Ще зовсім недавно сортимент груші для Лісостепу та Полісся України був дуже обмеженим, у якому більш-менш повно була представлена лише літня група сортів (Улюблена Клаппа, Мліївська рання, Корсунська). Із осінніх рекомендувались для вирощування в цій зоні лише Лісова красуня та Олександрівна, з яких перший дуже уражується паршею, а плоди другого не відзначаються товарністю та смаком. Зимова група в цих регіонах була представлена лише сортом Бере Арданпон, плоди якого також дуже уражуються паршею.
Тому в селекції груші основна увага приділялась створенню осінніх та зимових сортів, які б відзначалися скороплідністю, високою врожайністю, стійкістю проти хвороб і зимостійкістю, здатністю формувати плоди з високими показниками товарності, маслянистості та смакових якостей при відносно невисоких сумах ефективних температур (2500—2700°С).
Завдяки плідній роботі науковців Інституту садівництва та Львівської дослідної станції садівництва були створені і вивчені в чотирьох еколого-географічних зонах України (дослідне господарство «Новосілки» — північний Лісостеп, дослідне господарство «Дмитрівна» — південне Полісся, дослідне господарство «Фастівське» — південний Лісостеп, Львівська ДСС — західний Лісостеп) ряд нових сортів груші. Результати досліджень використані (як допоміжні) під час внесення до Реєстру сортів рослин України для Лісостепу і Полісся сортів груші селекції Львівської ДСС: осінніх — Вижниця, Трембіта, Смерічка, ранньозимових та зимових — Золотоворітська, Етюд, Черемшина, пізньозимових — Стрийська та Роксолана. До перспективних у цих же зонах віднесені також сорти: осінні — Говерла і Вродлива, зимовий — Сонатіна та пізньозимовий — Християнка. Тривалий досвід вирощування цих сортів у виробничих умовах північного Лісостепу та південного Полісся України переконливо свідчить, що на їхній основі є можливість сформувати сортимент груші для стабільного вирощування високих урожаїв у виробничому та аматорському садівництві плодів, які за товарністю, маслянистістю та смаковими якостями практично нічим не поступаються південному сортименту.
Короткий опис цих сортів
Вижниця — осінній сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування в 1962 р. сортів Бере Гарді та Жозефіна Мехельнська.
Відзначається скороплідністю, високою стабільною врожайністю, відмінними смаковими якостями і високою товарністю плодів, зимостійкістю, практично не уражується грибковими хворобами.
Плоди великі, правильної грушоподібної форми, одномірні з середньою масою 270—300 г, більші — 330— 360 г. Шкірочка середньої товщини, під час збирання врожаю зелена, інколи з легким рум’янком, після достигання — золотисто-жовта, з численними сірими великими крапинками, що створюють ефект оржавлення. М’якуш кремовий, дуже соковитий, ніжний, маслянистий, без грануляцій, відмінного кислувато-солодкого смаку, з досить сильним мигдальним ароматом (4,5— 4,75 бала); містить 9,68—10,4 % цукрів, 0,12—0,2 % кислот, 0,92—1,1,02 % пектинових речовин, 1,78—2,56 мг вітаміну С на 100 г сирої речовини. Період споживання — друга декада вересня — друга декада жовтня.
Дерево швидкоросле, утворює обернено пірамідальну, високозбудовану крону. Пагони середньої товщини, прямі, довгі, молоді рожевуваті, наприкінці сезону — коричнево-жовтуваті. Характерними для сорту є дуже розвинуті підбрунькові подушечки, що створює деякі незручності під час окулірування, тому окулірувати цей сорт краще бруньками з недозрілих пагонів. Плодоносить з 4—5-річного віку, швидко нарощуючи товарну врожайність. Переважаючий тип плодоношення — прості й складні кільчатки, списики, плодові сумки. Виражена здатність закладати плодові бруньки в базальній частині однорічних приростів.
Середня врожайність 277 ц/га, максимальна — 352 ц/га.
Трембіта — осінній сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування в 1961 р. сортів Парижанка та Вільямс.
Відзначається надзвичайною скороплідністю, регулярною врожайністю, відмінним смаком плодів, практично не уражується грибковими хворобами, але не стійкий проти термального запалу листя.
