Погодьтеся, ні в яке порівняння з сухою не йде приправа зі свіжої зелені: кілька пір’їнок лука, два-три листочка ароматної петрушки до зимового обіду підчас більш бажані, ніж їх достаток влітку. Не кажучи вже про дефіцит вітамінів, заповнити який дозволяє лише регулярне вживання в їжу свіжих овочів. Але зелень взимку — не тільки багатюще джерело вітамінів. Вона містить ще й велику кількість мінеральних речовин, без яких наш організм не може існувати. Тому поділюся тим досвідом, який неважко освоїти всім бажаючим відновити приємні і корисні в усіх відношеннях городні клопоти.
У зимові місяці практично всі отримують зелене перо цибулі ріпчастої, використовуючи наявні під рукою ємності: банки, миски, горщики… Мені подобається вирощувати багаторічну цибулю: батун, слизун, запашний. До речі, за змістом біологічно активних речовин і вітамінів вони значно перевершують перо ріпчастої цибулі. При цьому мають дуже маленький період спокою, швидко відростають — перший урожай буває готовий до збирання вже через два тижні, а протягом зими можна робити кілька зрізів вітамінної зелені.
Однієї-двох рослин петрушки або селери достатньо, щоб у квартирі запахло літом. Подивіться, як розкішно виглядає кущ селери. Для вигонки краще брати листову селеру, вона дає більше зелені. До появи листочків селера тримаю в темряві. На відміну від цибулі, верхівку рослин на вигонку не засипаю, щоб не пошкодити точку росту і не викликати її загнивання. Поливаю помірно — один раз в 5-7 днів. Важливо запобігти застою води, тому на дно горщика насипаю в якості дренажу шар щебеню. Після зрізання листя коренеплоди підгодовую нітроамофоскою (3 г на 1 л води).
Аналогічно селері можна виростити на підвіконні і бадилля буряка з невеликих за розміром коренеплодів, що зберігаються в погребі. Вітаміну С у листах буряка в 6 разів, а каротину в 150 разів більше, ніж у самому коренеплоді. Серед зими свіжа ботва — велика рідкість на столі.
Для мене одне задоволення вирощувати зелень таких, скажімо, не зовсім звичайних і нетрадиційних культур, як вівсяний корінь, чорний корінь (скорцонера) і листовий буряк (мангольд). Вони швидко ростуть і через 3-4 тижні мають товарний вигляд. Дуже корисно додавати їх в салат.
Більшість рослин люблять добре освітлені місця (вікна південної орієнтації). А ось щавель і ревінь можуть задовольнятися і північною стороною. Більш того, на понижену освітленість ревінь реагує яскраво-червоним забарвленням черешків. Кореневища ревеню висаджую восени в горщики, поліетиленові мішки і так само, як і багаторічні луки, тримаю на морозі. Перед вигонкою заношу в тепле приміщення, поливаю. При вигонці ревеню слід враховувати, що він погано переносить перегріви і сухе повітря.
З кореневищних пряно-смакових рослин вирощую в кімнаті естрагон, ісоп, м’яту. Меліса лимонна теж добре росте в першу половину зими, але вона не терпить протягів і перезволоження.
З пряно-ароматичних рослин особливо хочу зупинитися на фенхелі-аптечному. Це багаторічна рослина і зараз, на відміну від кропу, добре росте на підвіконні. Вирощую його не з насіння, а з потовщеного кореня, який викопую перед початком заморозків і зберігаю в льосі. Це не зовсім звична для вирощування в кімнатних умовах рослина.
Вирощую я його тому, що аж надто полюбився мені цей овоч влітку. На городі ріс овочевий фенхель, у якого привабливі так звані кочанчики — потовщення м’ясистих підстав черешків листя. Вони дуже смачні в салатах і відварні. Я якось відварила кочанчики і хотіла було заправити сметаною або соусом, але, спробувавши, переконалася, що вони самодостатні — дуже смачні і без всяких добавок. Листя фенхеля можна використовувати так само, як і листя кропу, а насіння — найкращі ліки від кашлю.
Як ви помітили, всі овочеві рослини, про які ми говорили, взимку ростуть або «виганяються» з цибулин, кореневищ, коренеплодів, використовуючи запас поживних речовин, накопичених влітку. З насіння практично нічого не росте — за винятком листової гірчиці і крес-салату. Ось на цій культурі я хочу зупинитися більш докладно.
Крес-салат — це найдавніша рослина, насіння якої знаходили в єгипетських гробницях. Крес покращує сон, травлення, знижує артеріальний тиск, очищає кров, є цінним джерелом рутина, вітамінів групи В, С, а головне, що його, як і морські продукти, доцільно використовувати при радіаційному забрудненні. Завдяки високому вмісту йоду, він попереджає накопичення в організмі радіоактивного ізотопу йоду. Людям похилого віку рекомендують йодисті препарати. А в крес-салаті йод міститься в кращій формі — в органічній.
Важливо, що систематичне вживання крес-салату покращує функцію щитовидної залози. Одна моя знайома змогла уникнути операції (у неї був вузловий зоб) завдяки регулярному вживанню в їжу крес-салату.
Його гостра зелень особливо гарна в салатах, вона надає пікантний смак бутербродам з шинкою, сиром. Через місяць щоденного вживання крес-салату навіть у дуже незначних кількостях (по 7-10 г) ви відчуєте його цілющу силу.
