Гуси — рентабельна птиця

Не рентабельні качки. Їдять, правда, менше, коли поблизу є річка чи водойма. Зате м’яса з качки дві лопатки і… все. Та і яєць качки несуть небагато.

Дещо виділяються індики. Хоч кормів і догляду потребують багато, зате ростуть швидко і добре набирають у вазі.

Та найрентабельнішим є гусяче стадо. З гуски і м’ясо, і яйця, і пух та пір’я. Та й птиця сама собою не вередлива. Є водойма чи річка — добре. Немає — обходиться невеличкою копанкою. Тим-то саме про гуску та її вигоду на пташиному дворі хочеться повести мову.

Той, хто будь-коли розводив гусей, не міг не помітити, як швидко ростуть і набирають ваги гусенята, особливо після двадцятиденного віку. Через 2—3 місяці після інкубації гусеня вже має 3—4 кг.

Середня маса дорослих гусей, коли вони повністю вберуться у пір’я, залежно від породи, гуски — 5—6, гусака — 6—7 кг. До того ж майже весь період інтенсивного росту гусенята здебільшого пасуться на вигоні, поїдають подрібнену траву та бур’ян і тільки десь хтось підгодовує молодняк заминкою.

Отже, утримуючи, скажімо, 30—40 гусенят, за літо можна мати щонайменше центнер дієтичного м’яса, не кажучи вже про пір’я та пух. Це практично одна літрова банка тушкованого м’яса на кожен день на весь зимовий період. Вигідно? Ще б пак!

А щодо пуху, то тут слід сказати. У свій час в Угорщині доводилось бачити, як скубуть живих гусей. Саме так. З гуски за літо двічі знімали пух. Перший раз, коли гусці виповниться 100 днів, другий —120—130. Робили це з таким розрахунком, щоб до осені птиця знову одяглась у тепле пір’я. З гуски чи гусака виходить 50—80 г пуху і 200—300 г пір’я, яке також ціниться.

З гусячого пір’я та пуху виготовляють подушки, ковдри, куртки, ясики, хустки, кофти. Якщо врахувати, що вироби з гусячого пуху та пір’я на ринку ціняться, то й рентабельність стада підвищується.

Яєць гуси, як відомо, несуть небагато — 15—20 штук у кращому випадку, якщо птиця добре доглянута. Але їх якраз вистачає на нове стадо, якщо через зиму утримувати 3—4 гуски і гусака.
Щодо порід, то в Україні, зокрема на Поділлі, найпоширеніші гуси великої сірої, холмогорської, ро-менської породи, а також гергели. Це малорухомі, м’ясні, хоч дуже крикливі гуси. Можна стріти також гусей маловідомих, але цінних порід, зокрема, переяславських, тулузьких, зрідка — рейнських.

Не зайвим, думаю, було б зауважити таке. Використовувати гусей на м’ясо слід двома способами. Перший, коли дорослий молодняк ріжуть і переробляють на консерви, і другий — періодичне використання гусей у міру потреби м’яса.

Тим-то гусей, які призначені на м’ясо, не слід різати з вигулу. Завбачливі господарі завжди виділяють їх із стада і кладуть у клітку на відгодівлю. Протягом місяця їх годують поживними вітамінними кормами, а вже потім ріжуть, 3 гуски чи гусака, крім добротного м’яса, одержують до 2 кг гусячого жиру, який також ціниться.
Як бачимо, розведення та утримання гусей — справа корисна й вигідна, а також досить рентабельна. І якщо додати, що гарна гуска і гусак — чудова окраса пташиного подвір’я, то розводити гусей слід неодмінно.