Продумані методи розведення та цілеспрямована племінна робота на кролефермі — один з найважливіших резервів підвищення загальної ефективності присадибного кролівництва. Між іншим, багато кролівників-любителів не надають значної уваги спрямованій селекції, внаслідок чого кролі швидко вироджуються і через 3—4 поколінь від чистопородних тварин залишається лише колір хутра.
На нашій фермі, й оскільки ми в основному вирощуємо племінний молодняк, то застосовуємо чистопородне розведення, а для виведення порід на м’ясо застосовуємо міжпородне схрещування. За чистопородного розведення паруємо самців і самок однієї породи. Це дає можливість вирощувати однорідне, типове для даної породи, потомство. Стійкість у передачі спадкових ознак чистопородними тваринами значно зростає. Для кожного самця визначаємо 7—8 самок однієї й тієї ж породи. Для закріплення та підвищення продуктивних властивостей породи часто використовуємо споріднене парування.
Особливі вимоги ставимо до самців: постійно ретельно відбираємо і залишаємо на плем’я тварин із значними продуктивними властивостями. Під час відбору кролиць звертаємо увагу на живу масу, плодючість і молочність, густоту і якість хутра та життєздатність кроленят у гнізді від народження до відлучення. Взагалі за підбору пар і парування потрібно дотримуватися відомого правила: «краще з кращим — дає краще».
Для виведення м’ясних порід кролів ми широко застосовуємо схрещування, тобто парування тварин, які належать до різних порід. Порівняно з чистопородними помісні кролі швидкоспіліші та продуктивніші, витрачають значмо менше кормів на один кілограм приросту живої маси, мають підвищену життєстійкість. Але залишати на плем’я помісних тварин не варто, оскільки продуктивні якості в наступних поколіннях різко знижуються і стають значно гіршими, ніж у вихідних батьківських порід.
Тепер мова про відтворення стада. Як відомо, статева зрілість у кроликів настає значно раніше, ніж фізіологічна, але поспішати з паруванням молодих самок та самців не слід, так само як і не бажано їх перетримувати. На нашій фермі ми паруємо кролиць після досягнення ними 5—6-місячного віку і живої маси 4,5—5 кг. Самців допускаємо до парування не молодших 6-місячмого віку. Зазвичай, самок використовуємо до півторарічного віку, а самців — до двох років, поступово замінюючи їх ремонтними. Кожна доросла самка протягом року дає по 5—6 окролів. До парування допускаємо кролиць, які прийшли в охоту. Відомо, що циклічність охоти в середньому 15 днів. У самки охота, зазвичай, настає на перший день після окропу, тому, зробивши запис на трафареті клітки про дату окролу, легко встановлюємо початок циклу. Крім того, під час охоти змінюється звична поведінка кролиць: вони втрачають апетит, стають неспокійними, збирають підстилку, починають вищипувати пух. Таку самку для парування переносимо до клітки, де утримується самець. Якщо в кінці парування самець з писком або мурчанням падає з самки назад або на бік. — це вірна ознака успішного парування. Після закінчення парування самку повертаємо до клітки. Через 5—6 днів після парування самку підсаджуємо знову до того ж самого самця Якщо кролиця відмовляється від парування і метушиться у клітці з характерним незадоволенням та мурчанням, — вважаємо її сукрільною.
Через 12—14 днів після парування кролиць перевіряємо на сукрільність. Для цього, посадивши на рівну поверхню головою до себе, притримуємо її другою рукою за крижі, а правою промацуємо зародки через черевну стінку. Ембріони мають розмір лісового горіха, трохи овальні і розташовані в два ряди. Самок, у яких ембріони не промацуються, відразу підсаджуємо до самців для парування.
Сукрільних самок намагаємося якомога менше турбувати. Поступово, уникаючи різкої зміни раціону, збільшуємо кількість кормів і поліпшуємо їхню якість. За 4—5 днів до окролу очищаємо клітку і встановлюємо ящик-маточник. До ящика кладемо дрібне лучне сіно або подрібнену горохову солому. В окролі, що триває 10— 20 хвилин, буває 6—10 кроленят, які народжуються безпорадними, голими й сліпими. Самка дбайливо облизує їх, годує і старанно вкриває пухом. Деякі молоді самки погано дбають про потомство, не влаштовують гнізда, тому кроленята розповзаються по підлозі, переохолоджуються і гинуть. Таким самкам ми даємо ще один шанс для «виправлення», і якщо подібне повторюється, то їх негайно вибраковуємо.
Наступного дня після окропу оглядаємо гніздо, попередньо відсадивши самку. Якщо в гнізді є мертві кроленята, видаляємо їх і залишаємо під самкою 7- 8 особин Якщо в гнізді буває 10 і більше кроленят, тоді підкладаємо їх до малодітних самок, приблизно вирівнюючи кількість приплоду. Але робити це треба обережно, тому що не всі самки приймають чужих кроленят. Ми робимо це в такій послідовності: кролицю, до гнізда якої збираємося підкласти кроленят, забираємо з клітки. Кроленят, яких підкладаємо, очищаємо від пуху і кладемо до гнізда самки-«мачухи». Після цього гніздо прикриваємо пухом і через 10—15 хвилин самку повертаємо до клітки, попередньо підклавши до годівниці її улюблений корм.
Кроленята виходять із гнізда на 17—20-й день і починають самостійно поїдати корм та пити. Це особливий період, оскільки від правильного і повноцінного годування, а також від підтримання чистоти в клітці залежить збереженість приплоду. Відсаджуємо кроленят від самок не раніше двомісячного віку. Пробували відсаджувати в З0- і 45-денмому віці, і зіткнулися з сумною закономірністю чим раніше відсаджені кроленята, тим більший їхній відхід. Відсаджених малят розміщуємо до чистих, продезінфікованих просторих вольєрів цілими сім’ями. Зазвичай, в одному вольєрі розміщуємо 3—4 приплоди приблизно одного віку і які походять від одного батька. В тримісячному віці кроленят розсаджуємо за статтю. Племінних самок розміщуємо по 4—5 голів, самців, відібраних на плем’я — по одному. Самців, призначених до забою, після кастрації ставимо на відгодівлю Як показує практика, кастровані кролі до моменту забою значно вгодованіші від своїх некастрованих ровесників, їхня жива маса на 15—20% більша, а хутро значно кращої якості.
