Тубероза: особливості вирощування на власних ділянках


Тубероза (поліантес бульбоутворюючий) — у природі багаторічна трав’яниста рослина з цибулиноподібними бульбами, прикореневими лінійними листками, високим (до 100 см) квітконосом, на верхівці якого попарно розташовані близько 20— ЗО бутонів. Квітки в діаметрі 4—6 см, пахучі. Одночасно їх розкривається 4—10 шт. За формою нагадують квітку білої водяної лілії, цвітуть 3—4 дні, а в цілому суцвіття квітує до 2 тижнів. Стільки ж стоїть зрізане суцвіття у воді. Якщо на 1 л води додати 1 столову ложку оцту, то стоятимуть квіти ще довше.

Під час розмножування запорукою успіху є якісний садивний матеріал. Цибулини діаметром 2—4 см забезпечать квітування рослин, але воно буде різнитися як якістю, так і строками. Тому перед садінням цибулини слід розсортувати за величиною, щоб на грядці могутніші рослини не притінювали слабкіших. Садять неглибоко, а так, щоб над цибулиною був шар землі 1,5—2 см. Дрібних діток не раджу садити взагалі. Цибулини висаджують на грядці з міжряддями 15 см, а між рослинами в рядку має бути не менше 5 см.

Тубероза світлолюбна, тому розташовувати грядки слід на осонні. Її коренева система настільки могутня, що утримує квітконоси у вертикальному положенні і лише сильний вітер з дощем можуть їх зігнути, але не зламати.

Неглибоке садіння потрібне ще й для того, щоб за необхідності можна було регулювати кількість діток (тубероза дуже плодюча і дає їх до 18—20 шт.). Для цього від цибулини відгортають землю і
видаляють зайві дітки, а залишають 5—6 перших, найбільших. У такий спосіб забезпечите себе добрим садивним матеріалом для наступного року.


Відламані дітки можна не викидати, а посадити в грунт, і до осені з них виростуть цибулинки. Якщо квітконос у рослини слабенький, то його також варто видалити, це позитивно позначиться на рості залишених діток.

Тубероза зручна у вирощуванні тим, що, крім прополюювання, поливання і удобрення, їй більше нічого не потрібно. Удобрюю 3—4 рази за вегетацію нітроамофосом. Вносити лише азотні добрива не раджу, бо від них витягуються і втрачають міцність квітконоси.

Шкідників у туберози немає, навіть ненажерливий медведик тікає з її ділянки. Захворювання за 4 роки вирощування також ще не спостерігала.

Висаджувати цибулини в грунт слід як тільки мине загроза приморозків. Перед висаджуванням (тижнів за два) цибулинки слід «пробудити», прогрівши їх за температури 25°С у перепрілому листі, вологій тирсі або моху. Інакше вони будуть дуже довго сходити (1—2 місяці), пізно зацвітуть. Ранішого цвітіння можна добитися, висадивши цибулини в теплі грядки (від розкладання органіки) або під плівку.

Викопують цибулини до настання приморозків. Висушують при температурі не нижче 40—45°С. Висушені листки обрізують до 2 см, а коріння до 0,5 см. Зберігають цибулини за температури 20— 25°С, не відокремлюючи діток, щоб не засохли. Відламують їх навесні, за 2 тижні до садіння або пророщування, щоб встигли зарубцюватися місця відломів.

Тубероза може добре розвиватися й квітувати в кімнатних умовах на світлому і теплому підвіконні.

Можна також вирощувати її як вигінну культуру.




Поділитись своєю думкою