Після закінчення аспірантури з екології рослин мені довелося побувати у тривалому відрядженні в Азербайджані, де не раз спостерігав, як 70—80-річні чоловіки виконували важкі роботи, а в обідню перерву їхні 35—45-річні жінки пригощали їх національними стравами і плодами граната. Виявляється, саме споживанням гранатів місцеві медики пояснюють довговічну працездатність чоловіків. Що ж це за рослина?
Гранат у Біблії називають священною рослиною, яка росла в раю — «рослиною життя». Скрізь на Близькому Сході його високо цінують. Особливо популярним він був у XVI ст. Гранат зображали на флорентійському оксамиті, турецькій парчі, персидських килимах, східному шовку. В Індії та Китаї ще за сивої давнини пов’язували його із щастям у сім’ях і здоров’ям дітей.
Гранат належить до родини гранатових. Це одна з найцінніших субтропічних плодових рослин. Дерево сягає у висоту 5 м і більше. Листя цупке, гілки колючі, квітки формуються на прирості поточного року і в травні-липні цвітуть. Запилення перехресне. Плодоносити починає на 3—4-й рік після садіння. Плоди масою до 300 г і більше достигають у вересні-листопаді. їстівна частина — соковита оболонка насіння, якого налічується до 700 шт. у кожному плоді. Дерева до грунтів невибагливі, але краще ростуть на родючих суглинках. У природі трапляються в Афганістані, Ірані, Туреччині і СНД. Гранат — окультурений давно, його плоди знайдено навіть у єгипетських похованнях. У країнах СНД культивується в Середній Азії, Закавказзі і в Криму. Відомі сорти — Гюлоша, Ачік-Дона та ін. Вони витримують зниження температури до мінус 16°С.
Плоди граната приємні на смак, їхній сік містить до 19 % цукру, до 9 % лимонної кислоти, танін, вітамін С. Відомий лікар Гіппократ призначав його від болів у шлунку, а шкіркою плоду рекомендував лікувати рани й опіки. Іноді її спалюють і готують з неї мазь, яку застосовують за хвороб шкіри. Відваром квітів лікують ротову порожнину і шлунок.
Кора гілок містить пелетерин і успішно використовується для вигнання глистів. На Сході часто можна почути вислів: «їжте гранати, вони очищають від заздрості та ненависті». Тут вважають, що ця рослина єднає і поповнює молоді сім’ї, допомагає позбавитися самотності.
Листя, кора коренів і гілок, шкірка плодів містять велику кількість (до 32 %) дубильних речовин, які використовують у чинбарстві і для виготовлення фарб.
Розмножують гранат живцями, кореневими відсадками. Придатний він і для декоративного садівництва, де високо цінуються його гарні за формою яскраво-червоні квітки, які довго тримаються на гілках. Можна вирощувати гранати в ящиках, мати в кімнаті «зелену аптеку».
