Типи шиншил, які зараз розводять
Тип шиншил Стандарт, які нині розводять, завдяки цілеспрямованій селекції має характерне забарвлення диких тварин (сіро-голубу у ділянці хребта з боків та білу — у черевній) є наслідком схрещування трьох типів. Ці типи хоча й належать до одного підвиду, походять з різних місць, де вони водяться, і відрізняються будовою тіла, масою, а також властивостями і забарвленням волосяного покриву. Цим частково можна пояснити появу в поголів’ї особин, які виокремлюються довжиною тіла (200—400 мм), масою (400— 700 г), забарвленням (від темного до світлого) і багатьма різними особливостями.
Шиншили різновиду Стандарт мають здебільшого позитивні якості трьох типів. Серед них виділяють три типи забарвлення: темний, середньотемний і світлий.
Шиншили, які відрізняються своїм забарвленням від диких (стандартних), належать до мутаційних. З’явилися вони внаслідок схрещування або мутації генів. Нині існує 12 різновидів забарвлення: дев’ять рецесивних і три домінуючих. Найпоширеніші: чорні оксамитові, бежеві, білі.
Існують також комбінації між різновидами.
Які матеріали для сухого купання можна застосувати для вирощування шиншил?
Пилові купання є косметичним засобом, який сприяє видаленню із волосяного покриву надлишку жиру, мертвого волосся, бруду. Для цього використовують спеціальні подрібнені матеріали з якостями абсорбції, але такі, що не забруднюють волосяний покрив. Найчастіше використовують подрібнений і очищений вулканічний туф. Існують і готові матеріали: «Аіаридиз». Також є матеріали для сухого купання — талько-сіркова пудра для догляду за тваринами. Якщо немає можливості придбати ці матеріали, можна використовувати дрібний пісок, додаючи до нього білий аптечний тальк. Пісок потрібно добре просіяти, висушити в духовці протягом 1—2 год. охолодити і змішати з тальком у пропорції 1:20. У цій суміші тальк є основною абсорбуючою речовиною.
Деякі фермери додають до цієї суміші аптечні присипки з антибактерицидними і протигрибними властивостями. Але пам’ятайте, що передозування таких препаратів шкідливе для тварин.
Купання у забрудненому пилу може спричинити шкірні захворювання.
Нині в Україні є свій матеріал, який з успіхом застосовується господарями, які розводять шиншил, — це так званий цеоліт. Його високо оцінили і поляки, котрі розводять шиншил. Так що проблем тут немає.
Як правильно годувати шиншил?
Шиншили — це травоїдні тварини з добре розвинутим, але тонким стравоходом, який пристосований до годування в сухому гірському кліматі. Додатково впливає на процес травлення та обміну речовин і те, що тварина живе на природі і вільно пересувається. Якщо ж перенести її в умови замкнутого простору та обмежити рухи, то це призведе до порушення травлення, і, як наслідок — ожиріння, закрепи.
Щоб цього не сталося, годування потрібно пристосовувати до змінених умов, використовувати годівлю, яка задовольняє потреби тварин, сприяє нормальному обміну речовин.
Годують шиншил сухими та соковитими об’ємними кормами, а також дають і концентрати в сухому або гранульованому вигляді з мінеральними та вітамінними добавками.
Основою є високоякісне сіно, яке задовольняє наступні умови.
— складається з різних трав і рослин, які скосили на початку квітування;
— повинно бути добре висушене і зібране в погожу днину;
— зберігатися у сухому, добре провітрюваному приміщенні, де немає гризунів;
— шиншилам потрібно згодовувати його не раніше, ніж через 6 тижнів після збирання.
Правильно висушене сіно має зелений колір і приємний запах. Його поживність залежить від ботанічного складу і правильного зберігання. Скажімо, сіно з люцерни багате на білок і мінеральні солі, з інших польових трав — на вуглеводи, білки, вапно.
Денний раціон сіна — 30-50 г на одну особину.
Соковиті корми
У годівлі шиншил використовуються як дієтичне доповнення. До них належать: зелень, корінці, фрукти, гілки дерев. Головна їхня цінність — велика кількість цукрів, вітамінів, мінеральних та органічних речовин, які мають лікувальне значення.
В осінньо-зимовий період можна давати шиншилам і моркву, петрушку, селеру, свіжі та сухі яблука, а також інші сушені овочі та фрукти (сливи, груші, шипшину). Такої поживи потрібно небагате — 4—7 г на одну особину.
У весняно-літній період дають люцерну, осот звичайний, салат городній, шпинат, цикорій, листки суниці.
Люцерну й трави можна згодовувати щоденно по 10—40 г на голову. Решту потрібно давати обережно, в невеликій кількості (один-два листочки) і рідко.
Городній салат містить багато вітамінів, мінеральних солей, має ще й тонізуючу та послаблювальну дію. Можна давати 1—2 листочки щодня.
У шпинаті чимало легкозасвоюваного заліза, є сода, вапно, яка добре діє на родову функцію. Можна виділяти по кілька листочків щоденно.
Цикорій шиншили їдять із задоволенням. Він містить велику кількість фосфору, який особливо цінний для підростаючого молодняка. Збуджує апетит, нормалізує діяльність печінки, має очищувальну дію.
Осот звичайний діє на печінку, як і цикорій. Можна давати кілька листочків 2—3 рази на тиждень.
Листя суниці має сечогінну дію. Використовується за легких проносів.
Селера містить мінеральні речовини (селен) і вітаміни (А, В, С). Рекомендується самкам, що годують малят, але в обмеженій кількості.
Протягом усього року звіркам потрібно гризти яблуневі, грушеві, вербові, акацієві та березові гілки. Коли тварини гризуть кору, вони стирають собі різцеві зуби, іцо запобігає надмірному їхньому росту. Кора цих дерев містить багато біологічних корисних для обміну речовин. Найохочіше шиншили гризуть гілочки яблунь, кора яких не має ніяких специфічних властивостей.
Використовуючи традиційну годівлю, слід поступово переходити з літньої на зимову і навпаки. Завжди потрібно стежити за самопочуттям тварин та консистенцією кала. Якщо в годуванні використовують соковиті рослини, то їх потрібно чергувати через
2—3 дні.
Концентровані корми
У годуванні шиншил бони є головним джерелом енергії. Найчастіше застосовують гранульовані суміші. Про сипкі суміші зараз майже забули, оскільки тварини їх розсипають і поїдають не повністю.
Шиншил годують раз на добу, краще у другій половині дня або ввечері, завжди в один і той же час.
Гранульовані корми, які зараз виробляються і які ми згодовуємо шиншилам, складаються з таких компонентів (%): ячмінь — 5, овес —15, пшениця — 10, пшеничні висівки — 15. кукурудза — 12, соєва лузга — 12, соняшник — 12, трав’яне борошно — 28, кісткове борошно — 2, рибне борошно — 2, сухе молоко — 10, збірна зелень — 3, мінерально-вітамінізовані речовини — 2,5.
Отже: суха маса — 89,85 %, сирий білок —16,1, жири — 2,68, волокно — 12,88, зола — 6,47 %.
У певні періоди життя тварин гранульовані суміші не задовольняють потреби шиншил, тому потрібно використовувати додаткове волокно і легкозасвоювані вітаміни.
Приблизний склад зернової суміші (неподрібнена —замінник гранульованого корму): пшениця (крупа типу «Артек») — 2 частини, овес (пластівці) — 5 частин, ячмінь — крупа дрібна — 2 частини, соняшники (чищені) — 2 частини, пшеничні висівки — 4 частини, горох круглий або подрібнений (ми застосовуємо пластівці) — 2 частини, зерна льону — і частина, пшоно — 2 частини, молоко сухе знежирене — 2 частини. 1 частина — це літрова банка.
Цю суміш потрібно давати з розрахунку: 1 сг. ложка на добу одній тварині.
Які темпи росту шиншил?
Період росту молодих шиншил триває 18 місяців. Пізніше маса тіла наростає завдяки відкладанню жирової тканини в організмі.
Темпи росту дуже інтенсивні в перший період життя. Зазвичай шиншили протягом першого місяця втричі збільшують масу тіла, а на другому — вдвічі. Однакові темпи росту тварин обох статей тривають до 8 місяців. Пізніше вони трохи швидші у самок, які більш важчі за самців.
У віці 8—8 місяців молоді шиншили досягають статевої зрілості і зберігають статеву активність до 8 і навіть до 12 років. Тривалість статевого циклу в статевозрілих самок нерегулярна і коливається в сезон підвищеної активності від З0 до 50 днів, але найчастіше не перевищує 40 днів.
Посилення усіх цих функцій залежить від кліматичних умов, особливо від мікроклімату в приміщеннях, де утримуються тварина.
Особливості відтворення шиншил
Порівняно з іншими гризунами шиншили дають нечисленне потомство. Якщо ви отримали протягом року в двох виводках по 2 особини ї самка їх вигодувала, то вважайте, що це просто успіх.
Тварин можна утримувати парами (самка і самець). Цей спосіб (полігамне розведення) використовується для випробувань плодючості молодих самців і рекомендований для господарств з невеликою кількістю шиншил, а також для тваринників-любителів.
Полігамне розведення (яке ми застосовуємо) полягає у сумісному утриманні 4-6 самок і 1 самця. Самець повинен мати доступ до самок у коридорі. Самки, навпаки, мають бути з нашийником, який не дає змоги потрапити до коридору.
Покрити самок найчастіше вдається вночі. Вони виявляють свою готовність до покриття звуками, які схожі на туркотіння голубів. Період вагітності триває 111 днів.
