Насамперед зауважу, що плодоносний сад потребує більше уваги і 1 затрат праці на догляд за деревами, ніж молодий. Крім обрізування крони, біління штамбів та обкопування пристовбурних кругів, поливу та підживлення дерев, є ще цілий ряд обов’язкових агрозаходів, які позитивно впливають на ріст і розвиток дерев, їхнє плодоношення, а, відтак, і на врожайність саду чи навіть окремих дерев.
Отже, про все потроху і, як кажуть, по порядку.
Для робіт у саду немає міжсезоння
Якщо котрийсь садівник вважає, що основні роботи в саду проводяться навесні та восени, а взимку та влітку можна спочивати, то він дуже помиляється. У ці періоди роботи в садах, а тим більше плодоносних, мабуть більше, ніж навесні та восени. Судить самі.
Плодові дерева звільнились від урожаю, обсипалося з них листя. Дерева входять у так звану зимову сплячку. Але перед цим їм треба зробити полив, згребти і прикопати листя та інші рештки, якщо їх не закомпостували.
Восени та взимку можна прорідити крони, де вони загущені або вплітаються в сусідні дерева, обв’язати штамби, зокрема молодих дерев, щоб не погризли зайці. У міжряддях розставити щити чи розкласти купи хмизу для снігозатримання. Ущільнити сніг навколо стовбурів, щоб до кори не проникали миші.
У другій половині лютого, коли настають відлиги, не зайвим буде нагорнути під дерева снігу і полити його водою, щоб створити своєрідну холодну «шубу» з льоду, яка затримає прогрівання дерева та грунту, допоможе змістити початок сокоруху, а, відтак, дерева не зазнають шкідливого впливу весняних заморозків у період квітування, які щороку завдають великих збитків.
На цей період припадають обрізування дерев, біління штамбів та скелетних гілок, очищання дерев від гнізд білана та інших шкідників, знімання сухого листя, муміфікованих плодів, зішкрібання старої кори, розчищання пеньків, дупел тощо, а також обприскування дерев отрутохімікатами.
З появою перших листочків не завадить вдруге обприскати крони дерев та пристовбурні круги, де зимують квіткоїд чи інші шкідники, щоб зменшити їх міграцію на дерева.
Черговим агрозаходом буде обробіток або задерніння міжрядь у саду, якщо ці заходи не виконані восени. Невеликі ділянки міжрядь слід перекопати. Але робити це треба не вздовж міжрядь, а радіально до центра усього підкронового круга. При цьому менше будуть пошкоджені корені дерев, які в кісточкових розгалужуються переважно в орному шарі.
Щодо задерніння, особливо коли сад дещо загущений, то воно бажане і корисне на Поліссі і в Лісостепу, і зовсім не потрібне в південних регіонах. Тут хотілось би звернути увагу на таке. За останній час для задерніння міжрядь досить широко рекламують мітлицю, хоч є багато придатних трав, зокрема бобових та злакових. Але ж давайте подивимось, що таке мітлиця і що вона дає. Це низькоросла густа трава, що утворює суцільну дернину товщиною 6—8 см, в якій не сотні, а тисячі переплетених тоненьких корінців, що перетворюють її у непроникну. А земля в міжряддях має дихати, вбирати і зберігати вологу, забезпечувати як аеробний, так і анаеробний процеси перегнивання корінців, різних решток і тим збагачувати грунт на гумус. Мітлиця цьому аж ніяк не сприяє.
Інша справа задерніння прямостоячими чи кущовими як лучними, так і посівними травами. А ще краще — бобовими, зокрема люцерною та люпином, а також конюшиною. Але й тут перевага за люцерною, коріння якої проникає в глибокі шари грунту — до 2 м. Це особливо важливо на важких глинистих грунтах. Проникаючи на таку глибину, коріння люцерни, крім сприяння аерації, збагачуватиме грунт на азот та інші поживні речовини, необхідні деревам. Та й скошений травостій бобових трав дасть користь, якщо його прикопати чи висушити на сіно, яке тимчасово відіграватиме роль мульчі.
Але найкраще все-таки, на мій погляд, коли міжряддя в обробітку. Навесні тут чистий пар, а влітку можна садити чи сіяти просапні тіневитривалі культури. Тоді й для дерев добре і для господаря вигідно.
Окультурення саду
Аспектів тут кілька. По-перше, поліпшення сортності дерев, які давали б кращі, смачні, а головне — лежкі плоди. По-друге, омолодження саду та перещеплення дерев. Третє — це довговічність саду, яка залежить від багатьох факторів. Нарешті, культура саду — це рівень знань, уміння і працелюбність самого господаря.
Тепер щодо сортності дерев у саду чи на дачній ділянці. Здебільшого склалось так, що під час освоювання городніх чи дачних ділянок садили дерева, які вдалось придбати. Тоді мало хто задумувався над сортиментом, якістю плодів, довговічністю дерев тощо.
Згодом ця помилка, як кажуть, дала про себе знати. А ось виправити її, щоб мати в саду чи на ділянці повноцінні дерева, не зовсім легко, хоча треба. Тож спробую дещо роз’яснити в цьому плані.
Насамперед про сорти плодових дерев. Вони мають бути ранньостиглі, середні і пізні. Більшість дерев повинна давати плоди осінньо-зимових сортів, як правило, лежких, які б зберігалися майже до нового врожаю. У помології яблуні — це Айдаред, Кальвіль сніговий, Ренет ландсберзький, Джонатан; груші — Деканка зимова, Бере Арданпон, Пасе Крассан та інші (набір сортів примірний). Ранніх, літніх та осінніх сортів цілком досить одно-го-двох дерев певного сорту. А ще краще мати багатосортові дерева, які б давали плоди в різні строки їхнього достигання та споживання.
Те ж саме стосується слив, абрикосів, вишень, черешень. Добір сортів має бути таким, щоб плоди споживати як свіжими, так і переробленими. Ягідники бажані в такому ж сортименті.
Перещеплення дерев у значній мірі залежатиме від їхньої сортності. Необхідність тут має бути виваженою, бо перещеплення на кілька років виведе дерево з плодоношення.
До омолодження дерев у саду чи на ділянці вдаються тоді, коли воно явно потрібне: дерева помітно знизили плодоношення, чахнуть і засихають верхівки, достроково обсипається листя, на скелетних гілках виростають «вовчки» тощо. В інших випадках достатньо буде добре полити та підживити дерева органічними і мінеральними добривами.
Щодо довговічності саду, то дерева будуть рослі і міцні, якщо вони добре і правильно доглянуті, обкопані, проріджені, вчасно политі, захищені від шкідників і хвороб тощо. Досить помітний вплив на довговічність має регулювання плодоношення та навантаження врожаєм. Адже нерідко буває, що плодове дерево, зокрема слива, одного року рясно вродило, а на другий — всохло. Тим-то кількість плодів, залишених для достигання, має бути такою, щоб дерево могло забезпечити їхнє живлення без шкоди для свого розвитку.
Отже сад, на мій погляд, це — живий організм, який потребує постійної уваги і кваліфікованого догляду, високої культури садівництва і грамотних агротехнічних заходів протягом усього періоду його росту і розвитку. Тому ножа, пилку, секатора, а також лопату, як попереджав І.В.Мічурін, не слід випускати з рук за будь-якої пори року. Але поводитись з цими інструментами треба обережно й виважено. Тоді й сад буде культурним, урожайним, а, головне, довговічним.
