Вирощування курчат на присадибних і дачних ділянках

Перед тим, як вирощувати птицю в особистому господарстві, треба з’ясувати, з якою метою ви це робите: для того, щоб мати яйця чи м’ясо. І в першому, і в другому випадку це стане надійною підтримкою домашньому бюджетові. Зауважимо, що утримуючи 8—12 курей, сім’я з 4—6 осіб повністю забезпечує себе протягом року яйцями (науково обгрунтована норма вживання на одну людину 292 яєць на рік).

Продукти тваринництва мають високу поживну цінність, особливо курячі яйця, в яких міститься близько 20 амінокислот, 10 вітамінів, стільки ж ферментів та 8 мінеральних солей. Білок яєць організм людини засвоює на 97 %. Щодо вмісту заліза та вітаміну Б яйця перевершують коров’яче молоко. Усього двоє яєць повністю задовольняють добову потребу людини у вітамінах. Яйця нормалізують обмін речовин, підвищують стійкість організму проти інфекційних захворювань, зміцнюють нервову систему, запобігають захворюванню дітей на рахіт.

Курячі яйця стерильні, а тому їх можна зберігати протягом тривалого часу.

М’ясо птиці поживне, біологічно цінне, дієтичне, якісне в кулінарному відношенні. Залежно від напряму продуктивності курей поділяють на яєчні, м’ясні та м’ясо-яєчні породи.

До яєчних порід належить: білий леггорн, російські білі, мінорки та деякі інші; до м’ясних — білий плімутрок та білий корніш, лангшан, кохінхін та інші; до м’ясо-яєчних — род-ай-ланд, нью-хімпшир, загорські, полтавські та інші.

У господарствах любителів трапляються українські ушанки, андалузькі, декоративні та спортивні.
Для утримання курей у присадибних господарствах можна пристосувати сарай або інше приміщення. Але найкращий для цього окремий будиночок, який має бути сухим, чистим, світлим, надійно захищати птицю від холоду і спеки, протягів, хижаків, атмосферних опадів. Цегляні й кам’яні будівлі міцні, але холодні, вологі взимку і весною. Кращі глинобитні (з саману), на Донбасі — з вапняку на глині або каркасні, обшиті з обох боків обаполами, картоном, між якими засипано утеплювач. Підлога повинна бути теплою, міцною, рівною. Щоб запобігти вологості, підлогу краще підняти на 20 см вище рівня землі. На 1 м2 має бути не більше 5—6 курок.

Для даху можна використовувати очерет, солому, гонту, тес, толь, черепицю, шифер. У приміщення проводять електричне освітлення з розрахунку 5 і 3 Вт на 1 м2 площі підлоги відповідно для дорослих курей і для молодняка. Площа вікон — не менше 1 м2 на 10 м2 площі підлоги.

Біля пташника слід зробити вигул — солярій, огороджений сіткою висотою 2 м. Сюди випускають птицю, для чого в пташнику роблять лаз 50×50 см на висоті 5—8 см від підлоги.

У пташнику, біля протилежного від вікна боку, обладнують сідала на висоті 60—80 см від підлоги та 35 см одне від одного. Рейки для сідала — перерізом 4×4 см або 4 см у діаметрі та 15—20 см завдовжки на одну курку. В затемненому місці встановлюють одне гніздо на 5 курок. Для годівлі роблять годівниці довжиною 110 см, шириною 24 см, висотою 13 см, з розрахунку одна на 20 курок. Для води використовують вакуумні напувалки.

У присадибних господарствах молодняк виводять способом інкубації яєць або підкладають їх під квочку. В обох випадках для підвищення виведення курчат необхідно своєчасно збирати і правильно зберігати яйця. Відбирають свіжі яйця від здорових та високопродуктивних курей, на 10 із яких повинен бути один півень віком від одного до чотирьох років. Не слід допускати залежування яєць у гніздах. їх треба збирати двічі на день. Тривале лежання їх у гніздах навесні призводить до переохолодження, а влітку — знижуються інкубаційні властивості від перегрівання. Збирати яйця з гнізд треба поки вони теплі і класти для охолоджування до чистого, сухого і прохолодного приміщення (не вище+12°С).

Щоб мати потрібну для інкубації кількість яєць, їх треба певний час збирати і зберігати в горизонтальному положенні, періодично обертаючи. Для інкубації використовують курячі яйця 5—7-добового зберігання.

Для стимуляції росту та розвитку зародків інкубаційні яйця добре опромінювати ртутно-кварцевою лампою протягом 2—30 хв. на відстані 40 см. Під впливом ультрафіолетових променів у яйцях утворюється вітамін О, який відіграє важливу роль у регуляції обміну речовин.

Інкубаційні яйця повинні бути звичайних розмірів, правильної форми і без дефектів.

Природну інкубацію (насиджування) широко практикують у присадибних та дачних господарствах за незначної потреби в добових курчатах і наявності племінного поголів’я курей. Насиджування має ряд переваг: увесь процес ембріонального розвитку контролює квочка, крім того, курчата перебувають під її захистом, вона турбується про них, захищає їх від ворогів.

Вибирати продуктивну квочку та готувати до насиджування краще навесні, коли в птиці пробуджується цей інстинкт.

Схильні до насиджування кури перестають нести яйця, подовгу затримуються у гніздах і не хочуть виходити з них. Якщо квочки за наближення людини гучно квокчуть та вибігають з гнізда, вони для насиджування не придатні.

До надійних квочок можна віднести курей м’ясо-яєчних порід, до кращих — місцевих безпородних курок. Ознаки справжньої квочки: невисока несучість, млявий темперамент.

Під квочку слід підкладати 15—17 яєць. Вона має собою накривати їх. Дбайлива квочка починає підбирати яйця під себе або підкочувати дзьобом, старається накрити крилами усі яйця.
Гнізда для квочок краще обладнувати у тому ж приміщенні, де вони постійно утримуються. Вибрати таке місце можуть і самі квочки. Замість гнізда можна використовувати ящики або кошики, встановлюючи їх у затемненому приміщенні з температурою не нижче +10°С.
Найкраще посадити квочку на яйця наприкінці березня, у квітні і травні. У гніздо насипають 5—8 см землі (краще дерну), зверху кладуть суху прим’яту солому.

Квочки, звичайно, щодня сходять з гнізда до корму та води. У перші дві доби квочку не слід турбувати, якщо вона не сходить з гнізда їсти і пити. У наступні дні її випускають 1—2 рази за добу на 10 хв. або обережно знімають і підносять до корму і води. Годувати квочку треба зерном, зерновими відходами та сухою сумішшю борошна. У цей час гніздо оглядають, роздавлені яйця забирають, забруднену підстилку замінюють свіжою.

Яйця, підкладені під квочку, декілька разів за період насиджування просвічують на овоскопі, бо серед них можуть виявитися незапліднені або з мертвими ембріонами.

Якщо в одному приміщенні сидять кілька квочок, їх відгороджують одну від одної, інакше вони битимуться. Кури насиджують яйця 21 день (504—512 год.).

Важливий момент — виведення молодняка. Здорове нормальне курча повинно вилупитися без будь-якої допомоги. Якщо цей процес дуже затримується, а курча тривожно пищить, йому потрібно обережно допомогти звільнитися від плівок і шкаралупи. Виведені курчата важать 32—45 г (а маса яйця — 50-65 г).

Курчат, які обсохли під квочкою, переносять до ящика або кошика з м’якою підстилкою і ставлять до теплого місця (+30°С). Зверху ящик накривають м’якою матерією. Джерелом тепла може бути настільна електролампа. Після того, як вилупиться увесь молодняк, його підсаджують до квочки.
Якщо треба вивести велику партію молодняка, що дуже важливо для вирощування у літній період, вдаються до інкубації яєць в інкубаторі.

У присадибних і невеликих фермерських господарствах для виведення молодняка можна використовувати побутові інкубатори на 50—300 яєць «Наседка», «Наседка-1», ІПХ-5, ІПХ-15 та інші.
Для виведення курчат в інкубаторах яйця відбирають так само як і для насиджування квочкою. За 12 год. до закладання яєць інкубатор нагрівають до температури інкубації, встановлюють прилади контролю вологості повітря і температури, перевіряють вентиляцію. Температура +37—40°С є оптимальною для розвитку зародка. Не допускають перегрівання або переохолодження ембріонів. Докладніше режими інкубації подано в технічному паспорті інкубатора.

Купуючи добових курчат, слід пам’ятати, що молодки яєчних ліній починають нестись через 4,5—5 місяців, тому для забезпечення сім’ї яйцями курчат треба купувати в грудні-січні.

Курчата, придатні до вирощування, жваві, активно реагують на звук, мають м’який підібраний живіт, закриту пуповину без слідів кровотечі, рожеву, чисту клоаку, м’який, рівний, блискучий, добре пігментований пух, міцні ноги та дзьоб, ясні блискучі очі, голова у них велика, широка, дзьоб короткий, товстий, крила міцно притиснуті до тулуба.

За звичаєм курчат продають без сортування на статі. У період вирощування частина гине, тому курчат купують більше, із запасом. Півників та слабку птицю віком 2—3 місяці ріжуть на м’ясо.
Для інкубаторних курчат треба готувати огороджене місце з обігрівом. Це може бути утеплений ящик або короб із стінками висотою 40—60 см, на дно якого кладуть твердий папір. На 1 м2 ящика можна помістити 30—35 добових курчат, а для їхнього обігрівання використовують електричні лампи потужністю 100— 150 Вт або рефлектор з металевою сіткою. Один такий рефлектор може обігрівати до 100 курчат. Можна використовувати й медичну грілку з гарячою водою.

