Потяг до неїстівних предметів у всіх живих істот виникає тоді, коли організм не забезпечений поживними речовинами. Так і корова поїдає усяку всячину, якщо їй бракує важливих мікро- та макроелементів. Щодня з видоєним молоком вона багато втрачає, віддає найкраще, тож коли немає чим це надолужити, починає їсти на пасовищі усе, що трапиться під ноги. Отже, насамперед раціон годівлі корови повинен бути різноманітним і збалансованим — не тільки сіно, вода і комбікорм. Треба давати сіль, йодні препарати, мінеральну підгодівлю, вітаміни, соковиті корми та ін.
Наприклад, ви придбали теличку. Перш за все необхідно дослідити кров на бруцельоз, лейкоз та туберкульоз, зробити щеплення проти сибірки. Слід придбати у ветлікарні спеціальне магнітне кільце, ветеринарні лікарі допоможуть ввести його до шлунку тварини. Там воно перебуватиме все життя, і на нього налипатимуть усі металеві предмети, від невеликих до масивних. Завдяки великій масі все це лежатиме на дні шлунку, а не перемішуватиметься з їжею, отже, не травмуватиме шлунок та інші органи.
Однак, може трапитись, що ви купуватимете вже дорослу тварину і хочете знати, чи немає в неї чогось небезпечного всередині? Є декілька способів це перевірити. Перший — схопити корову за холку не дуже сильно, але міцно. Якщо вона почне вигинатись, то найімовірніше, що металу всередині немає, інакше їй було б боляче. Але цей тест часто недостовірний, бувають помилки.
Другий спосіб. Міцну палицю близько двох метрів завдовжки пропускають під черево корови і удвох намагаються неначе підняти тварину. Починають від середини черева, а далі поступово просуваються до передніх ніг: Якщо у шлунку є металеві предмети, то від натискування палицею тварині буде боляче, вона раптово ніби підскочить, а в очах з’явиться страх. Якщо ж вона спокійно стоїть та жує сіно — піднімай її, не піднімай, вигляд у неї вельми байдужий, тоді все гаразд, металу всередині немає.
Мабуть, ви запитаєте: а що робити, коли перевірка дасть позитивний результат? Як вийти з цього становища?
Ветеринарні лікарі міркують у цих випадках так: «Якщо щось потрапило до шлунку через ротову порожнину, значить, воно зможе через неї пройти у зворотному напрямку». Тому виготовили спеціальний пристрій, який складається з тросика або шланга завдовжки близько двох метрів, нагвинчуваного на нього магніта та гумового запобіжного чохла. З допоміжних інструментів варто згадати спеціальну ключку.
Як усе це працює? Тросик або шланг зроблено з матеріалу, що не перетравлюється. Прив’язують його одним кінцем до рога корови, другий пропускають через ніздрю до горла. Ключкою витягують з горла через рот назовні, нагвинчують магніт з чохлом і заштовхують назад, стежачи, щоб корова його проковтнула. Усе це не виймають протягом майже доби. Потім обережно, повільно витягують через рот. Чого тільки не чіпляється на той «гачок». Навіть цвяхами вже нікого не здивуєш. Головне, що шкода від такої операції мінімальна, а наслідок часто вражаючий. Запобіжний чохол чіпляють зверху на магніт для того, щоб під час витягування тросика металеві предмети не спадали з магніту через тертя об стінки шлунку та стравоходу.
Багато років тому для видалення сторонніх предметів у ветеринарній практиці застосовували техніку румінотомії — операції на шлунку великої рогатої худоби. Розрізували шлунок з лівого боку у голодній ямці, викидали його вміст, потім різали наступне відділення шлунку, що називається сіткою, і там теж шукали та видаляли непотрібні речі. Для такої операції необхідне певне обладнання, анестезія, шовний матеріал тощо, тож складнощів більше, ніж користі. Можна, звичайно, зробити її ножом, для анестезії напоїти корову горілкою та зашити потім шовковими нитками, одначе нерідко після цього тварина хворіє, продуктивність її значно знижується. Я вже не кажу про те, що навіть фізично викинути руками приблизно 120 літрів їстівних мас не дуже легко. Тому зараз таку операцію роблять лише за серйозних порушень травлення (бродіння та газоутворення тощо).
Взагалі у тваринництві часто постає проблема доцільності лікування. Якщо наперед відомо, що великої користі не буде, краще не мучити тварину зайвий раз. Такі ситуації трапляються, наприклад, коли металеві предмети, проколовши стінку шлунка, поранили серце. Це видно одразу: на шиї під шкірою починається набряк, збирається студениста маса. У такому випадку будь-яке лікування не дасть бажаних наслідків.
Отже, любі господарі, будьте пильними. Стежте за тваринами, не випасайте їх неподалік від сміттєзвалищ, чужих парканів, добре годуйте. Тоді буде у вас і молоко, і масло, і телятко, і задоволення та спокій.
Ольга Зубова
