Турбота про майбутній урожай картоплі починається з осені, з моменту її викопування. В цей час від найкращих кущів, у яких товсті стебла і не менше десяти бульб, а то й більше, відбираємо на насіння картоплини розміром з куряче яйце. Розкладаємо їх у ящики одним шаром (а коли бракує тари, то можна і в два шари) для озеленення на 12—14 діб. Для рівномірного озеленення бульби періодично слід перевертати. Якщо картоплю озеленяють просто неба, а не в повітці, то на ніч її потрібно накривати плівкою, щоб не потрапила роса, або заносити до сховища.
Під час озеленення краще виявляються ушкоджені бульби, їх слід видалити. Озеленену картоплю закладаємо на зберігання аж до весни, тобто до моменту яровизації. До речі, її не пошкоджують миші, бо під шкіркою бульб накопичується отруйна для ссавців речовина — соланін.
Весною, перед закладанням на пророщування, бульби слід обробити 0,01—0,02%-им розчином мідного купоросу (для цього 1 чи 2 г його розчиняємо у відрі води) або 1 %-им розчином марганцевокислого калію (марганцівки)для знешкодження вірусних та грибкових хвороб. Після цього бульби підсушуємо, обприскуємо стимулятором росту — потейтином та розкладаємо у ящики для яровизації.
Доки бульби проростатимуть, варто зайнятися підготовкою ділянки, на якій садитимемо картоплю. Для цього на ній розсіваємо карбамід з розрахунку 10 г на 1 кв.м площі, 1000 г на сотку.
Коли площа підготовлена, наступний відповідальний етап — садіння. В літературі вказано приблизні терміни садіння картоплі: в Криму — в кінці березня, у степовій зоні — в першій, в лісостеповій — у другій, а на Поліссі — в третій декадах квітня. Я підбираю вдалий для садіння день (за Місячним календарем) у другій-третій декадах квітня після повного Місяця.
Скільки ж потрібно посадити картоплі, щоб забезпечити сім’ю на зиму й закласти насіннєвий фонд? З багаторічного досвіду я переконався, що для нас двох з дружиною, пенсіонерів, аби не витрачати зайвої праці, часу та насіннєвого матеріалу, вистачає посадити не більше 500 картоплин, від яких восени завдяки описаним у цій замітці агротехнічним заходам отримуємо понад 500 кг доброякісної, вищого гатунку картоплі.
Коли у яровизованої картоплі з’являться паростки, вдруге обприскуємо її потейтином за допомогою «Росинки». Якщо немає потейтину, можна скористатися таким розчином: по 1 г карбаміду (сечовини) та калійної солі, 5 г суперфосфату і 0,2 г мідного купоросу на 1 л теплої води.
І от настає день садіння. На розміченій маркером ділянці копаємо борозенки на штик лопати як по ширині, так і по глибині з відстанню між ними 70 см. Скопану з осені землю весною не перекопуємо. На 100 кв. м, тобто на одній сотці, розміщується понад 500 бульб, якщо садити їх з інтервалом 25 см і шириною міжрядь 70 см.
Землю з викопаних борозен складаємо поряд у міжряддя, а на дні їх тонким шаром розсипаємо сухе лушпиння квасолі, гороху чи бобів (що є під рукою, заготовлене з осені минулого року).
Ще у 1989 році С.Стрижак у замітці «З одного відра вісім» зазначав, що від внесеного в борозни квасолиння зменшується кількість колорадських жуків. Чи й справді так, сказати важко, однак я впевнений, що цей захід поліпшує аерацію, крім того, на моїй ділянці жуків завжди менше, ніж у сусідів.
Потім у борозенки під кожну картоплину кладемо пригорщу перегною, ложку нітроамофоски та жменю попелу, присипаємо землею, щоб уникнути опіків ніжних корінчиків яровизованої картоплі, і розкладаємо бульби на відстані 25 см одну від одної. Коли ж бракує нітроамофоски, замінюємо її сумішшю з подвійного суперфосфату та сульфату калію — по півложки кожного. Якщо земля дуже холодна, її можна полити підігрітою водою з лійки (приблизно по кварті під кожну бульбу).
Картоплю посаджено. Починається очікування: коли з’являться перші сходи, бутони, квітки. На початку бутонізації проводимо позакореневе підживлення 3%-ним розчином карбаміду. Але водночас з радістю від доброго розвитку рослин починаються печалі, пов’язані з боротьбою проти шкідників та хвороб. Цю боротьбу потрібно починати з появою перших паростків над землею і не припиняти її до кінця вегетації.
Садіння в ранні строки вже є запорукою того, що колорадський жук не зможе завдати великої шкоди молодим паросткам, тому що він ще не встигає вилізти з холодної землі та відкласти яєчка. І не стільки шкодочинний сам жук, скільки його личинки. Коли з’являються колонії яєць жука на сходах, непоганий результат дає присипання їх землею, під якою вони гинуть, до того ж це оберігає молоді рослинки від заморозків.
Оскільки самка колорадського жука відкладає яєчка на нижній бік листочків, через що їхні колонії не помітні зверху, ми користуємося своєрідною петлею з дроту діаметром 25—30 см. Вона прикріплена до палиці довжиною 1 м, що дає змогу нахиляти кожен кущ як ліворуч, так і праворуч, йдучи вздовж рядка, і нахилятися лише тоді, коли помітиш жовту пляму яєчок. Знищуємо їх механічно, роздавлюючи між пальцями згорнутим удвічі листочком картоплі або сусіднім.
Щоб позбутися таким способом першого покоління личинок жука, потрібно хвилин 10 на 100 кв. м, зате полегшуємо наступну боротьбу з цим ненажерою. Проте одним механічним методом не вдається цілком позбутися жуків. Але й застосовувати хімікати не хочемо, бо й без цього доволі отрути припадає на наш організм. Тож з осені заготовляємо обпале листя волоського горіха, стебла з листям і цвітом дивосилу (оману), деревію, чистотілу, гіркого полину, а взимку збираємо цибулиння та попіл. І лише настоями з цих рослин боремося з жуком.
Ми за два-три тижні до масової появи жуків беремо 2—3 кг сухого листя волоського горіха або 100 г дивосилу чи деревію, полину або чистотілу (що є під рукою), замочуємо в 10 л води, настоюємо і цим розчином обприскуємо ділянку, від чого більшість личинок гине. Обробку слід повторити через деякий час одним з розчинів або настоєм цибулиння, якого беремо 300—500 г на 10 л води.
Застосовуємо ще й такий спосіб. Вранці, по росі або після дощу, за допомогою друшляка чи старого решета обпилюємо рослини попелом. Після цього на ділянку жук сідає не дуже охоче.
Проте не лише колорадський жук завдає шкоди картоплі, й попелиця іноді нападає. Проти неї, крім згаданих настоїв з трав, використовуємо також настій попелу (500 г на 10 л води), який через три дні годиться до вжитку. Або готуємо розчин суміші з 50 г хлористого калію, 100 г суперфосфату, 10 г борної кислоти і 2—3 г (на кінчику ножа) марганцевокислого калію і обприскуємо картоплю. Така суміш є не тільки засобом боротьби з попелицею та колорадським жуком, а ще й слугує позакореневим підживленням.
А от проти грибкових хвороб, до яких належить і фітофтороз, без хімічних засобів не обійтися. Проти цього лиха ми використовуємо бордоську рідину або хлорокис міді, обприскуючи рослини ними тричі за сезон, а якщо літо дощове, то й більше. Робити це краще в надвечір’я, після погожого дня.
Обробку проти фітофторозу можна поєднати з обприскуванням проти жуків, що зменшить затрати сил і часу, якщо бордоську рідину або хлорокис міді розчиняти не в чистій воді, а в тих настоях з трав, якими користуємося для боротьби з жуками.
Протягом 15 років ні арцериду, ні ридомилу чи інших рекомендованих хімічних засобів не доводилося використовувати на своїй ділянці, і, незважаючи на це, отримуємо високі врожаї картоплі.
На жаль, не завжди вдається зберегти ділянку картоплі в належному стані аж до осені, особливо в несприятливе літо, яким воно було у 1998 році.
Фітофтороз починається з побуріння та всихання листя, яке переходить на бадилля. А коли його своєчасно не зупинити, то і на бульби. Щоб не допустити зараження бульб, скошуємо бадилля, коли підсохнуть верхівки, і зносимо з ділянки в окреме місце, де після повного висихання спалюємо. На такий метод ще в 1992 р. вказував М.Бойко, котрий радив скошувати бадилля за тиждень до викопування бульб. Завдяки цій процедурі збудники фітофтори будуть знищені, а молоде покоління жуків не матиме змоги відгодуватися на бадиллі перед зимівлею.
Я переконаний, що на малих ділянках слід віддавати перевагу агротехнічним, механічним та біологічним засобам захисту рослин. Хімічні препарати доцільно застосовувати лише в крайньому випадку.
Щоб не було так, що одне бадилля вже посохло, а інше ще зелене, ми намагаємося підбирати сорти приблизно однакового строку достигання. Це ранні: Бородянська рожева; середньо-ранні: Адретта, Світанок київський; середньостиглі: Лугівська; середньопізні: Поліська рожева. Від пізніх сортів відмовилися, але маємо намір випробувати пізньостиглий сорт Ласунок.
Садимо картоплю в третій декаді квітня, а викопуємо у першій декаді серпня. Це приблизно 100 днів. І нема біди в тому, що інколи у деяких сортів не встигає загрубіти шкірка (це станеться під час зберігання). А раннє викопування дає змогу засіяти поле сидератами, щоб до заморозків їх скосити та перекопати поле.
Викопуємо кожен кущ окремо і поряд на землі розкладаємо бульби, не травмуючи їх. Доки викопаємо останній рядок, перший уже підсохне. Тоді йдемо по рядках і з найврожайніших кущів відбираємо насіннєву картоплю, яку потім ставимо на озеленення.
Решту збираємо у невисокі ящики у 2—3 шари, витримуємо в закритому, темному, прохолодному місці, найкраще сховище — льох під підлогою. Для загоювання ушкоджень тримаємо бульби там до перших заморозків. За цей період слід перевірити картоплю і видалити ушкоджену фітофторою та гниллю. Перед першими заморозками заносимо її до сховища.
Коли картоплю викопано, вирівнюємо граблями ділянку і засіваємо олійною редькою або гірчицею. Ці сидерати до заморозків утворюють багато зеленої маси і навіть встигають зацвісти. Від злакових озимих довелося відмовитися, бо вони до осені не набирають належної маси, а весною, після кущіння, їх важко перекопувати, та й роботи в цей час надто багато.
У літературних джерелах є згадка, що запах конопель відлякує жуків, і вони не летять на ділянку, якщо обприскати її відваром зелені цієї рослини. Для цього беруть 100 г зелені конопель, подрібнюють і кип’ятять 6—8 хв. Потім 200 мл відвару розводять у 10 л води і обприскують ним картоплю. Я особисто цього методу не випробував. Тож експериментуйте.
Ф.Р. Бочковський, ж. Житомир
