Цариця квітів — півонія деревоподібна


Півонія — одна з найпоширеніших рослин, вона здавна вважалася символом багатства і довголіття.

Існує кілька версій щодо її назви. За однією з них вона утворена від грецького слова «paionis” — лікувальний, цілющий. За іншою — від фракійської місцевості Пеонії, де був поширений один із видів. Є й інші легенди.

Найдекоративніша — півонія деревоподібна, або напівчагарникова. Вона росте в Китаї, у провінції Чаньоу, Симу-ань, Шенст, а також у південній частині Тібету на висоті 2800—3500 м над рівнем моря. Здавна цю рослину шанували в Китаї. Монахи-буддисти створювали в пустелях і в горах свої храми і навколо них висаджували перші сади, в яких вирощували найцінніші і найкорисніші дерева та чагарники. Не виключено, що і «цариця квітів», як називають у Китаї півонію деревоподібну, з’явилася там однією з перших. З подальшим розвитком садово-паркового мистецтва цю півонію почали висаджувати на найвидкіших місцях — поблизу палаців, храмів, на міських площах. Сад у Китаї вважається витвором мистецтва, що ніби відтворює дику природу. В багатьох місцях деревоподібні півонії ростуть рядами на вузьких насипних терасах, котрі під час квітування створюють ефект зеленого, вкритого квітками схилу, що ніби злітає вгору. Для китайців квітуюча навесні півонія символізує пробудження життя. І нині рідко натрапиш на будинок, поблизу якого не ріс би кущ деревоподібної півонії.

У Європі ця рослина відома з XVIII століття. В Росії її вперше висадили у 1858 р. в Петербурзькому ботанічному саду, куди її завезли з Берліна і Брно. Спочатку цю півонію вирощували як горщикову оранжерейну культуру і лише в 40-х роках XX століиия висадили у відкритий грунт.


Багаторічні дослідження і добір найвитриваліших у наших кліматичних умовах рослин підтвердили, що цей чагарник досить морозостійкий і добре перезимовує, проте рослини потерпають від квітневих заморозків.

Півонія деревоподібна — чагарник або напівчагарник заввишки близько 2 м, квітує в кінці травня — на початку червня. На одному кущі утворюється до 20 квіток діаметром 20—25 см з білим, ніжно-ліловим, рожевим, малиновим, бузковим забарвленням.

Розмножують півонії насінням, пагонами та кореневими живцями, бруньками заміщення й висадками. Поділ куща—найпоширеніший спосіб. Кожна частина повинна мати 3—5 пагонів з бруньками заміщення і 3—4 корені завдовжки 15—17 см. Зрізи присипають сумішшю деревного вугілля та сірки (1:1), а перед висаджуванням обробляють 0,5—1%-им розчином мідного купоросу.

Для цієї культури дуже важливе правильне висаджування, від цього залежить не лише декоративність куша, а й тривалість його життя. Адже півонія деревоподібна може рости на одному місці близько 100 років. Зазвичай садивну яму викопують у вигляді конуса глибиною і діаметром 70 см. На дно насипають гравій, биту цеглу або пісок шаром 20—30 см, на кислих грунтах ще й 200—300 г вапна або кісткового борошна. До глинистого грунту додають пісок, а до піщаного — глину. В яму насипають грунт у вигляді конуса, на ньому розміщують рослину і відразу заливають великою кількістю води — щоб розправилися всі корінці. Далі яму засипають землею, при цьому стежать, аби коренева шийка знаходилася на рівні грунту.

Висаджують півонії в кінці серпня — на початку вересня. Восени їх обсипають землею або присипають торфом шаром 10—15 см. Рано навесні звільняють від укриття. Не можна вкривати соломою, гноєм або листям, а найкраще — хвойними гілками та перегноєм.

Розмноження насінням має свою специфіку, тому що насінини мають недорозвинуті зародки і потребують стратифікації. Свіже насіння, як правило, проростає на другий рік, а рослини зацвітають на четвертий—п’ятий після сівби. Насіння проростає швидше, якщо його зберігати за температури -5°С. Надалі встановлюють температурний режим, який коливається протягом доби від +15 до +30’С. Так має тривати аж до проростання. Як правило, корінці з’являються через 4 місяці. Після того, як утворяться корінці завдовжки 1—2 см, їх розміщують у горщики діаметром 3 см і переносять у приміщення з температурою 5—10’С, де вони знаходяться до появи перших справжніх листочків. Через 2—4 місяці рослини виносять у парник, підживлюють настоєм коров’яку. В середині червня висаджують у відкритий грунт. Відстань між рослинами — 25 см.

На постійне місце, як правило, висаджують після першого цвітіння, оптимальний строк — серпень. Рослини потребують рясного поливу, особливо під час бутонізації та цвітіння. Надлишок азоту, значне затінення можуть призвести до спалаху грибних захворювань.
Деревоподібні півонії полюбляють суглинковий, окультурений грунт, світлі, на підвищенні, ділянки.

Куплені вами саджанці деревоподібної півонії слід висаджувати так, щоб до морозів вони встигли укорінитися. Якщо ви спізнилися і до кінця вересня не висадили їх у відкритий грунт, то висадіть у горщики і зберігайте протягом зими при температурі 5—10’С, не допускаючи пересихання грудки. Рано навесні, як тільки відтане грунт, саджанці необхідно висадити з горщиків на сонячне місце. Півонії дуже рано починають рости, тому з висаджуванням не можна запізнюватися.

Догляд влітку полягає у регулярному розпушуванні грунту та знищенні бур’янів. У другій половині літа слід 2— З рази підживити рослини настоєм пташиного посліду (1:20). В кінці серпня, у період відростання коріння, півонії потребують поливу, особливо якщо цей місяць видався посушливим. Стежте, щоб грунт був помірно зволоженим. Зацвітають рослини на третій рік, наповнюючи сад чудовим тонким ароматом.

Ці рослини ефектні у будь-яких фазах розвитку, приваблюють навіть ледь проникаючі із землі червоні пагони — сильні, повні земних соків. Не встигнеш озирнутися, як уже розправилися ажурні листки. Про квітки й мови немає — нехай нетривалий їхній вік, проте увесь сад вони наповнюють радістю. Протягом літа кущі «тримають форму”, а восени забарвлюються у чудові бронзові, червоно-коричневі кольори, котрі вирізняються на загальному золотистому фоні.

Завдяки своїй формі і забарвленню квіток півонія не потребує висаджування суцільною смугою. Поширений захід — висаджування її поодинці або групами (по три рослини по кутках партеру). Півонії, як і троянди, сприймаються зблизька. Отож цілком природне бажання людини підійти ближче до квітуючого куща, розглянути пелюстки, вдихнути їхній хвилюючий аромат. Злива зелено-пурпурового листя, увінчаного коронами з квіток вишуканої форми, вражає своєю красою. Сад, де росте цариця квітів, не гріх називати царським.





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *