Фазани у вашому обійсті

Яке значення мають для господарства в Україні кури чи, скажімо, гуси та качки, відомо всім. Але від людей можна почути, що дуже корисні в господарстві також і фазани, які до того ж нібито для утримання не потребують особливих турбот.
Ми — молоді господарі і надумали, окрім гусей та качок, спробувати розводити і цих дивних птахів. Тож, будь ласка, надрукуйте розповідь про розведення в домашніх умовах фазанів.
Галина та Степан, молода сім’я, Полтавська обл.

Фазанів люди розводять з глибокої давнини. Найкраще пристосовується до зміни середовища, до життя на нових місцях фазан звичайний.

Батьківщина фазанів — Азія. Греки відкрили цих птахів задовго до облоги Трої у Колхиді, на берегах річки Фазис. Звідти і пішла їхня назва. Легенда пов’язує це відкриття з іменем Язона, ватажка аргонавтів, котрі шукали золоте руно. На зворотному шляху Язон, спокусившись розкішним оперенням фазанів, привіз їх до Греції, і завдяки красі та смачному м’ясу вони швидко завоювали симпатії місцевих мешканців. Так це було чи інакше, але той факт, що фазани вперше з’явилися саме в Греції, підтверджують і записи Аристотеля. Згодом вони потрапили до Риму, звідти до Англії та інших країн Європи.

До України фазанів завезли у XIX ст. У 1849 р. у садибі В.Л.Кочубея в селі Демидівка Полтавської губернії з’явилося 10 фазанів. Хоч вони непогано почували себе в неволі, декілька все ж втекли і вже розмножувалися на волі. З другої половини XIX ст. фазанів почали акліматизувати в Київській, Харківській, Житомирській, Чернігівській, Волинській губерніях. Чим же зацікавив цей птах людей?

Звичайний фазан — досить велика птиця (до 2 кг) з маленькою голівкою і довгим хвостом. У самців оперення дуже яскраве, у самок — коричневе. У птахів з різних географічних місцевостей, а відомо близько 30 підвидів фазана звичайного, є певні відмінності у забарвленні.

Утримують фазанів майже так само, як курей. Приміщення повинне бути світлим, з належною вентиляцією, але без протягів, і обов’язково мати вихід на вигул — вольєр, зверху перекритий сіткою. У пташнику обладнують напувалки, годівниці та сідала. У теплу пору фазани перебувають надворі цілодобово, тому у вольєрах також можна влаштувати сідало чи просто встановити розлогу гілку. Зимувати птиця може у приміщеннях, які не обігріваються, але підлогу слід обов’язково утеплити шаром тирси, завтовшки не менш як 10 см. Вигулом фазани користуються і взимку, коли температура не нижче -10 С.

«Шлюбний сезон» у них розпочинається навесні, але племінну групу варто сформувати ще восени з розрахунку 1 самець на 3—6 самок. Не рекомендується утримувати в одному вольєрі кілька самців. Під час «шлюбного сезону» між ними виникатимуть бійки, що може призвести до загибелі одного з них. До племінної групи відбирають молодих самок та самців великого розміру і без дефектів. Вибраковують птахів з вадами екстер’єру чи хронічними захворюваннями; півнів, що виявили у період розмноження низьку статеву активність; курок, котрі погано несуться або яйця у них дуже дрібні чи неправильної форми; надто агресивних чи полохливих, а також старших 4—5 років.

Для успішного розведення фазанів важливо забезпечити їх повноцінним кормом.

Птахів, що утримуються у вольєрах, годують вологими мішанками та цілим зерном. Мішанки готують з пташиного комбікорму, зерна пшениці, проса, подрібненої кукурудзи, обов’язково додають корми тваринного походження: сир (нежирний), м’ясний фарш, комах чи їхніх личинок. Бажані також протерті овочі і коренеплоди, зелень. Усього на одного дорослого фазана на добу необхідно близько 90 г кормів (без урахування мінеральних та вітамінних). Дають їх двічі на день, причому зранку бажано згодовувати мішанки.

В індивідуальних господарствах мішанку можна приготувати за таким рецептом: зерно подрібнене — 20 г, висівки пшеничні — 20 г, борошно кісткове або риб’яче — 4 г (дають по черзі), дріжджі кормові — 4 г, яйце, сир, варене м’ясо — 10 г, морква — 20 г.

Увечері бажано засипати до годівниць 40 г сухого пташиного комбікорму чи цілого зерна. Влітку дають зелень, взимку — трав’яне борошно.

Готуючи фазанів до періоду розмноження, їм, починаючи з кінця січня, згодовують досхочу пророщене зерно. Водночас слід подбати і про гнізда. Для цього в шарі тирси роблять невеликі заглибини, куди кладуть зверху трохи сіна. Далі самка все збудує сама. Гнізда обладнують у такому місці, де птицю ніхто не турбуватиме. їх має бути на одне-два більше, ніж самок, інакше вони можуть підкладати яйця до гнізд, де вже йде насиджування. А якщо самка не збирається сідати, вона може нестися в будь-якому місці, навіть надворі.