Розпізнати вагітність у самки можна лише через 60 днів після запліднення. Досвідчений фермер за допомогою пальпації черевних стінок може встановити і кількість малят. Такі дослідження дуже небажані через те, що невмілі дії можуть завдати непоправної шкоди плоду.
У шиншили пологи здебільшого відбуваються вранці, між 5 і 9 годинами, але можуть бути і в інший час.
У виводку найчастіше буває 2, рідко 3 або 4 дитинчат. Вони народжуються з вовною і розплющеними очима і можуть самостійно пересуватися Увечері вже повзають по вертикальних стінках клітки. Маса тіла новонароджених від З0 до 70 г і залежить від чисельності виводка.
Самка годує малят 45—60 днів. У цей період вона витрачає багато енергії. Жирність її молока — 14 %.
Якщо самка запліднилась одразу після пологів, вона набирає масу вже на другому місяці вагітності, а період лактації може скоротитися. Самка ж, яка не покривалася після пологів, готова до наступного запліднення лише після закінчення лактації, тобто через 50 днів або й пізніше.
Новонароджені важко пристосовуються до нових умов існування. Найкритичніший період для них — перші 2 тижні життя. Причинами падежу може бути нестача материнського молока.
Коли виводок великий або молока недостатньо, можна використовувати годування по черзі групами у дві зміни. В першу чергу допускають слабших. На ніч залишають із самкою весь виводок, а з 6-ї ранку починають знову годувати почергово. Поступово періоди між годуванням можна збільшити до 4 годин. Штучне годування використовують у виняткових випадках, якщо в цьому господар зацікавлений. Дитинча годують коров’ячим молоком у вертикальному положенні з піпетки по кілька крапель.
Можна підсадити голодних малюків до іншої самки. Але різниця у віці між своїми і «чужими» не повинна перевищувати двох днів. Підсадженим потрібно обережно натерти навколо ніздрів секретом піхви самки-годувальниці. їх помічають олівцем на вусі.
Якщо самка була покрита одразу після пологів, молодняк потрібно відсадити приблизно через 45 днів. Коли ж покриття не відбулося, молодняк може залишатися з матір’ю до 60 днів.
У випадку багаточисельного приплоду відокремлювати потрібно поступово: спочатку дужчих, через 2-5 днів слабших і т.д.. Такий спосіб запобігає запаленню молочних залоз у самки, оскільки годування закінчується поступово.
Після відокремлення молодняка потрібно стежити за дотриманням гігієни їхнього утримання, якістю годівлі, консистенцією калу, часто в цей період, окрім звичайних поживних сумішей, маленьким дають бруньки або зелені пагони люцерни, осот звичайний, а також яблуневі гілочки для обгризання. Але небагато!!!
Підготовка шиншил до забою
Основною метою розведення шиншил є отримання шкурок високої якості. На їхню якість впливають природні дані й умови утримання тварин.
Природні дані: розмір тварин; густота волосяного покриву; забарвлення; чистота забарвлення: довжина волосся.
Обумовлені показники: годування; догляд; санітарні умови та умови утримання; методи забою, правильне чинбарення шкурки, формування і косметизація шкурки.
Наявність багатьох природних показників залежить від обумовлених. Наприклад, завдяки відповідному годуванні та догляду тварина може досягти генетично закодованого росту, рівномірного забарвлення волосся. Підтримування у чистоті кліток дає змогу запобігти забрудненню хутра, за постійного сухого купання — хутро не зліплюється.
Повністю дозріває волосяний покрив між 8 і 12 місяцями життя. Цей термін може збільшуватися через хвороби тварин, неправильне годування або несприятливі умови середовища, у якому утримуються тварини.
Тварин оцінюють лише у віці 7—8 місяців: найякісніших особин відбирають для збільшення основного стада, а решту відбраковують на шкурки.
У віці 9 місяців (у деяких екземплярів раніше) починають контролювати дозрівання волосяного покриву. Тварини з дозрілим волосяним покривом відбирають до забою, решту продовжують годувати з розрахунку 5 г суміші на одну тварину і вволю сіном. Повністю дозрівають шиншили найпізніше через наступні 6-8 тижнів.
Забій тварин, технологія знімання шкурки, формування, сушіння і косметизація шкур — це окрема тема для розмови. В основному ми ознайомлюємо людей, які розводять шиншил, на місці, на практиці.
Дуже цікава тема — селекція. Про це, я думаю, ми напишемо наступного разу, якщо читачів це зацікавить.
Закінчуючи розмову, хочеться сказати Вам, шановні відвідувачі сайту «Бабусин сад», що шиншили — це дивовижно життєво стійкі тварини, з чудовим імунітетом. Створюючи їм такі умови, які ми рекомендуємо. Ви створюєте умови економічного процвітання Вашої справи. Отже, розводити шиншил економічно вигідно.
