Арахіс смачний та поживний


Кілька років тому, перебуваючи в Кри’му в санаторії, зацікавився арахісом, якого сусід по кімнаті щодня вживав по 5—6 склянок. Смажений «земляний горіх» на смак і досить приємний. Тож кортіло спробувати і посадити і виростити його на городі. Довго і блукав по ялтинському базару, поки знайшов і не смажений арахіс. Продавали його поштучно. Купив два десятки насінин і привіз їх до Вінниці.

Навесні, коли грунт добре прогрівся, висіяв насінини: на ділянці під Вінницею — 8, і в Яришеві Могилів-Подільського району — 12, зважаючи, що там, у Придністров’ї, і світла, і тепла значно більше.

Завбачення підтвердилися: під Вінницею зійшли тільки три насінини. Рослини не дали ніякого врожаю. А в Яришеві виросли і розкущились усі 12. Розпушив міжряддя, полив два-три рази. А коли з’явилися китиці і жовто-зеленого цвіту, підгорнув під кущі ще трохи землі. Тепер уже сподівався мати власний арахіс.

Та, мабуть, сподівання були б марними, якби не випадок: зчинилася буря і корчі повикручувало, поламало, а подекуди й примулило так, що надії на врожай уже не було. А коли з часом, звільнившись від іншої і роботи, все-таки почав піднімати та підв’язувати кущі арахісу до кілків, помітив, що гілки ніби приросли до землі. Окремі навіть важко було відірвати. Покинув ту роботу. Приїхав до Вінниці і звернувся до літератури. Вичитав, що арахіс — тепло- і вологолюбна середньоазіатська культура. У нас культивується на півдні України та в Криму. Насіння проростає за температури +12—15°С. Стебло прямостояче або розлоге, до 50—60 см заввишки. Після цвітіння із суцвіття виростають так звані гінофори, які заглиблюються в землю на 10—12 см, де утворюються плоди, схожі на кокони шовкопряда. У коробочці здебільшого 2—3 насінини, хоч може бути і 5—7, але рідко.


Восени (середина вересня) арахіс підкопують, висмикують кущ, обтрушують землю і зв’язують у невеличкі снопики. Просушують їх у затінку, на протязі тижня. Після достигання стручки (кокони) обривають, підсушують і зберігають у сухому, прохолодному приміщенні.

Тепер було зрозуміло, чому окремі гілки, так би мовити, приросли до землі. Врожай бобів на таких примулених гілках був непоганий. А ось на чотирьох, підв’язаних до кілків кущах його майже не було. Тільки окремі гінофори, розміщені ближче до кореневої шийки, заглибилися в грунт на 3—5 см і мали по 2—3 стручки з горішками. Інші зависали висохлими над землею.

Отже, щоб арахіс добре ріс і плодоносив, йому слід забезпечити належну агротехніку. Насамперед пухкий, родючий, але не глинистий грунт. Добрий поверхневий обробіток міжрядь до початку цвітіння. Нахил гілок горизонтально до поверхні та пришпилення їх ключками або ж дротом, але так, щоб листя зависало, а не лежало на землі. Цей агрозахід краще здійснити, як тільки з’являться перші квітки.

Далі догляд за арахісом зводиться до періодичного поливання, у міру потреби, орієнтуючись за станом листя в середині дня, та підживлення рослин розчином збродженого коров’яку 1:10. Причому поливати слід в середину куща, щоб розчин не розтікався по міжряддях, а потім замульчувати.

Стручки (кокони) на насіння треба відбирати з тих гінофор, які першими увійшли в грунт. Такі насінини дають добру схожість і кращий урожай.

Отже, арахіс на Вінниччині можна культивувати і мати непоганий урожай «земляного горіха».





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *