За різними корисними ознаками люди поступово, віками відбирали тих бджіл, які найбільше відповідали місцевим умовам — продуктивно працювали по збору нектару на наявних медоносах, переносили погодні умови тощо. Так з’явились породи бджіл, назви яких відповідають місцям їх поширення або ж носять назву тієї місцевості, звідки вони були завезені.
Українська степова порода бджіл поширена в степовій та південних районах лісостепової зони України. Бджоли цієї породи зимостійкі, стійкі проти захворювання нозематозом та європейським гнильцем. Навесні досить швидко нарощуються. Добре використовують короткочасні сильні та середні медозбори, швидко відбудовують стільники. Районуються на території всієї України, крім заповідної зони карпатських бджіл — західних областей. Територія Кіровоградської області — заповідник цієї породи бджіл.
Карпатські бджоли поширені в Карпатах та їх передгір’ях. Бджоли зимостійкі, миролюбні, гніздо прополісують слабо, навесні сім’ї швидко нарощуються, інтенсивно використовують ранньовесняний медозбір. Цю особливість карпатських бджіл використовують для виробництва ранніх пакетів бджіл.
Територія Закарпатської, Чернівецької, Львівської, Івано-Франківської областей оголошена заповідником карпатської породи бджіл. Рекомендовані до використання на всій території УРСР, крім Кіровоградської області.
Середньоросійська порода бджіл. Пристосована до суворих кліматичних умов, має високу зимостійкість, переважає інші породи за стійкістю проти нозематозу, падевого токсикозу, європейського гнильця.
На Поліссі поширена поліська популяція середньоросійської породи бджіл.
Сіра гірська кавказька порода бджіл. Має багато популяцій, для України цінна мегрельська. Планом породного районування сіра гірська кавказька порода бджіл, зокрема мегрельська популяція, рекомендована для виробничого використання на всій території республіки, крім заповідних зон української степової та карпатської порід.
