Сад з раннім плодоношенням


Посадивши одно-дворічний саджанець, ми вимушені 5—6 років чекати початкового врожаю, а на повну силу дерево почне плодоносити лише через 10— 12 років. Далеко не кожний, кому за 60 років, відважиться садити великий сад.

Але, хочемо ми того чи ні, реально за наших умов садівництво розвиватиметься головним чином зусиллями ентузіастів, вік яких пенсійний або близький до нього. Тож з цією категорією садівників я й хочу поділитися своїм досвідом.

У нашому саду дерева починають плодоносити переважно через три роки, а щедрий урожай дають вже через 5—6 років після садіння. Практично початок інтенсивного плодоношення нам вдалося пришвидшити вдвічі.

Як правило в плодових розсадниках для вирощування саджанців застосовують вегетативно розмножені підщепи, які дають змогу культивувати карликові та напівкарликові дерева. Немає необхідності доводити їхню перевагу перед сильнорослими деревами. Ще в давнину садівники підмітили, що коли дерево посаджене з нахилом (під кутом до горизонту) або коли його скелетні гілки займають горизонтальне положення, а також пошкодження кори на штамбі спричинюють низькорослість і раннє плодоношення. Мабуть це пов’язане з порушенням нормального руху поживних речовин та асимілянтів у рослині. Є й інші способи викликати карликовість у розвитку рослин та раннє плодоношення.


Мені з дитинства закарбувався у пам’яті випадок, пов’язаний з чаклунством над плодовим деревом. У нашому саду росла розкішна яблуня. їй було близько 12—14 років, але, крім великого затінку, в якому ховалися кури в спекотні дні, ніякої користі вона не приносила, бо весною жодної квітки на ній не було. Здавалося, що вона росла собі для власного задоволення. А коли в один з років вона не зацвіла, то бабуня Фросина Василівна сказала мені: «Підемо, внучку, її налякаємо. А то вона так весь вік змарнує «яловою» і не порадує нас своїми плодами».

Прихопивши з собою оберемок осоки, мотузку і сокиру, ми попрямували до нашої яблуні. Десь за півметра від землі бабуня перев’язала стовбур яблуні по периметру осокою, попередньо сплівши з неї косичку. Поверх косички з осоки вона міцно обмотала стовбур мотузкою. Та й почала обухом сокири бити по перев’язаному місцю, голосно картаючи яблуню за те, що вона не родить, та погрожуючи її зрубати. А мені наказала відмовляти її не рубати яблуню. Що я старанно робив, обіцяючи від імені яблуні виправитися і в наступному році щедро заплодоносити.

Чаклування тривало хвилин з п’ять, після чого бабуня поправила пов’язку з осоки, заправила її під мотузку і ми полишили яблуню в спокої.

У ті дитячі роки бабуня була для мене великим авторитетом і я свято вірив у її слова. Тому мене зовсім не здивувало, коли весною наступного року наша злощасна яблуня рясно вкрилась білим цвітом, а врожай був настільки щедрим, що гілки не могли втримати плодів без підпор.
Через кілька років так само чаклували й над молодшими деревами, і в усіх випадках успіх був гарантований.

Подорослішавши, я перестав вірити в чаклунство, але й розумного пояснення таким діям знайти не міг.

Тепер я вже знаю, що ніякого чаклунства не було і це зовсім не випадковість, якою часто намагаються пояснити те чи інше явище, що не піддається нашому усвідомленню. Як і буває в таких випадках, розгадка виявилася досить нескладною. Просто під час ударів обухом по стовбуру в місцях перев’язі злегка пошкоджувалася флоема, що спричинювало раннє цвітіння та сприяло карликовості. Адже через пошкодження флоеми сповільнюється низхідний потік синтезованих органічних речовин, а їхнє накопичення в гілках крони сприяє закладанню квіткових бруньок. Цьому сприяло туге перев’язування стовбура.

Отже, можна було обійтись і без чаклунства, зробивши ножем на штамбі насічки флоеми. Насічки найліпше робити наприкінці липня.

У нашому саду близько 90 % дерев на підщепі-дичці і лише 10 % — на вегетативних підщепах. У природі дички, як правило, ростуть повільно і плодоносити починають у віці 10—12 років. Саме цей фактор ми й намагалися використати.

Пізно восени або напровесні ми відшукуємо у лісі та в захисних лісосмугах дички яблунь і груш віком 6—10 років. Головним чином це деревця висотою 2,0—2,5 м, діаметр стовбура яких при основі 3—4 см. Звертаємо увагу на те, щоб рослина була абсолютно здорова, без пошкоджень стовбура і гілок, а також насіннєвого походження. З північного боку стовбура фарбою робимо мітку, що надалі допоможе зберегти орієнтацію по сторонах світу на місці садіння.

Пересаджувати 6—10-річні дерева необхідно особливо обережно, дотримуючи таких вимог:
— пересаджувати під час найменшої життєдіяльності кореневої системи, тобто напровесні (березень-квітень) або пізно восени (жовтень-листопад). Після осіннього садіння потрібно утеплювати кореневу систему;
— не допускати тривалого перебування коренів викопаного дерева на повітрі;
— перед садінням корені дерев витримати 6—10 год. у річковій воді;
— використовувати тільки здорові деревця з нормальними річними приростами;
— безпосередньо перед садінням дерева необхідно уважно обстежити кореневу систему і пропорційно обрізаному корінню обрізати верхівку та великі гілки для підтримування балансу між підземною і надземною частинами. Зрізи на гілках замастити садовим варом, а коріння вмокнути у заздалегідь підготовлену рідку бовтанку з глини і коров’яку у співвідношенні 1:1;
— під час садіння мітку на дереві точно орієнтувати на північ, що значно полегшить приживлення його на новому місці.