Плоди видовженогрушоподібні, дещо горбкуваті, одномірні з середньою масою 230—240 г, більші 280— 320 г. Шкірочка тонка, але міцна, блискуча, жирнувата, не оржавлена, у період збирання врожаю — світло-зелена, іноді з легким рум’янком, під час достигання — золотисто-жовта. М’якуш дуже соковитий, маслянистий, без грануляцій, відмінного кислувато-солодкого смаку, з легким мускатним ароматом (4,5—5,0 балів); містить 10,87—12,2 % цукрів, 0,18—0,22 % кислот, 1,06—1,23 % пектинів, 1,93—2,08 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — з другої половини жовтня до кінця першої декади листопада. Прекрасно зберігається в холодильниках (+1 —+2°С) до січня.
Дерево середньоросле, утворює широкопірамідальну, компактну негусту, дещо розлогу крону. Плодоносить з 3—4-річного віку, переважно на коротких кільчатках, списиках, плодових прутиках, інтенсивно закладає плодові бруньки і на однорічних приростах. Пагони середньої довжини, досить товсті, дугоподібно підігнуті догори, вкриті густими сочевичками, від чого на дотик шорсткі.
Середня врожайність 296 ц/га, максимальна — 346 ц/га.
Смерічка — осінній сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування у 1961 р. сортів Бере Боск та Парижанка.
Відзначається скороплідністю, високою стабільною врожайністю, достатньо високою зимостійкістю, практично не уражується грибковими хворобами.
Плоди великі, видовженогрушопобіні, з середньою масою 270—290 г, більші — 330—350 г. Шкірочка середньої товщини, гладенька, суха, у період збирання врожаю — світло-зелена, нерідко з легким рум’янком, у стані споживчої стиглості — золотисто-жовта в густих, дуже дрібних підшкірних крапинках. М’якуш білий, соковитий, ніжний, маслянистий, без грануляцій, приємного кислувато-солодкого смаку (4,25— 4,5 бала); містить 8,54—9,6 % цукрів, 0,18—0,22 % кислот, 0,86—0,99 % пектинів, 1,96—2,48 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Термін споживання — друга декада вересня — перша декада листопада.
Дерево середньої сили росту, утворює досить компактну негусту оберненопірамідальну крону. Пагони середньої товщини, досить довгі, дугоподібні, коричнево-бурі. У плодоношення вступає з 5—6-річного віку. Плодоносить переважно на коротких кільчатках, списиках. Інтенсивно закладає плодові бруньки на однорічних приростах.
Середня врожайність 311 ц/га, максимальна — 433 ц/га.
Золотоворітська — ранньозимовий сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування в 1961 р. сортів ПарижанкахОлів’є де Серр.
Відзначається скороплідністю, стабільною високою врожайністю, толерантністю до грибкових хвороб, достатньо високою зимостійкістю.
Плоди великі, одномірні, з середньою масою 230—260 г, більші — 320—360 г, оригінальної айвоподібної форми. Шкірочка середньої товщини, міцна, у період знімання плодів з дерева світло-зелена, під час достигання — лимонно-жовта. М’якуш кремовий, дуже соковитий, ніжний, маслянистий, без грануляцій, відмінного кислувато-солодкого смаку, з приємним мигдальним ароматом (4,5—5,0 балів); містить 9,8— 10,26 % цукрів, 0,16—0,19 % кислот, 1,08—1,54 % пектинів, 2,28—3,08 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Термін споживання — друга половина листопада — початок січня. Вони прекрасно зберігаються в холодильнику (+1 — +2°С), не втрачаючи маслянистості і смакових якостей до квітня-травня.
Середня врожайність 343 ц/га, максимальна —466 ц/га.
Етюд — зимовий сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування у 1960 р. сортів Бере Гарді та Жозефіна Мехельнська.
Відзначається компактністю росту, надзвичайною скороплідністю, високою стабільною врожайністю з перших років плодоношення, товарністю та відмінними смаковими якостями плодів, зимостійкістю і стійкістю проти грибкових хвороб.
