Гадаю, що не лише для мене, а й для багатьох тисяч садівників та городників актуальне питання: як поліпшити структуру земельних ділянок, чим їх удобрити. Адже не секрет, що членам садівничих товариств найчастіше виділяли землі, непридатні для загального користування. Тому кожному садівникові і городнику доводиться самотужки перетворювати ці неугіддя на родючі садово-городні ділянки. Грунти навколо Вінниці важкі, суглинкові, тому без поліпшення структури годі розраховувати на високі врожаї.
Якщо раніше можна було виписати в колгоспі або придбати в селі машину-другу гною, то зараз внаслідок різкого скорочення поголів’я худоби він став великим дефіцитом. Отож вся надія на власну винахідливість.
Окрім садової ділянки, у мене є ще й город. І ось вже кілька років висіваю як сидерат гірчицю білу. Торік після викопування картоплі наприкінці серпня в той же день розсіяв насіння гірчиці наполовину з селітрою, по 300-400 г насіння на сотку. Заволочили бороною, і на цьому перший етап завершився.
Вже 5 жовтня (я веду щоденник усіх городніх робіт) гірчиця мала висоту від 80 до 110 см і почала цвісти. Запросив тракториста зорати город, а трактор ніяк не може переорати таку велику масу. Почав скошувати гірчицю косою, і знову трактор не приорює. Довелося скошувати її в три рівні, а трактористові відчепити передплужники, і лише тоді вдалося приорати всю біомасу. Можна було б зробити це й пізніше, у кінці жовтня чи на початку листопада, адже вона не боїться перших морозів. Але тоді стебла стали б грубшими і до весни не встигли перегнити. Багато про використання в якості сидерата такої культури як гірчиця можна знайти на сайті Rivnist.in.ua.
Отже, приорана біомаса забезпечила землю органічними добривами, еквівалентними внесенню тонни гною на сотку. Крім того, гірчиця очищає грунт, допомагає позбутися на городі злісних бур’янів, зокрема пирію, осоту та інших. На жаль, вона не може «подолати” березку, бо у неї надто глибоке коріння. У ці ж строки ми посіяли гірчицю в саду. Вона також дала багато зеленої маси, яка до весни встигла перегнити.
Навесні минулого року я спробував знову посіяти гірчицю на ділянках, відведених під помідори, перець та капусту. 11 березня, по мерзлій землі, висіяв її в суміші з селітрою, і вже до 15 травня (до початку садіння розсади цих овочів) гірчиця зацвіла й дала приріст до 75 см. Таким чином, мені вдалося отримати один урожай овочів і два — гірчиці. Водночас земля збагатилася на органіку, що, безперечно, сприяє підвищенню врожайності.
Насіння гірчиці я купую у дослідному господарстві Вінницького Інституту кормів Академії аграрних наук України, яке спеціалізується на вирощуванні його, а також сої.
Хочу застерегти від помилки, якої сам припускався. Насіння гірчиці дуже дрібненьке і його важко рівномірно розсівати. Тому гірчицю слід змішувати з міндобривами чи піском, але ні в якому разі не загущувати посівів, бо тоді зменшується урожай зеленої маси.
І ще одне. Моєму садові 20 років. І хоч ми удвох з Василем Миколайовичем Яропудом, відомим в Україні спеціалістом з садівництва і моїм давнім другом, його щороку обрізуємо, все ж під деревами не можна нічого виростити. Я знайшов вихід: щороку висіваю під ними горох. Він не дає змоги бур’янам проростати і до того ж дуже декоративний. А коли приїздять з Києва онуки, вони охоче ласують зеленим горошком і смачним супчиком. Гороховиння після обмолоту прикопую під деревами, це збагачує грунт на азот.
Часто спостерігаю, як деякі садівники викидають бур’ян на дороги, створюючи людям незручності, і мимоволі сприяють розсіванню насіння бур’янів. Ми з дружиною всі бур’яни складаємо в спеціальний контейнер, періодично прикриваємо тонким шаром землі, поливаємо розчином селітри. І вже навесні додатково отримуємо чудове органічне добриво.
Василь Кавка,
садівник-аматор, м. Вінниця