Враховуючи великий вік дерев, під час садіння їх треба рясно полити (3—4 відра) і протягом усього літа щодекади ще давати по 1—2 відра води. Після поливання грунт у пристовбурних кругах слід розпушити і замульчувати.

У першій і другій декадах квітня щойно посаджені дерева щепимо в крону у 2—3 місцях методом у розщіп або вприклад на висоті не менше 1 м (у зоні, недоступній для зайців у зимовий період). Влітку (з середини липня) виконуємо окулірування в 2—3 місцях на стовбурі дерева. Таким чином на одному саджанці за весну і літо виконуємо 5—6 щеплень, що дає змогу швидко сформувати крону. Щеплення, що не вдалися, дублюємо в наступному році.

У наступні роки, коли розростається крона, уважно стежимо за центральним провідником та гілками-лідерами. Щоб скелетні гілки росли горизонтально, до їхніх верхівок прив’язуємо шпагат, який, злегка натягнувши, закріплюємо на землі, до стовбура чи нижніх гілок і в подальшому за необхідності підтягуємо так, щоб гілки набували горизонтального положення. За потреби в такий спосіб відхиляємо й верхівку дерева.

Гілки, які відходять від головного стовбура під гострим кутом, обрізуємо. Після другого-третього рясного врожаю під масою плодів пониклість гілок значно збільшується. їхній приріст стає мінімальним, поза-як гальмуючим фактором є плодоношення.

Частину дерев ми висаджуємо похило, під кутом 45°, таганрозьким човником, що забезпечує їм низькорослість і раннє плодоношення. Слід зауважити, що на піщаному грунті і на підвищенні з глибоким заляганням підгрунтових вод, дички, на відміну від готових саджанців, можна садити глибше, що позитивно позначиться на їхньому приживленні на новому місці.

Таким чином, використовуючи стародавню технологію, можна на сильнорослих підщепах одержати низькорослі дерева, які нічим не поступатимуться вирощеним на вегетативних підщепах із саджанців з розсадника. Подібна технологія успішно пройшла випробування в нашому саду протягом 9 років. Безперечно — це дещо клопітливіше, ніж садіння одно-, дворічних саджанців, придбаних у розсаднику. Разом з тим, коли садити велику кількість дерев, це не лише дає змогу заощадити кошти, але й забезпечує солідний економічний ефект ще й за рахунок раннього плодоношення. Суттєвим є й те, що дички, щеплені на висоті 1 м, не потребують захисного об’язування на зиму від зайців і мишей, бо їхня кора мало їх приваблює.

Купуючи саджанці, ми не маємо повної впевненості у відповідності сортів і цінності врожаю майбутніх плодів, а в даному разі вірогідність помилки виключена. А щільне розміщення низькорослих дерев (4×4 м, або 625 дерев на 1 га) забезпечує високу продуктивність площі.

Немаловажливою для нормального росту і розвитку дерев у саду є правильна організація поливання. Можна з великою впевненістю вважати, що в усій Україні у 95 % випадків нормальне садівництво без поливу неможливе. Але, на жаль, більшість садівників цим нехтує, хоч від вологозабезпечення залежить не тільки загальна урожайність, але й розміри, смак, аромат і якість плодів. Особливо це актуально в посушливі роки, яким, зокрема, був 1999.

Поливати дерева слід лише річковою водою, а якщо її не-: має, можна скористатися й водою з криниці, викопаної на глибину перших грунтових вод. Не можна поливати сад водою з артезіанських свердловин, бо це призведе до засолення грунту.

Із усіх видів обрізування дерев найбільшу увагу ми приділяємо обрізуванню підморожених гілок. Найліпший час для цього — це момент, коли після цвітіння листки повністю сформувалися, а підморожені ділянки гілок відстають у розвитку. Наглядно це показано на фотографії. Усі такі гілки слід видалити. Якщо цей момент прогаяти, то за 7—10 днів вони також вкриються листям і їх важко буде відрізнити від здорових. Але такі гілки приречені й через кілька років можуть викликати незворотні процеси в усьому дереві, від чого воно поступово загине. Тільки своєчасне втручання секатора, подібно до хірургічного скальпеля, може зарадити цьому.

Є ще одна особливість нашого саду — 40 % його площі ми утримуємо в «режимі лісу». З того часу як дерева розростуться, а їхні крони починають змикатися, ми припиняємо переорювання землі не тільки в міжряддях, але й розпушування та мульчування пристовбурної частини. Грунт між деревами засіваємо багаторічними травами й періодично, але не рідше одного разу на місяць, траву скошуємо. Покоси не підбираємо, а даємо їм можливість перегнивати на місці. Від цього грунт, наче в лісі, постійно поповнюється новими органічними рештками й стає пухкішим, забезпечуючи безперешкодний рух поливної і дощової води до коренів дерев. Коренева система нарощує свою масу у верхньому збагаченому органікою шарі грунту. При цьому ріст крони дерев і їхня урожайність не тільки не зменшилися порівняно з ділянками, що утримуються під чорним паром, а навпаки, зросли. Крім того, значно зменшилися затрати праці на догляд за садом. Органічні добрива вносимо лише під дерева, які цього потребують. У результаті економія органічних добрив порівняно із садом, в якому чорний пар, становить 70—80 %. Років через З—4 на такий режим плануємо перевести весь свій сад.

Прості економічні розрахунки на користь садівництва з раннім плодоношенням саду. А тепер справа за ентузіастами. Наслідуйте наш приклад. Бажаємо успіху!


Інші статті по темі:





Поділитись своєю думкою

Ваша елктронна адреса не буде публікуватись. Required fields are marked *