Чорна смородина: особливості агротехніки


Восени саджанці чорної смородини висаджую з листям у другій половині вересня. На каркас, встановлений над рослинами, натягую плівку. У таких тепличках рослини вже восени починають укорінюватися і в перше ж літо можуть дати невеличкий, але дуже важливий розпізнавальний урожай.

Для садіння використовую віброциліндр. Саджанець ставлю в алюмінієву трубу діаметром 16 см, злегка втиснуту в дно посадкової ямки (придатне і циліндричне відро без дна). Воду і поживну грунтосуміш даю тільки в циліндр, постукуючи по ньому з двох протилежних боків. Грунтосуміш під час вібрації щільно облягає корінці, порожнин не буває. Притоптую лише той грунт, який засипаю довкола циліндра. Поступово засипаючи ямку навколо циліндра, витягую його за прикріплену лямку.

Таке нововведення забезпечує ідеальний контакт коренів з грунтом без їх травмування від утоптування, як це буває за звичайного садіння. Садіння також прискорюється, економляться поживна суміш і вода. Легше для рук, бо немає потреби розсувати грунт поміж корінням.

А якщо таким способом висаджувати плодові деревця, то вони не осідають після садіння і не зависають на кілку. Та й сам кілок, якщо сильна коренева система, не потрібний, бо саджанець смородини міцно сидить у грунті й не нахиляється.


Смородину висаджую якнайглибше, розміщуючи підземний стовбурець вертикально, а не під кутом 45°, як дехто рекомендує. Позаяк саджанці, як правило, коротші від моєї глибини садіння (50—70 см), то посадкові ямки засипаю ще в наступні роки.

Місця садіння вибираю такі, щоб у другій половині дня рослини чорної смородини були затінені (деревами, парканом, будівлями). Ці два моменти дуже важливі і виправдовують себе не тільки в посушливі роки.

Часто пишуть про важливість обрізування смородини. Але ж надмірне обрізування виснажує рослини, призводить до втрат господарсько цінних властивостей, особливо у нових сортів, у яких ще недостатньо закріплена спадковість. Зокрема селекціонер П.З.Шеренговий (Національний аграрний університет, Київ) наводить приклад, коли у 50-х роках був завезений із Заходу та інтродукований великоплідний сорт смородини Неаполітанська. Він зробив фурор серед вчених. Вирощені з показовим урожаєм кущі стали зрізувати восени повністю на живці. Але коли з них заплодоносило нове потомство рослин, то їхні власники були шоковані — ягоди дрібні, урожайність низька.

Допомагають власні спостереження за рослиною

Друга підказка П.З.Шеренгового: наявність дрібних ягід у гроні, у тому числі й верхівкових, — надійна ознака самоплідності. Від себе ж додам: у таких сортів (до речі пізніх) у мене врожай достигає неодночасно. Верхівкові і середні ягоди довго не чорніють. Скажете недолік?! Але саме ці сорти дали найбільший урожай у посушливому 1999 році. Серед них: Черкащанка, Бірюлівська, Чорний король (сорт власної селекції). Розтягнутість достигання пізньостиглого сорту сприяє збереженню врожаю у посуху, чого не спостерігалось у нових сортів (Селеченська, Екзотика, Кентавр), в яких багато ягід обсипалось, поморщилось.

За повідомленнями А.Г.Чижова (Запорізька обл.), краще перенесли посуху і дали врожай сорти смородини, щеплені на йошті.

Ще з власних спостережень: краще витримали спеку 1999 року кущі, вирощені із сіянців (знаходжу сіянці і розсаджую їх). Серед них траплялися великоплідні, які започаткували нові власні сорти: Гетьман Мазепа, Гетьман Виговський.

Зацвітають сіянці на 4-й рік, але про якість і величину врожаю можна судити з наступних плодоношень. Учені пишуть, що природа гігантизму плодів такої рослина як чорна смородина не з’ясована. Добрий агрофон її не гарантує, у чому я сам переконався. Із відомих великоплідних сортів цю властивість у мене добре підтвердили: Селеченська, Вологда, Билинна. Гірше — Кентавр, Пігмей, Надія, Дочка Ворскли, Екзотика.

Щоб полегшити турботи по вирощуванню чорної смородини

Багато садівників-аматорів звертаються до мене із запитанням, що робити, щоб чорна смородина родила? Скажу про інше — від яких турбот я позбувся чи в який спосіб полегшив їх собі.
Розміщуючи кущі так, щоб вони були затінені з середини дня, зменшую потребу в поливах. Зокрема Чорний король та солодкий англійський сорт Кент біля північної стіни будинку вродили в 1999 році взагалі без поливів і якість врожаю не погіршилася. Крім того, у тіні кущі менше загущуються, полегшується обрізування. Вирощуючи пізні сорти, вважаю допустимим поєднання збирання врожаю з обрізуванням кущів. Крім того, знімати ягоди із зрізаних гілок легше, ніж з кущів.

Урок по догляду за чорною смородиною

Давно не обприскую смородину. Сорти, що хворіють, просто видаляю. Кущів не обкопую, а залужую і не мітлицею, яку так часто рекомендують і яка вигоріла влітку 1998 і 1999 років, а травою тонконіг. Вона висока, але ажурна й не притіняє нижніх гілок. Та ще й пирій пригнічує, у чому я також переконався. Цілина полегшує утворення самосіву, про використання якого я вже згадував.

Для кращого затримання у пристовбурних кругах води, снігу, для зручності під час мульчування корисний бар’єр навколо куща чорної смородини. Але замість обваловування обгороджую кущ кільцем із бляхи, наприклад старим тазом без дна. Крім того, цей бар’єр 1 підтримує звисаючі гілки.


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *