Цибулю-ріпку вирощують на всій території України, але найвищі врожаї з мінімальними затратами вдається одержати у південних областях, де природно-кліматичні умови дають змогу вирощувати її з насіння. Не так давно Україна забезпечувала цибулею більшу частину республік колишнього Союзу, а сьогодні на прилавках дедалі частіше бачимо продукцію з Голландії, Туреччини, Італії, Іспанії, Польщі… Тут е над чим поміркувати вітчизняному товаровиробникові.
Несприятливі погодні умови останніх років, масове поширення шкідників і хвороб, низькі врожаї цибулі й високі ціни на хімічні препарати — усе це призвело до того, що вітчизняна продукція стала дорожчою від імпортної, а відтак неконкурентоздатною. Утворився певний дисбаланс між ціною сільгосппродукції та хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив.
Чи є вихід з цього становища?
Розмірковуючи над цим, ми дійшли висновку, що необхідно по можливості відмовитися від застосування хімічних препаратів. Адже раніше без усякої «хімії» селяни вирощували по 500—600 кг цибулі з однієї сотки. Пригадавши стару приказку, що все нове — це добре забуте старе, ми зробили спробу поєднати сучасну технологію вирощування цибулі з давньою, забутою. Результат перевершив усі сподівання. Протягом останніх п’яти років ми одержуємо високі (600—800 кг з однієї сотки), сталі врожаї, не застосовуючи ні мінеральних добрив, ані хімічних препаратів. Вирощуємо цибулю у помологічному саду, тож особливого догляду не застосовуємо, але основних вимог технології дотримуємося.
Місце під грядки цибулі намічаємо з осені. Зауважу, що найвищі врожаї можна одержати на легких суглинкових грунтах, кислі для цього непридатні. Найкращі попередники — огірки, кабачки, гарбузи, кавуни, дині, помідори, картопля, бобові. Добре росте цибуля після тих культур, під які вносили свіжі органічні добрива. А якщо вирощувати її безпосередньо по свіжому гною, у рослин швидко виростають листки, але зрілі цибулини не формуються. До того ж цибуля, вирощена на удобреному свіжим гноєм грунті, погано зберігається. Якщо ж грунт бідний на поживні речовини і обставини змушують вдаватися до органічних добрив, краще використовувати добре розкладений компост або дво-трирічний перегній. Робити це слід тільки з осені з розрахунку 350—400 кг на сотку.
Цибуля вибаглива до світла, тому в погано освітлених місцях не утворює гарних цибулин. Щоб виростити її міцною і здоровою без застосування отрутохімікатів, необхідно закласти в основу агротехніки такий медичний принцип: хвороби краще уникати, ніж лікувати. Не слід вирощувати цибулю по цибулі. На попереднє місце її можна повертати не раніш як через 3—4 роки.
Щоб знищити шкідників, а також удобрити землю необхідними мікроелементами, виділене під цибулю місце перед осіннім перекопуванням або оранкою ретельно посипаємо деревним попелом із розрахунку одне десятилітрове відро на 4—5 квадратних метрів площі. Зауважу, що тільки сухий, а ще краще —свіжий попіл принесе бажаний результат.
Коли цибулю-ріпку вирощують з сіянки, висаджувати її необхідно напровесні, тільки-но мине загроза затяжних весняних холодів (для центральної частини України наприкінці березня — на початку квітня). Аби уникнути стрілкування, сіянку потрібно облити окропом протягом 1—2 сек. Якщо висадити цибулю-сіянку у більш ранній період, за яким можуть настати тривалі похолодання, цибуля стрілкуватиме і зменшиться урожай навіть тоді, коли сіянку ошпарили окропом. Але не можна й запізнюватися: пізно посаджена сіянка не встигне сформувати міцну кореневу систему до настання літньої спеки.
