Кизил поширюється в Україні


Про кизил пописано чимало, в тому числі і в нашому журналі. То чому ж ця цінна культура досі малопоширена? Згоден, що є деякі труднощі розмноження. Але оце і все1 Хто хоч раз покуштував компот, кизилове варення або стиглі ароматні плоди, той назавжди залишиться прихильником кизилу.

Дерен, або кизил, добре знайомий мешканцям Правобережної України, де він росте у природних насадженнях і садах. На Харківщині це — інтродуцент, тобто завезений сюди людиною. Першими осередками кизилу на Лівобережжі були поміщицькі маєтки, як, наприклад, теперішні дендропарки «Тростянець» Ічнянського району Чернігівської області, Красно-кутський на Харківщині тощо. Звідси він поступово поширився далі.

Близько 200 років вирощують кизил на Краснокутщині. Вивчивши всю популяцію кизилу Красно-кутського дендропарку, насадження на присадибних ділянках, я прийшов до висновку про перспективність цієї плодової культури на Харківщині.

У Краснокутському дендропарку на кращих деревах маса плодів становить 1,4—2,8 г, довжина — 16,5—22,5 мм, ширина — 7,5—15,5 мм, маса м’якуша — 73,6—90 %, відношення довжини плоду до його ширини 1,3—2,2. Вміст сухих речовин у плодах — 16,7—19,1 %, загальна кількість цукрів — 9,1— 10,4%, кислотність — 3,35—3,45 %, вітаміну С — 80,0—97,4 %. На жаль, кизил тут пригнічується іншими, більш сильнорослими деревами, грунти бідні (змиті сірі лісові), тому урожай плодів відносно невисокий — до 6—15 кг з дерева.


Інша картина на присадибних ділянках. Тут знайдено декілька великоплідних урожайних форм кизилу. Середня маса плодів 4,4—5,3 г, урожайність 18— 24 кг з 20—30-річних дерев. Всі вони великоплідні, урожайні, пристосовані до місцевих природно-кліматичних умов і можуть бути маточно-насіннєвою базою для створення майбутніх кизилових садів.

За час спостережень були і сприятливі, і несприятливі роки. Проте кизил плодоносив щорічно, хоча і з різною інтенсивністю, причому урожайність та якість плодів вищі у більш вологих умовах. Тому хоч ця культура в природі росте на сухих схилах, все ж у саду слід подбати про вологозабезпечення рослин.

В обстежених насадженнях кизилу засоби захисту рослин жодного разу не використовувалися. Обрізування мінімальне: видалення сухих та поламаних гілок. Вирощують кизил у кущовій формі або деревцем з низьким штамбом до 40—50 см.

Уже декілька років ми інтенсивно розмножуємо виділені великоплідні форми кизилу. Вирощують їх багато садівників Харківщини. Певен, що через деякий час кизил займе чільне місце в садах Слобожанщини.

Закладаючи кизиловий сад, пам’ятаймо, що ми його створюємо не тільки для себе, а й для наших нащадків. Адже за довговічністю з кизилом може позмагатися хіба що волоський горіх.




Поділитись своєю думкою