У перші 5 діб курчат утримують за температури +30—29°С, з 6-го по 10-й день її знижують до +26°С, а потім кожний тиждень знижують температуру на 3°С, поки вона не стане +16— 18°С. Пам’ятайте, що переохолодження і надлишок тепла курчатам шкідливі.

До трьох тижнів курчат утримують у коробі, потім площу для утримання збільшують і періодично змінюють підстилку.

У безвітряну сонячну погоду, коли температура повітря +20°С і вище, курчат з 5-денного віку бажано випускати на вигул. Під впливом сонця у їхньому організмі утворюється вітамін Р, який запобігає захворюванню на рахіт. З цією метою роблять загін з чистих дощок висотою 50 см (на 1 м2 площі не більше 15 курчат). Угорі натягують металеву сітку, яка захищає від хижаків. Загін періодично чистять або змінюють його місце.

Великий вплив на розвиток, ріст курчат і подальшу продуктивність молодняка має світловий режим. Перші 7 днів життя курчат освітлення повинно бути цілодобове. Потім тривалість світлового дня скорочують з таким розрахунком, щоб у 18-тижневому віці він становив 9 год. Це регулюють затемненням вікон у пташнику й електричним освітленням.

У приміщенні повинно бути свіже повітря, не допускаються протяги.

Перші 5 днів курчат годують 6 разів на день вареними яйцями, молочною кашею з пшона, свіжим сиром. З 6-го дня дають мішанку з комбікорму, до якої додають зелену цибулю, подрібнену кропиву.

З 3-го дня курчатам слід давати свіжу зелень: кропиву, люцерну, лободу, кульбабу, лопух.
Якщо курчат з раннього віку привчати їсти зелень, то в дорослому стані кількість цього корму в раціоні може становити до 30—40 %. Це дасть змогу з ранньої весни і до глибокої осені обходитись без добавок до раціону птиці вітамінних препаратів.

З 10-го дня починають додавати подрібнену яєчну шкаралупу, змелені черепашки та крейду. Готують для згодовування мішанки із зернової суміші, додаючи до неї подрібнену варену картоплю, терту моркву, залишки хліба, а в старшому віці — й залишки їжі, варене лушпиння.
Якщо ж молодняк не користується вигулом, з 5-денного віку кожній особині дають риб’ячий жир, по 0,1—0,2 г. Крім того, у раціоні курчат використовують пшеничні висівки, риб’яче та м’ясо-кісткове борошно, макуху (краще запарену), трав’яне борошно.

У перші 10 днів курчат годують по 7 разів на день, з 10- до 30-денного віку — 5 разів, після ЗО днів — 4 рази на день. У напувалках постійно повинна бути чиста вода.

Після годівлі перевіряють заповнення воликів. Курчат з порожніми воликами відокремлюють і дають їм з піпетки кисляк, ацидофілія або біокефір, що сприяє виділенню шлункового соку і зумовлює апетит.

Усі корми повинні бути свіжі, не кислі, не солоні, але сіль кухонна має бути в раціоні: у віці 1—10 днів — 0,01 г, 11—13 — 0,08 г, 13—60 — 0,15 г, 60—90 — 0,2 г, 91-120 днів — 0,3 г.

Не можна згодовувати корми плісняві, прокислі, гнилі чи такі, що вже почали гнити; м’ясо давати тільки добре проварене, перемелене і в суміші з іншими кормами.

З 2-місячного віку курчат привчають до цілого зерна.

За виконання усіх умов утримання, догляду та годівлі молодняк яєчної породи у віці 4—4,5 місяця повинен важити по 1500—1600 г, мати яскраво-жовте забарвлення ніг і дзьоба, рівну грудну кістку, широку і рівну спину, м’який живіт, добре розвинутий гребінь. Такий молодняк починає нестись у віці 150 днів.

Вирощуючи курчат на присадибних ділянках, слід вживати заходів профілактики захворювань: стежити, щоб у кормо-сумішах було достатньо вітамінів А, й, В-|2 та інших, щоб курчата та кури не вдавалися до роздзьобування, у раціоні птиці повинні бути зелені корми, трав’яне, м’ясо-кісткове та рибне борошно.

Для запобігання шлунково-кишковим захворюванням курчатам та курям замість питної води періодично дають розчин марганцевокислого калію (0,5 г на 10 л води) тільки не в металевому посуді.

Для боротьби з перо-пухоїдами треба застосовувати попело-піщані ванни: однакові частини просіяного попелу і дрібного піску товщиною 0,2 мм.

Пам’ятаймо, що сонячне світло діє на патогенних мікробів, на яйця та личинки глистів. Ось чому в теплу сонячну погоду обладнання та інвентар виносять на повітря або оброблюють окропом. Свіже гашене вапно використовують для приготування 10—20%-го вапняного молока, яким білять стіни, інвентар, дерев’яне обладнання.

У випадках загибелі курчат слід звернутися до ветеринарного спеціаліста.