За 10—14 днів до висаджування сіянку прогрівають за температури 40—45°С протягом 8—12 год. з метою профілактики пероноспорозу та стрілкування, а також для стимулювання росту. Ми робимо це у приміщенні лазні. Можна використовувати й лежанку, російську піч, електрокамін або опалювальні батареї. Після прогрівання сіянку треба перебрати, видалити хворі, надмірно пророслі і висохлі цибулинки. Перерослі можна посадити окремо, вони не дадуть високого врожаю, але для вирощування на перо придатні.
Переважна більшість городників-аматорів не вирощує сіянки, а купує у спеціалізованих магазинах або на базарах. Нерідко при цьому вони припускаються помилки, намагаючись вибрати цибульку дрібненьку, щоб одержати якомога більше цибулин, і справді, цибулин буде багато, а товарної цибулі — мало. Залежно від сорту діаметр цибулинок має становити від 10 до ЗО мм.
Висаджуємо сіянку у вологий грунт за двострічковою (20+40 см) або тристрічковою схемою, КОЛИ ВІН прогріється до 7—8°С. Відстань між цибулинками в рядку — 8—10 см, глибина садіння — 2—3 см, норма витрати садивного матеріалу — 7—10 кг на сотку. Безпосередньо перед висаджуванням борозенки посипаємо подрібненою яєчною шкаралупою і попелом.
Рано висаджену сіянку поливати в зоні помірного клімату, як правило, не потрібно (виняток — південні регіони). Іноді, коли стоїть посуха, слід поливати рослини під час проростання насіння і формування врожаю. Підвищена вологість наприкінці вегетаційного періоду затримує дозрівання цибулин і знижує їхню лежкість.
Через 5—6 рядків цибулі висіваємо 2—3 рядки моркви, тому що її специфічний запах, а також фітонциди цибулі відлякують цибулеву муху.
Догляд за рослинами — це неглибокі (4—5 см) розпушення та боротьба з бур’янами. Побутує хибна думка, що головне завдання розпушування — знищення бур’янів, тому його проводять в міру заростання грядок, У принципі такий підхід можливий, якщо використовують пестициди. У нашій технології передбачено розпушування кірки після кожного дощу, бо вона завдає рослинам більшої шкоди, ніж бур’яни.
Через 2—3 тижні після появи сходів міжряддя посипаємо попелом з тютюновим пилом із розрахунку одне десятилітрове відро на 8 м2, щоб не допустити появи шкідників цибулі. Операцію повторюємо через 2 тижні.
Нерідко дачники і городники в процесі вегетації рослин вищипують пір’ячко цибулі для вживання в їжу. Це призводить до значного зменшення урожайності, крім того, рослини втрачають стійкість проти шкідників. Тому доцільно цибулю на зелене перо вирощувати окремо. Якщо з’являються стрілки, ми їх виламуємо, а одержані з таких рослин цибулини одразу використовуємо в їжу, бо вони непридатні для зберігання.
Запізнюватися із збиранням врожаю дуже небажано, тому що цибулини можуть проростати, а волога погода сприятиме розвиткові різних захворювань, що негативно позначиться на зберіганні цибулі. Ми починаємо робити це на 3—3,5 тижні раніше, ніж рекомендовано в літературі з овочівництва. Наприклад, у 2000 р. висаджували цибулю 12 квітня, а збирали 22 липня (у Ружинському районі Житомирської області).
Вилягання листя — важлива ознака достигання цибулі. Коли воно починається, прикотковуємо її, а через декілька днів, погожої днини, приступаємо до збирання, не зважаючи на колір покривних лусок. Багато городників-аматорів серйозно помиляються, чекаючи підсихання листя й утворення жовтих лусок. Такий варіант можливий тільки за дуже сухого літа (наприклад, у 1999 р.). А в більшості випадків цибуля встигає згнити на грядці, отож збирати вже нічого.
Коли погода ясна, зібрану цибулю залишаємо на грядці для просушування на 2—3 дні, а потім протягом двох-трьох тижнів досушуємо під навісом і в добре вентильованому приміщенні, берігаємо її двома способами: у вінках і врозсип (розкладаємо на полицях в один шар): Перед закладанням на зберігання просушуємо протягом 8—10 год. при температурі 40-45°С (проти пероноспорозу та шийкової гнилі). У спекотну погоду використовуємо для цього горище, а в прохолодну — парну лазні. Після прогрівання остаточно перебираємо цибулю, яку будемо зберігати врозсип. Травмовані й некондиційні коренеплоди відкладаємо для першочергового споживання.
Зберігати цибулю можна трьома способами: в сухому теплому приміщенні (18—20°С); у тепло-прохолодних умовах з використанням підвалу (18—20°С у вересні-жовтні; З—5°С в листопаді-березні і 18—20°С з квітня); у тепло-холодному приміщенні (18—20°С у вересні-жовтні, —1—3°С в листопаді-березні і 18—20°С з квітня). Останній спосіб найближчий до того, який колись застосовували наші бабусі, підвішуючи вінки цибулі до балок у сінях, де завжди було прохолодно, сухо і повітря не застоювалося.
Останнім часом ми використовуємо і другий спосіб зберігання. Для цього у першій декаді листопада розкладаємо цибулю на середніх полицях підвалу. Температура там, як правило, З—5°С. До кінця березня коренеплоди цибулі у нас зберігаються добре, вони соковиті, а втрати мінімальні. Зберігання у підвалі гаража або будинку прийнятне для більшості овочівників (аби тільки ці сховища не були надто вологими).
А тепер щодо зберігання цибулі-сіянки. Тривалий час ми робили це першим способом (у сухому теплому приміщенні), але великі (до 50 %) втрати від пересихання змусили нас змінити методику. В останні три роки сіянку, як і товарну цибулю, зберігаємо другим способом, тобто в підвалі при температурі З—5°С. За 3—4 тижні до садіння переносимо сіянку до квартири і прогріваємо поблизу опалювальної батареї, щоб запобігти стрілкуванню. За такого способу зберігання втрати становлять не більше 3 %.
Сіянку вирощуємо самі. Перед сівбою насіння обробляємо у розчині марганцівки протягом ЗО хв. для профілактики грибкових і бактеріальних захворювань. Висіваємо його в ті ж строки стрічковим способом: відстань між рядами 12—15 см, а між стрічками 35—40 см. Норма висіву — 800—1200 г на сотку. Посіви сіянки не проріджуємо і підтримуємо чистими від бур’янів.
До збирання приступаємо, коли припиниться ріст нових листків, після формування цибулини. Просушування, підготовка до зберігання, прогрівання такі самі, як і за вирощування цибулі-ріпки із сіянки.
Вирощуючи насіння з маточних цибулин, особливу увагу звертаємо на сусідні ділянки, щоб не допустити перезапилення різних сортів. Перед висаджуванням ретельно сортуємо цибулини і відбраковуємо хворі, висохлі та дуже пророслі (перерослі висаджуємо окремо на перо).
Маточні цибулини за 10—14 днів до висаджування прогріваємо у лазні, але не обливаємо окропом, а в день садіння обрізуємо нижче верхньої частини шийки цибулини на 0,5 см.
Висаджуємо однострічковим способом на дещо більшу глибину, надалі закриваємо шаром землі (5—6 см). Відстань між рядами 50—60 см, а між цибулинами — 8—10 см. Садивна норма — 1000—1200 шт. на сотку. Грунт у міжряддях розпушуємо, а коли насінники досягнуть висоти 30—35 см, злегка підгортаємо.
Коли зонтики почнуть розкриватися, приступаємо до збирання, зрізуємо готові. Робимо це у 3—5 прийомів. Зрізані зонтики розкладаємо у 2—3 шари на щільній тканині і просушуємо під навісом або в добре провітрюваному приміщенні до відокремлення насіння. Урожай насіння — близько 8 кг із сотки. Зберігаємо його в сухому приміщенні у мішечках із щільної тканини.
Таким чином, відмова від застосування дорогих отрутохімікатів не призвела до зниження врожаю. Собівартість цибулі зменшилася, а якість та користь для здоров’я — підвищилася.
В.В.Тарасюк, м. Київ
