Мені дуже подобається видання «Бабусин сад», особливо статті про городництво. Багато читав про окремі види добрив, але однієї загальної статті про них не було.
Хочу дізнатися: скільки поживних речовин міститься в органічних добривах, зокрема у кожному тваринному гноєві (ВРХ, конячому, козячому, овечому, свинячому, пташиному і кролячому). Я впевнений, що ця інформація стане в пригоді багатьом городникам і дасть змогу використовувати найкраще співвідношення органічних добрив різних видів для підживлення сільськогосподарських культур.
Серед агрозаходів, що забезпечують оптимальні умови росту і розвитку сільськогосподарських культур, використання органічних добрив посідає одне з чільних місць. Органічні добрива — це рештки рослинного і тваринного походження, які зазнали певних перетворень під дією мікроорганізмів. Найбільш відомі з них: гній, перегній, гноївка, пташиний послід, торф і торфові компости, фекалії, сапропель, компости, сидерати.
Органічні добрива містять усі необхідні для рослин елементи живлення в органічних і мінеральних сполуках. Строк їхньої дії — декілька років і залежить від того, як швидко мінералізуються органічні сполуки у грунті. За систематичного внесення їх підвищується вміст гумусу, поліпшуються структура та водно-фізичні властивості грунту. Ці добрива зменшують кислотність грунту, збільшують його буферність та підвищують мікробіологічну активність. Вони містять велику кількість фізіологічно активних речовин, які збільшують урожайність культур, сприяють більш ранньому достиганню.
Слід пам’ятати, що неправильне зберігання й використання органічних добрив може призводити до забур’янення полів, забруднення продукції та питної води шкідливими мікроорганізмами, нітратами, аміаком тощо.
Найцінніше органічне добриво — гній. Він складається з твердих і рідких виділень тварин та підстилки (солома, торф, тирса тощо). Підстилка вбирає рідкі виділення тварин і запобігає втратам цих компонентів та азоту.
Багатьох власників присадибних ділянок, садівників, дачників хвилює питання: чи не шкідливо для здоров’я вносити під садово-городні та ягідні культури свіжі органічні добрива, як знешкодити патогенні організми, що в них містяться.
Гельмінтологічні дослідження свідчать, що в 100 г сирого осаду стічних вод міститься 66 яєць різних геогельмінтів. Під час термофільного бродіння їхня кількість зменшується наполовину, а загальна кількість мікробів — від 100 до 20 тис. Найпоширеніший спосіб знезараження — використання негашеного вапна. Наприклад, за вологості твердої фракції гною до 85 % норма внесення негашеного вапна повинна становити близько 15—20 % загальної маси. При цьому в бурті, де він зберігається, температура підвищується до 60° і навіть більше, що забезпечує повну дегельмінтизацію добрив.
Практично це роблять так. На майданчику для зберігання гною розстеляють шар соломи, торфу, тирси (30—40 см). На нього кладуть тверду фракцію гною вологістю до 70 % і формують штабель висотою до 2 м і шириною 2,5— 3,5 м. Термін зберігання гною в штабелі у теплу пору року — 2, у холодну — 3 місяці. Початком знезараження слід вважати той момент, коли температура в штабелі підвищиться до 60°С.
Гній від різних тварин зберігають і використовують по-різному. Його необхідно відповідно підготувати до внесення, бо свіжий гній недоцільно використовувати під більшість культур. Основною метою приготування і зберігання гною є мінералізація органічної речовини для збільшення доступності поживних елементів, знищення шкідливої мікрофлори і найпростіших (гельмінтів та патогенних мікроорганізмів), зменшення кількості насіння бур’янів, здатних до проростання. Залежно від ступеня мінералізації органічної речовини розрізняють такі види гною (від усіх видів тварин): свіжий, напівперепрілий, перепрілий, перегній.
Свіжий, або слаборозкладений. Це гній, який не зазнав мікробіологічних перетворень під час зберігання. Солома в ньому не втратила свого кольору і міцності. Не рекомендується для внесення під більшість культур, оскільки мінералізація органічної речовини в ньому потребує деякого часу, отож більшість поживних речовин ще недоступна для рослин. Крім того, у ньому багато насіння бур’янів, здатного до проростання. Використовуючи такі добрива, можна забруднити продукцію найпростішими. Свіжий гній доцільно вносити тільки з осені під оранку або перекопування. А ті його види, що швидко розкладаються (кінський, овечий), можна використовувати й у свіжому вигляді.
Напівперепрілий. Солома в ньому має темно-коричневий колір, втрачає міцність і легко розривається. У процесі отримання такого гною втрачається 10—30 % його початкової маси внаслідок розкладення органічної речовини. Поживні елементи перебувають у більш доступних сполуках, але частина азоту втрачається. Цей вид гною вносять майже під усі культури.
Перепрілий гній. Органічне добриво у вигляді однорідної маси, без залишків соломи або інших видів підстилки. За рахунок мінералізації органічної речовини втрачається до 50 % загального азоту. Цей вид гною можна використовувати під усі культури.
Перегній. Сипка, однорідна, темна маса. У процесі його одержання втрачається 75 % початкової маси гною.
Для підготовки гною до внесення застосовують три основні методи: рихлий, або гарячий; щільний, або холодний; змішаний, або рихло-щільний. Усі вони призначені для створення оптимальних умов життєдіяльності різних груп мікроорганізмів, які беруть участь у переробці органічних добрив.
Рихлий, або гарячий спосіб зберігання. За такого способу гній зберігають у розпушеному стані. Кисень повітря вільно надходить у масу добрива, що сприяє активній діяльності аеробних мікроорганізмів, які швидко переробляють органічну речовину. Температура гноєвої маси іноді досягає 70°С. Органічна речовина швидко мінералізується, гинуть шкідлива мікрофлора і найпростіші. Добриво готове до використання через 1—3 місяці після закладання на зберігання. Це найшвидший спосіб приготування органічних добрив, але втрачається багато (до ЗО %) азоту і органічної речовини.
Щільний, або холодний спосіб. Гній ретельно ущільнюють, щоб зменшити надходження кисню з повітря всередину бурта. При цьому розвиваються анаеробні мікроорганізми, які переробляють органічну речовину набагато повільніше, але втрати її та азоту набагато менші (азоту — не більше 10 %). Строк підготовки добрива до внесення — 7—9 місяців. Недолік такого способу — тривалий період підготовки й неповне знищення насіння бур’янів та шкідливих організмів.
Щоб зменшити недоліки перших двох способів підготовки гною до внесення, використовують комбінований метод.
Рихло-щільний, або комбінований метод. Полягає в тому, що гній спочатку розміщують вільно, поки він не «розігріється», а через декілька днів ущільнюють. При цьому гинуть насіння бур’янів та шкідливі організми, зменшуються втрати азоту й органічної речовини. Термін зберігання такого гною — 4— 6 місяців. Слід зазначити, що у приватних, присадибних господарствах цей спосіб найбільш поширений і раціональний. Гній спочатку складають без ущільнення, але поступово, у міру надходження нових його порцій, нижні шари ущільнюються.
Особливості використання органічних добрив залежать від їхнього виду. Розглянемо основні види органічних добрив, що використовуються в землеробстві.
Твердий гній (великої рогатої худоби, кінський, свинячий, овечий тощо). Залежно від виду тварин містить таку кількість поживних речовин: свіжий гній ВРХ — азоту 0,47, фосфору — 0,26 і калію — 0,50 %; коней — відповідно 0,60, 0,20 і 0,54 %; свиней — 0,50, 0,20 і 0,54 %; овець та кіз — 0,90, 0,20 і 0,60 %. У гної великої рогатої худоби та свиней багато води, він повільно мінералізується у грунті, а діє 2—3 роки. Вносити краще з осені під оранку або перекопування (на грунтах легкого гранулометричного складу можна й навесні). Норма внесення — 200—400 кг на сотку. Основним недоліком цього виду органічних добрив є велика кількість здатного до проростання насіння бур’янів.
Кінський і овечий гній містить менше води і більше сухої речовини, тому в грунті мінералізується швидше. Його дія триває, як правило, не більше двох років. За рихлого способу зберігання це добриво дуже розігрівається, тому його використовують у парниках як біологічне паливо. Норма внесення у відкритому грунті — 250—500 кг на сотку.
Гноївка. Швидкодіюче органічне добриво, що містить: N — 0,20, Р205 — 0,05, К20 — 0,40 %. Ефективно забезпечує рослини поживними елементами, але діє нетривало. Використовують в усі строки, але для підживлення необхідно розводити водою у 3—5 разів. На присадибних ділянках застосовувати гноївку складно, тому що немає спеціальних резервуарів для зберігання і пристроїв для рівномірного внесення. Рідкі органічні добрива доцільно використовувати для приготування компостів.
Пташиний послід. Один з найцінніших і швидкодіючих видів органічних добрив. Вміст елементів живлення у пташиному посліді залежить від виду птахів та кормів, якими їх годують: N — 0,5—1,6, Р205 — 0,5—1,5, К20 — 0,6-0,9 %. Його можна вносити будь-коли і різними способами, але обов’язково загортати в грунт. Під перекопування вносять 100—200 кг на сотку (у розрахунку на природну вологість). Оскільки це добриво швидкодіюче, доцільно використовувати його у підживленнях. Для цього краще розводити пташиний послід водою у . співвідношенні 1:20. Його настоюють 5—7 днів і використовують під усі городні культури. За такого способу і приготування підвищується доступність поживних речовин добрива та утворюються фізіологічно активні речовини, які прискорюють і ріст і розвиток рослин.
Пташиний послід можна придбати в спеціалізованих магазинах, куди він надходить з птахофабрик у висушеному вигляді. Норму внесення такого добрива треба зменшити в 1,5—2 рази порівняно з вищезгаданою.
Останнім часом на основі пташиного посліду на птахофабриках створено нове концентроване гранульоване добриво купогран — курячий послід гранульований. Вміст основних поживних елементів у ньому: N — 4 %, Р205 — 3,4 і К20 — 1,5—2 %. Норма внесення — 10— ЗО кг на сотку.
Сапропель — донні відкладення прісноводних водойм. Органо-мінеральне добриво, яке має різні відтінки забарвлення — від рожевого до коричневого. Вміст основних поживних елементів у сапропелі такий: N — 0,6—4,6, Р205 — 0,17—0,30 і К20 — 0,20—0,30 % (залежно від родовища). Доступність азоту й фосфору в сапропелі в 2—3 рази менша, ніж у гної. Його краще використовувати для приготування компостів та на піщаних і супіщаних грунтах у таких нормах, як і гній.
Фекалії. Сеча і кал людини, змішаний з іншими нечистотами. У фекальних масах міститься: N — 1,0—1,1, Р205 — 0,26, К20 — 0,22 %. Високий вміст поживних елементів робить фекалії цінним органічним добривом, але використовувати його можна лише після тривалого компостування з метою знезараження. Тому вносити це добриво рекомендується тільки восени з обов’язковим загортанням у грунт.
Під овочеві культури, які споживаються у сирому вигляді, ці добрива вносити не можна з санітарних міркувань. Найкращий і більш безпечний спосіб використання фекаліїв — компостування.
Торф. Залежно від виду і типу рослинності, з якої він утворився, торф містить: N — від 0,8 до 3,3%, Р205 — 0,06-0,50 %, К20 — 0,10—0,15 %. Верхові торфи мають дуже кислу реакцію середовища (рН від 2,8 до 3,5). У низинних торфах вона підвищується до 4,7—-5,5. Поживні елементи в торфах перебувають у сполуках, які повільно засвоюються рослинами. Тому після добування торф необхідно деякий час зберігати в буртах з доступом повітря для розкладення органічних сполук і збільшення доступності поживних речовин. Розкладаються і деякі токсичні для рослин сполуки. Позитивно впливає на якість торфу й промерзання.
Основним недоліком торфу як добрива є його висока кислотність, особливо верхового. Отож застосування його часто не тільки не підвищує, а, навпаки, зменшує урожайність сільськогосподарських культур.
Торф доцільно використовувати для компостування або в підстилку худобі. Компости з торфом за ефективністю не поступаються гноєві.
Компости. Останнім часом ціни на гній та інші види органічних добрив досить високі й не кожний господар може придбати необхідну кількість. Якщо гною мало, його доцільно використовувати для приготування компостів.
Компости отримують змішуванням торфу, соломи, опалого листя, бур’янів, кухонних відходів з різними видами гною, фекаліями, які прискорюють процес компостування. До них також додають розмелену крейду, фосфоритне або кісткове борошно, мінеральні добрива для збільшення вмісту поживних елементів та зменшення кислотності. Суміш можна зберігати рихлим, щільним або комбінованим способами. Компост вважається готовим до використання, коли вся його маса стане однорідною й розсипчастою. При цьому гине основна маса насіння бур’янів і шкідливих організмів.
У компостах міститься: N — від 0,3 до 3 %, Р205 — 0,2—1,2 %, К20 — 0,1—1,5 % залежно від компонентів, з яких вони складаються. Вносити компости найкраще з осені під зяблеву оранку або перекопування і навесні під перекопування. Вони готові до використання через 4—10 місяців після закладання.
