Існує багато способів чинбарення шкурок з використанням хімічних речовин. Ми пропонуємо найдоступніший з них у домашніх умовах. Шкурки кролів та інших хутрових звірків натягують на спеціальні правилки і висушують у затінку. Овчини засолюють кухонною сіллю з розрахунку 500 г на 1 кг овчини.
Відмочування. Під час відмочування шкурки та овчини мають вільно плавати у воді. Під ними повинно бути 4—5 см рідини. У воду додають сіль з розрахунку 40—50 г на 1 л та обов’язково антисептик, щоб запобігти розмноженню мікробів. Як антисептик можна брати на 10 л води: хлорид цинку — 2 чайні ложечки, бісульфат натрію —2 чайні ложечки, формалін — 0,5—1 мл/л або 1—2 таблетки сульфідину чи норсульфазолу, чи фурациліну. Можна також на 10 л розчину додати 0,5 л відвару листків дуба, верби та інших рослин.
Слід пам’ятати, що однією з причин випадання волосся оброблених шкурок є застосування розчину без антисептиків.
Корисно додавати у воду, де мокнуть шкурки, пральний порошок (для шерсті) з розрахунку 1,5 г на 1 л. Тоді їх можна не мити.
Відмочування овчин та шкурок має два періоди: перший — у холодній воді 12—16 год., другий — 8 год. у такому ж розчині, але температурою 32°С. Після цього овчину миють протягом 20—30 хв. у розчині прального порошку типу «Новость» (3,5 г на 1 л), нагрітому до 42°С. Після цього овчини та шкурки слід добре прополоскати у чистій воді.
Міздрювання. Міздрюють, або очищають розіп’яту шкурку чи овчину від жиру, залишків м’яса та підшкірної клітковини, на дошці тупим ножем: по хребту від хвоста до голови, боки — від хребта до черева. Міздрювати можна і зворотним боком леза.
Квашення. Це найдешевший і надійний спосіб чинбарення шкурок та овчин, який майже вдвічі збільшує міцність виробів.
Для квашення використовують розчин-бовтанку, який складається з 200 г борошна житнього або пшеничного низької якості), 1 л гарячої води, 20—30 г солі, 7 г дріжджів і 0,5 г соди. Коли розчин прохолоне, у нього кладуть шкури. Протягом двох днів міздря набухає, і в міру зростання кислотності розчину шкура кваситься. На 1 кг свіжих шкур треба приготувати 3 кг бовтанки, щоб вони вільно плавали в ній. Час від часу шкури перевертають, а розчин помішують, щоб не утворилася плівка і розчин не загнивав.
Шкури кролів, нутрій, лисиць та інших хутрових звірів можна чинбарити сумішшю, яка складається з 0,5 л кислого молока або кефіру, житнього чи пшеничного борошна, води та солі. З цієї суміші вимішують тісто як на млинці і тоненько змащують ним міздрю висушених після вимочування, миття, міздрювання шкур. Потім їх складають навпіл так, щоб один бік міздрі в тісті лягав на другий, кладуть у теплому місці.
Протягом 4—5 днів (залежно від товщини шкури) відбувається процес квашення, після чого залишки тіста знімають і висушують шкуру за кімнатної температури. Після цього її розминають, розтягують руками, поки вона не стане м’якою та еластичною. Якщо міздря товста, для її розпушування можна використовувати наждачний папір.
Нікелювання — чинбарення шкурок та овчин за допомогою мінеральних кислот. Для приготування 1 л пікелю слід взяти 60 мл 70%-ної оцтової есенції, ЗО г кухонної солі і 940 мл води. Якщо використовують 9%-ний оцет, його беруть 466 мл, а води 533 мл. Деякі спеціалісти вважають, що найкращий для всіх шкур 3%-ний оцтовий пікель (42 мл 70%-ної оцтової есенції, або 330 мл 9%-ного оцту на 1 л води), до якого додають ЗО—40 г кухонної солі. Виготовляю пікель також з акумуляторної сірчаної кислоти — 5 г на 1 л води (або 2,5 г/л для тонкого розпушення шкурки).
Процес пікелювання триває від 5 год. до 4 діб залежно від виду сировини, грубизни шкіри, температури тощо. Розчин треба періодично перемішувати і перевіряти шкури на сушинку чи щипок. Перетримування або недотримування в пікелі негативно позначається на якості виробів.
Закінчення квашення або пікелювання визначають за сушинкою або щипком. У першому випадку шкуру згинають учетверо міздрею назовні. Щільно стискують кут, проводять нігтем по ребру і відпускають. Якщо шкура дозріла, на лінії згину від нігтя деякий час буде залишатися біла смужка — сушинка. На щипок перевіряють так. У ділянці паху вищипують волоски, і якщо вони виймаються легко, значить процес завершився.
Дозрілі в пікелі шкури злегка віджимають, складають хутром догори і притискують гнітом. Пролежування, або дозрівання триває добу чи дві. Овчину під час пролежування накривають мокрою ковдрою або мішковиною.
Залишки кислоти, які можуть заважати наступним процесам, нейтралізують у розчині соди (1—1,5 г/л) або фотографічного гіпосульфіту (10 г/л). Тривалість цієї операції — від 20 хв. до 1 год.
Дублення підвищує хімічну, механічну та гідротермічну стійкість сировини. Воно буває хромове або танідн. Для хромового на 1 л води беруть 7 г хромового галуну і 50—60 г кухонної солі. У цьому розчині шкури перебувають від 12 до 24 год. Після пролежування їх нейтралізують содою або гіпосульфітом.
Для танідного дублення використовують відвари кори верби, дуба або вільхи. Корою заповнюють посуд, заливають водою і кип’ятять ЗО хв. Потім відвар зливають, додають 50 г солі на 1 л і охолоджують. Шкури в розчині тримають від 12 год. до 4 діб, після чого дають їм пролежатися.
Найкращим вважається дубитель, коли до відра вербового відвару додають 2—2,5 л відвару коріння кінського щавлю. Закінчення процесу дублення визначають так: у ділянці паху відрізують від шкурки невеличкий клаптик і через збільшувальне скло дивляться, на яку глибину шкіра набула жовтого кольору. Після дублення шкури кладуть на дві доби на пролежування для дозрівання.
Жирування потрібне для того, щоб шкура стала м’якою і підвищилась її водостійкість. Найпростіший спосіб жирування у збитій суміші гліцерину та яєчного жовтка в пропорції 1:1. Для великих шкур, овчин використовується розчин з 0,5 л води, 50 г мила, 0,5 кг будь-якого жиру і 5—10 мл нашатирного спирту. Емульсію наносять пензлем або тампоном на міздрю і складають шкури міздрею до міздрі на 3—4 дні для пролежування. Коли шкури починають підсихати, їх часто мнуть і розтягують у різних напрямках. Згодом хутро розчісують, а міздрю натирають крейдою, яка вбирає зайвий жир і надає їй приємного білого кольору.
Після жирування і косметики міздрі та хутрового покриву шкури й овчини можна використовувати для шиття різних виробів.
