйцях, які покладені повітряною камерою догори, пташенята почувають себе краще та виводяться з них легше. Оскільки у яєць африканського страуса дуже важко відрізнити гострий кінець від тупого, перед укладанням до інкубатора їх необхідно просвічувати, використовуючи овоскоп. Відтак межі повітряної камери позначають простим олівцем. Надалі це допомагає контролювати її збільшення.
Щоб унеможливити зростання оболонок у ембріонів та поліпшення розподілу тепла, яйця страуса слід обертати упродовж інкубаційного періоду до 39 дня на 45° від вертикалі в обидва боки 6—8 разів на добу.
На 39-й день яйця африканського страуса переносять до шафи для виведення і вкладають їх там горизонтально, яйця страусів нанду переносять до шафи на 29-й день, а яйця ему — на 48-й.
Для контролю за розвитком ембріонів та вилучення незапліднених яєць у процесі інкубації здійснюють овоскопування.
Оскільки шкаралупа у яєць страуса дуже товста, можна виокремити тільки тінь плідної оболонки або ембріона. Овоскоп — це труба завдовжки 1 м та з діаметром, відповідним розміру яєць. В основі труби встановлено лампу потужністю мінімум 100 Вт, на протилежному кінці — гумове кільце, щоб запобігти пошкодженню шкаралупи. Після кожного контакту з яйцем кільце необхідно протирати ганчіркою, змоченою у дезінфікуючому розчині.
Під час огляду на сьомий день у заплідненому яйці можна побачити тінь алантоїсу, яка застилає близько 20% поверхні шкаралупи. На 14 добу ця тінь уже легко розрізняється. Вона збільшується, займаючи верхню частину яйця. Надалі тінь стає дедалі більшою і темнішою. На 24-ту добу 1/6 частина яйця зайнята повітряною камерою та 1 /2 — ембріоном, на 33-тю добу ембріон займає дві третини загального об’єму, а з 35-го дня, за винятком повітряної камери, вже майже нічого не можна розрізнити, все яйце займає ембріон.
Зазвичай достатньо двох оглядів яєць за допомогою овоскопа — на 13—20-ту добу.
Перед початком виведення пташеня страуса розміщене уздовж короткої осі яйця. Дзьобом воно спочатку пробиває отвір в оболонці, потім натягує її так, щоб повітряна камера посунулась до дзьоба, і таким чином робить перше вдихання. Діаметр дихального отвору в оболонці страусового яйця 5-6 см. Відкинувши голову назад та упираючись ногою, пташеня розламує шкаралупу. Відтак тріщини проходять уздовж шкаралупи, а пташеня в середині яйця обертається на 90°.
На початку виведення страусенят за перших ознак продзьобування вологість повітря в інкубаторі слід збільшити до 30%; якщо у шафі лежить мало яєць, підвищити температуру на 0,5, за максимального завантаження — знизити на 0,5°С. З тієї миті, коли пташенята почнуть руйнувати шкаралупу, вологість повітря підвищують до 50—60 %. Це полегшує вилуплення пташенят. Процес вилуплення триває майже 10 год.
Людина не повинна втручатися у природний процес та допомагати вилупленню страусенят і, особливо, коли те ще не почало дихати легенями та повністю покрите плідною оболонкою. Допомога з боку людини знадобиться лише в тому випадку, коли страусеня займе в яйці неправильне положення і саме неспроможне ви-і братися. Потрібно лише подовжити лінію розламування у шкаралупи.
Через 36 год. новонароджене страусеня повністю обсихає та вже здатне бігати. Кожне виведене страусеня зважують для контролю за його подальшим розвитком.
Необхідно також продезінфікувати пуповину і потім, протягом перших днів, повторювати цю операцію декілька разів на день.
Страусеня, яке щойно вилупилося, важить, залежно від розміру яйця, від 500 до 900 г. У перші 3-5 днів після виведення страусенята не потребують їжі, тому що використовують поживні інгредієнти із жовткового мішка, що втягується в черевну порожнину перед вилупленням.
Оптимальна запліднюваність яєць африканського страуса становить 80%. Причини погіршення інкубаційних показників яєць страуса: погана якість шкаралупи, порушення у годуванні несучок, генетичні фактори, неправильне положення ембріона. На останніх етапах інкубації найвірогіднішими причинами ембріонального падежу можуть бути дуже висока температура в інкубаторі, занадто низький чи високий відсоток втрати маси яєць, гіпоксія.
Оптимальний термін зберігання яєць перед інкубацією — 1 тиждень, але не більше 10 діб за температури 15—18°С, відносної вологості 40%. Перед закладанням до інкубатора яйця обов’язково дезінфікують шляхом розпилення формальдегіду або перекису водню.
Продуктивність страуса
Страус — ідеальний птах для виробництва м’яса в умовах ферми. За станом і текстурою м’ясо страуса подібне до телятини і яловичини.
Самка страуса, від якої отримують не менше, ніж 40 страусенят, котрі досягають забійного віку вже через 407 діб після запліднення, забезпечує на рік 1800 кг м’яса, 50 м2 шкіри і 36 кг пір’я.
Більше того, чиста маса м’яса становить 50 % передзабійної живої маси страуса, що набагато вище, ніж у великої рогатої худоби, овець і навіть домашніх птахів. До того ж самки страусів можуть давати продукцію протягом 40 років за тривалості життя до 70 років. З використанням сучасних сільськогосподарських технологій і відповідної організації, повна продукція від однієї самки страусів за час її продуктивного життя може досягати 72 т м’яса, 2000 м2 шкіри і 1450 кг пір’я. Завдяки такому обсягу фермерське розведення страусів надзвичайно конкурентноспроможна і високоекономічна галузь виробництва продуктів харчування.
Жир страусів має унікальні медичні і терапевтичні властивості і віками використовується у косметичній галузі.
Шкіра страуса користується великим попитом у світі для виробництва сумок, взуття й одягу. Шкіра страуса — один з найрозкішніших видів шкіри нарівні із шкірою крокодила та змії. Страусова шкіра — товста, міцна, надзвичайно м’яка і після обробки може бути використана для виробництва багатьох виробів. Найкращої якості вона набуває у птаха у віці —10—14 місяців, коли вона вже добре розвинута, але ще не пошарпана і не має механічних ушкоджень. Дорослий страус дає шкіру розміром 1,4 мг.
Пір’я страусів широко використовується для виготовлення головних уборів і карнавальних костюмів. Їх застосовують також для очищення механізмів і обладнання.