Плоди великі, короткогрушоподібні, середньою масою 180—190 г, більші — 260—300 г. Шкірочка середньої товщини, суха, благородно оржавлена, у період знімання з дерева — сірувато-зелена, під час достигання — інтенсивно жовта або оранжева. М’якуш інтенсивно кремовий, майже жовтий, ніжний, соковитий, без грануляцій, дуже приємного кислувато-солодкого смаку, з густим ароматом троянди (4,25—4,75 бала); містить 8,4—9,28 % цукрів, 0,28—0,32 % кислот, 1,12—1,84 % пектинів, 1,16—1,92 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — грудень — середина лютого.
Середня врожайність 373 ц/га, максимальна — 463 ц/га.
Черемшина — зимовий сорт, одержаний від схрещування у 1961 р. сорту Бере Гарді та Жозефіна Мехельнська.
Відзначається скороплідністю, високою врожайністю, відмінними смаковими якостями плодів, зимостійкістю, практично не уражується грибковими хворобами.
Плоди одномірні, широко-грушоподібні з середньою масою 160—170 г, більші — 240—250 г. Шкірочка середньої товщини, щільна, суха, благородно оржавлена, під час знімання плодів з дерева — сірувато-зелена, після достигання — інтенсивно жовта. М’якуш кремовий, ніжний, маслянистий, дуже соковитий, без грануляцій, приємного кислувато-солодкого смаку, з легким ароматом троянди (4,25—4,75 бала); містить 9,1—9,62 % цукрів, 0,32—0,42 % кислот, 1,92—2,46 % пектинів, 1,26—2,02 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — з кінця листопада до середини січня.
Дерево швидкоросле, утворює вузькопірамідальну, середньої густоти високосформовану крону. Пагони середньої товщини, довгі, прямі або дугоподібні, коричнево-бурі. Плодоносить з 5—6-річного віку, швидко нарощуючи товарну врожайність. Переважний тип плодоутворюючої деревини — прості та складні кільчатки, списики, шпорці.
Середня врожайність 274 ц/га, максимальна — 346 ц/га.
Стрийська — пізньозимовий сорт, одержаний від схрещування сортів Бере Гарді та Парижанка.
Дерево швидкоросле, з широкопірамідальною кроною, середньої густоти. У плодоношення вступає рано: на лісовій груші — з З—4 року, на айві — з 2—3.
Сорт досить зимостійкий, не уражується паршею. Плоди видовжено-грушоподібні з середньою масою 260—280 г. Шкірочка досить товста, суха, сірувато-зелена, з легким рожевим рум’янком, під час достигання зеленувато-жовта, оржавлена.
М’якуш кремовий, соковитий, густий, маслянистий, дуже солодкий, з легким мигдальним ароматом.
У звичайному сховищі плоди зберігаються до люто-го-березня, не втрачаючи якостей.
Роксолана — пізньозимовий сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування у 1961 р. сортів Парижанка та Бере Боск.
Відзначається надзвичайною скороплідністю, високою стабільною врожайністю з перших років плодоношення, зимо- та посухостійкістю. Не уражується грибковими захворюваннями.
Дерево швидкоросле, формує оберненопірамідальну, дещо симетричну крону, середнього загущення. Плодоносить з 3—5-річного віку, переважно на простих та складних кільчатках, інтенсивно закладає плодові бруньки на однорічних приростах.
Плоди великі, середньою масою 240—280 г, більші — 320 г, видовженогрушоподібні, під час знімання з дерева — сірувато-зелені, часто рум’яні, із сонячного боку з густим оржавленням, під час достигання — сірувато-жовті. М’якуш зеленуватий, густий, соковитий, маслянистий, без грануляцій, приємного кислувато-солодкого смаку, з легким мигдальним ароматом (4,0—4,5 бала); містить 8,7—9,26 % цукрів, 0.2 -0,42 % кислот, 1,12—1,48 % пектинів, 1,97—3,02 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — з кінця січня до квітня—травня.
Середня врожайність 386 ц/га, максимальна — 197 ц/га.
Говерла — осінній сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування у 1962 р. сортів Бере Конгресу та Бере Боск.
Відзначається надзвичайною скороплідністю, щедрою стабільною врожайністю, великоплідністю, достатньо високою зимостійкістю, толерантністю до хвороб.
