Восени, коли вже зібрано урожай, приємно згадувати про свої агрономічні досягнення, дістаючи з розсолу різні смаковиті делікатеси. За браком часу, якого потребує вирощування овочевої продукції високої якості на дачній ділянці, своїми успіхами я поки що похвалитися не можу, а от мій сусіда у постійному пошуку: сприяє цьому його основний фах фізика-експериментатора, то ж, працюючи біля рослин, без експериментів також обходитися не може. Маючи щедру вдачу, Юрій Олександрович Сєдов раніше пригощав нас супер-ранньою картоплею, вирощеною з розсади, давав можливість милуватися розмаїттям жовтих, чорних та червоних томатів 23 сортів, розкладених на величезному блюді, а також гігантськими шапками цвітної капусти.
А торік здивував нас томатною гіркою діаметром близько 1 м і висотою 1,5 м, яка пістрявіла різнобарвними плодами. Зібрати такий урожай на площі в один квадратний метр (гірка протягом сезону подарувала близько 27 кг плодів), вирощуючи навіть високоврожайні сорти томатів звичайним способом, малоймовірно.
Ніяких секретів господар не тримав, розповідав усім, хто цікавився: «Основу гірки становить стара металева бочка, в якій пробито двадцять отворів. Щоб рослини добре росли, у бочку засипано грунт, добре удобрений перегноєм. У кожний отвір посаджено одну рослину розсади томатів. Бажано використовувати низькорослі сорти, але різні. Завдяки металевій оболонці грунт добре прогрівається, що стимулює ріст рослин. Неодмінна умова: гірку слід добре поливати. Проте робити це дуже зручно, глибоко занурюючи у грунт шланг з металевим наконечником».
Торік експеримент удався на славу. А з того, що на ділянці Юрія Олександровича з’явилося ще декілька бочок, я зробила висновок: у новому сезоні цю ідею буде широко втілено у практику. Спробую скористатися нею і я.
Л.Г.Швецова
На фото: Так виглядає томатна гірка.