У кладці здебільшого 10—14 зеленуватих яєць. Під час насиджування (21—23 дні, а за несприятливих умов — до 27) самка рідко сходить з гнізда, особливо перед вилуплюванням фазанят. За цей період вона втрачає майже половину своєї маси.

Фазанята здебільшого вилуплюються всі разом. Але буває і так, що цей процес розтягується, зокрема тоді, коли до гнізда підкладали яйця інші самки, отже, насиджування почалося не одночасно для всіх яєць.

Якщо в гнізді залишилося кілька яєць, не поспішайте їх викидати, спочатку перевірте. Для цього візьміть темний картон, виріжте у ньому отвір, трохи менший від розміру яйця, і підставте увімкнену електролампочку. Якщо яйце світле, його треба забрати з гнізда.

Пташенят, що вилупилися, можна забрати і тримати окремо, доки вилупиться решта. Можливий і такий варіант: фазанят залишають з самкою, а решту яєць закладають до інкубатора. Слід пам’ятати, що самка дуже хоробро захищає своє гніздо, тож коли вона різко схоплюється з нього, щоб зустріти «ворога”, можуть загинути окремі пташенята чи розбитися яйця. Тому ні в якому разі не можна турбувати самку, робити різкі рухи, навіть голосно розмовляти.

Найкращий спосіб виведення молодняка фазанів — інкубування яєць за допомогою карликових курей. Він забезпечує високий процент виходу та збереження пташенят. Але для цього курей слід тримати і годувати разом з фазанами. Тоді до початку яйцекладки у фазанів кури вже будуть готові до насиджування.

Фазанячі яйця можна інкубувати і штучно, дотримуючись такого режиму: з 1 до 20-го дня — температура 38,4—38,3°С, вологість — 50—60 %, з 21-го — відповідно 37,8°С і 75—80 %.

Після вилуплення фазанят протягом доби утримують у цьому ж інкубаторі, зменшивши вологість. Далі малят тримають у закритому приміщенні за такого температурного режиму: віком 1—7 днів — у приміщенні 24°С, під джерелом тепла — 33—35°С, 8—14 днів — відповідно 23 і 28—32°, 15—21 день — 22 і 23—27°С, 22—35 днів — 18—20 і 18—22°С.

За холодної дощової погоди фазанят утримують у приміщенні до місячного віку. А якщо погодні умови сприятливі, їх виносять на прогулянки за таким же графіком, як і курчат.

У перші дні корм дають на кормових дощечках, а воду — у вакуумних напувалках. Важлива умова збереження молодняка — правильна повноцінна годівля:

1—5-й день — мішанка з перемелених та замочених у молоці сухарів і вареного протертого яйця. Сюди ж додають дрібно покришену зелень (салат, кульбаба). Мішанка має бути розсипчастою;
з 6-го дня до раціону вводять варену (можна на молоці) пшоняну кашу, частину корму можна замінювати мішанкою з комбікорму для курчат;
з 16 дня через день варто згодовувати варене м’ясо. У цьому віці основну частину раціону повинно становити подрібнене зерно (пшениця, просо, кукурудза).

Ціле зерно можна згодовувати лише з 4—5-тижнево-го віку. Протягом усього цього періоду дають кісткове борошно, порошок з просмаженої шкаралупи яєць, зелень.

Вдень молодняк годують через кожні 2 год. невеликими порціями. Вночі — 1—2 рази, але трохи збільшуючи даванки, «вмикаючи при цьому на ЗО хв світло.

І на закінчення декілька слів про хвороби фазанів. Вони такі ж, як і в курей. Виявити хвору птицю можна, спостерігаючи за її поведінкою: вона млява, малорухлива, ховає голову під крило, крила опущені, пір’я скуйовджене, важко дихає, не хоче їсти. Фазана з такими симптомами слід ізолювати від інших, а приміщення та обладнання продезінфікувати. Лікування розпочинати, попередньо порадившись з ветеринарним лікарем. А щоб запобігти хворобам, необхідно годувати птицю лише доброякісними кормами, не допускати травматизму, періодично дезінфікувати приміщення та обладнання за допомогою паяльної лампи, негашеного вапна, хлорки, марганцевокислого калію, мідного купоросу. Однак взимку волога дезінфекція небажана, оскільки може спричинити сирість у пташнику.

Якщо почнете розводити фазанів, то ніколи про це не пошкодуєте. Адже клопоту з ними небагато, а матимете можливість і милуватися гарними птахами, і забезпечити сім’ю до свята м’ясом, яке за своїми смаковими якостями перевершує м’ясо іншої домашньої птиці.