Плоди великі або дуже великі з середньою масою 300—380 г, окремі до 600 г, широкогрушоподібні. Шкірочка середньої товщини, міцна, під час знімання з дерева сірувато-зелена, з негустим благородним оржавленням, з яскравим малиново-червоним рум’янком з сонячного боку, під час достигання зеленувато-жовта з інтенсивніше вираженим рум’янком. М’якуш соковитий, маслянистий, приємного кислувато-солодкого смаку, з легким мигдальним ароматом (4,25—4,5 бала); містить 9,62—10,98% цукрів, 0,22—0,28% кислот, 2,06— 2,88% пектинів, 1,66—2,28 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — протягом 2—3 тижнів.
Дерево середньоросле, утворює високу вузь-копірамідальну крону, яка відповідає вимогам інтенсивних технологій із загущеним садінням дерев. Плодоносить з 3—4-річного віку переважно на коротких кільчатках, плодових прутиках та минулорічних приростах. Пагони середньої товщини, досить довгі, прямі, жовтувато-коричневі.
Середня врожайність 301 ц/га, максимальна — 393 ц/га.
Вродлива — осінній сорт ьінтенсивного типу, одержаний від схрещування у 1960 р. сортів Бере Боск та Олів’є де Серр.
Відзначається скороплідністю, високою регулярною врожайністю, компактністю крони, зручної для інтенсивних технологій з ущільненим розміщенням дерев, практично не уражується грибковими хворобами.
Плоди великі або дуже великі, з середньою масою 300—350 г, Окремі — до 550 г, бергамоте- або яблуко-подібні. Шкірочка товста, але не груба, міцна, суха, з негустим оржавленням, світло-зелена, з яскравим малиново-червоним покривним рум’янком на більшій частині плоду. М’якуш кремуватий або білий, густий, дуже соковитий, напівмаслянистий, відмінного кислувато-солодкого смаку, з легким мигдальним ароматом (4,25—4,75 бала); містить 9,76—11,24 % цукрів, 0,18—0,24 % кислот, 1,22—1,64 % пектинів, 1,68— 2,54 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання від знімання з дерева в середині жовтня до середини — кінця листопада.
Дерево швидкоросле, утворює компактну, оберненопірамідальну, дещо асиметричну крону. Плодоносить з 3—4-річного віку, відразу дуже щедро, переважно на коротких кільчатках, плодових прутиках та на базальних частинах торішнього приросту. Пагони середньої товщини, довгі, жовтувато-коричневі.
Середня врожайність 353 ц/га, максимальна — 386 ц/га.
Християнка — пізньозимовий сорт інтенсивного типу, одержаний від схрещування в 1962 р. сортів Жозефіна Мехельнська та Парижанка.
Відзначається скороплідністю, стабільною врожайністю плодів відмінних смакових якостей і тривалого зберігання, зимостійкістю, практично не уражується грибковими хворобами.
Плоди середньої величини (160— 180 г, більші — до 245 г), правильної широкогрушоподібноі форми. Шкірочка тонка, але міцна, суха, без оржавлення, під час знімання з дерева жовтувато-зелена, після достигання — зеленувато-жовта, часто з легким яскраво-малиновим рум’янком з сонячного боку. М’якуш кремовий, дуже соковитий, ніжний, маслянистий, без грануляцій, відмінного кисло-солодкого смаку, з добре вираженим мигдальним ароматом (4,5—4,75 бала); містить 9,32— 9,98 % цукрів, 0,14—0,32 % кислот, 0,94—1,26% пектинів, 1,16—2,86 мг вітаміну С на 100 г сирої маси. Період споживання — з кінця листопада до середини — кінця лютого, а за зберігання в холодильнику (+1 — +2°С) — до кінця березня — середини квітня.
Дерево середньоросле, утворює оберненопірамідальну, міцну крону середніх розмірів. Плодоносить з 5-6-річного віку, переважно на коротких кільчатках і плодових прутиках. Пагони середньої довжини, досить тонкі, зеленувато-жовті.
Середня врожайність 293 ц/га, максимальна — 326 ц/га.
В. П. Копань, К.М. Копань, Ю.Б.Козуліна, Інститут садівництва УААІІ, 03027, Київ-27, Новосілки
